Це вже другий пост про тікток, тож, гадаю, варто запровадити хештег - наприклад, #MushroomTikTok

У тіктоці з’явився новий тренд, який можна назвати "free will". Його суть полягає в тому, що люди раптово згадують про існування у них свободи волі, через що починають здійснювати несподівані дії: залазити на стіл, розкидати речі, робити сальтуху тощо.
Як можна зрозуміти, це раптове усвідомлення тіктокери пов’язують із концепцією свободи волі. Проте для нас таке пояснення є надто простим, тож пропоную розглянути це явище крізь призму відносин Реального та Символічного.

🥰 Реальне і Символічне - це два з трьох регістрів реальності, які запропонував Лакан. Символічне можна розуміти як царину культури, а Реальне - як щось зовнішнє чи протилежне культурним стосункам у суспільстві. Відмінність між Реальним, Символічним і Уявним Жижек, пояснюючи Лакана, ілюструє через приклад шахів: Символічне - це сукупність правил гри, Уявне - форма й назви самих шахових фігур, а Реальне - сукупність зовнішніх факторів, які впливають на гру: інтелектуальні здібності гравців, їхні знання правил, настрій чи навіть погода.

Символічне можна розуміти як сукупність правил, що визначають взаємодію між суб’єктами. Воно керує нами, встановлюючи норми поведінки та комунікації. Наприклад, ми вітаємось, коли зустрічаємо знайомого, кажемо "вибач", якщо ненароком наступили на ногу, або ходимо тротуаром, а не проїзною частиною, навіть якщо на дорозі немає машин. Символічне є неписаним зводом законів суспільства, воно направляє та контролює наші вчинки і керує нами немов маріонетками, і ми у наших діях та рішеннях є лише тінями Символічного.

🪞 Проте варто пам'ятати, що статус цих правил є віртуальним і не має абсолютної основи. Вони існують лише тому, що ми поводимося так, ніби вони реальні. Наприклад, ми підкоряємося правилам дорожнього руху чи нормам ввічливості, хоча їхній онтологічний статус залежить виключно від нашого спільного припущення, ніби вони існують "реально".

Отже, було б помилкою вважати, що Символічне або великий Інший, який належить регістру Символічного, ґрунтуються на біології, генетиці чи інших реальних факторах, які перебувають поза культурним виміром. Ці правила настільки вкорінені в нашій повсякденності, що ми навіть забуваємо про їхню крихкість і умовність. Утім, "свобода волі" завжди залишається з нами, дозволяючи діяти всупереч цим нормам (наприклад, це характерно для людей із психопатією чи аутизмом, для яких вимір великого Іншого є виключеним).

🃏 Символічне випадкове щодо Реального і не походить із нього. Джерело культурних норм не знаходиться в Реальному.

Саме цей аспект ілюструє згаданий тренд. Норми поведінки, яким ми щодня підкоряємося, мають крихкий характер. "Згадуючи" про свою "свободу волі", ми завжди можемо трансгресувати (? ;) ) за межі Символічного, демонструючи умовність культурних правил, що ним нав’язуються 🤷‍♂️🤷‍♂️🤷‍♂️