Telegram Group Search
#НАрх_мистецтво

Світлини з фотопроекту Громовиці Бердник, дочки виданого українського письменника та мислителя Олеся Бердника.

Прямий текст:

"Фотопроект, який протягом червня-липня 2022-го знімався в поліських урочищах і на дорогах, де в кінці лютого-березні ішли бої. Магія, вплетена у війну, сили природи на захисті рідної землі, боги, що втілюються в звичайних людях в тривожний час... і звісно, українські відьми - куди ж без них на будь якій війні?
Фото: Андрій Котлярчук.
Бубон з колекції Музею історії музичних інструментів "БарабанЗА" від Дениса Васильєва"
#етнографічний_тріп

У листопаді 1918 року Георгій Маврокордато, один з аристократів міста Куманца, а також його друзі з клубу «Скіф» (де був навіть анархіст родом з Одеси Калеб Афендопуло) узялися за зброю, щоб вигнати німецький гарнізон, який окупував цю румунську територію. У результаті їхнього путчу було створено справжню утопію, конституція якої являє собою антологію цитат Ніцше.

Хакім Бей вказує на початку свого есе, що Куманці настільки важко знайти на карті, що виникає відчуття ніби вона спеціально була обрана для того, аби їх скоропостижно забули. І справді, я собі очі зламав поки шукав)) Хоча... навіть так не факт, що то воно було, судячи з сучасних карт. Найімовірніше помилка (?) автора. Власне, так, про неї в нас лишилося дуже мало матеріалів. Одним з найбільших джерел є газета «Зірка», яку видавали самі утопісти, публікував різні переклади досліджень та поширюючи серед місцевих різні цікаві теми, але з усім по порядку.

https://telegra.ph/N%D1%96csheanska-utop%D1%96ya-abo-yak-%D1%96ntelektuali-stvorili-raj-07-28
#НАрх_штудії
#НАрх_постать

Журнал соціальної критики "Спільне" опублікував мій некролог на Джеймса Кемпбела Скотта. Запрошую до читання та умоглядних поминок на честь видатного антрополога й спеціаліста з політичних наук.

https://commons.com.ua/uk/dzhejms-kempbel-skott-memoriam
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#НАрх_штудії
#екстремальна_філософія

Ще одним близьким до НеоАрхаїки інтелектуальним проектом може видатись археофутуризм такого собі хвранцузького євразійця Гійома Фая (1949-2019). Він описаний передовсім в його однойменній книзі 1998 року, яка складається з 5 публіцистичних есе і одного художнього, в якому проект археофутуризму проговорюється в діалозі представників уявної майбутньої шляхти.

Якщо коротко, то Фай пропонує поєднати технології Модерну із цінностями , які окреслює школа традиціоналізму Рене Генона та Юліуса Еволи. Всілякі там ієрархії, аристократії духу, сакроцентризм, патріархальність і расова чистота. Усе це пропонується доповнити "фаустіанським духом", що прагне оволодіти й трансформувати навколишній світ згідно людського задуму.

Вичерпну відповідь на ці міркування з точки зору власне геноно-еволіанського традиціоналізму дав Євгеній Нєчкасов: https://www.youtube.com/watch?v=Y-631LUPv48

Він вдало показує, що Фай, загалом, просто використовує традиціоналістську обгортку для власної умовно-консервативної ідеології, а також намагається натягнути сову на глобус чи звести коня з собакою.

Найдотепнішим у книзі Фая є художнє есе, начисто позбавлене естетичної цінності. У ньому описується майбутнє, в якому після такої собі "рахови", хаосу, влаштованого нелегальними іммігрантами, Європу рятує... новий російський цар 🤡 Він об'єднує континент в рамках євразійської імперії від Ліссабона до Владивостока, в якій для різних країн реалізовані різні суспільні устрої. Україна, наприклад, в цьому світі є соціалістичною республікою - але в рамках тієї ж імперії 🌚 Загалом, уже за таку картину майбутнього українські традиціоналісти мали б оголосити Фая інтелектуально нерукопожатим, дугінським посіпакою і т.д.

На щастя, на маргінесах українського інфопростору про археофутуризм майже не чути.

Також є коротша критика археофутуризму від Жені, записана ним на призьбі його ізби, в якій він старанно уникає російських воєнкомів і податківців: https://www.youtube.com/watch?v=IPgFDlSsDuk
#вирізки

Хаким Бей. Автономные зоны: временные и постоянные. — СПб.: CHAOSSS/PRESS, 2020 — 347 с.

Почавши читати новий збірник есе Хакіма не можу не відзначити, наскільки неочікуваним стало перше ж з них, а саме «ХАОС: дацзибао онтологічного анархізму». Либонь, читаючи текст я відчув того самого Хакіма, якого уявляв собі десь далеко в голові, справжнього радикала. Індивідуаліст йде вперед напролом, кидаючи виклик сучасному світу, намагаючись змусити людей задуматися над всіма їхніми можливостями. Точніше кажучи, над всім ХАОСом, що вони можуть і мають робити при житті. Істинно так, люди здатні не тільки на голосування за гречку та мракобісся де головним в житті є гроші, як полюбляли й полюбляють казати досі окремі індивіди. Будь то європейці чи туземці — ми здатні на великі справи та маємо особливі, Інакші уявлення про світ один в одного. Не існує правильних чи неправильних речей. Ніхто не в праві визначати істину. Ми пануємо над нею.

Буду неймовірно щасливим, якщо колись вийде змусити (в добровільному порядку, або бодай частинно 🌚) європейців та Інших змінити свою думку та відношення стосовно туземських суспільств Південної півкулі. Хоча, правильніше буде сказати, що багатьом було б добре змінити своє відношення до людей, які не є безнадійними, якби то наївно в деякому роді не звучало. Зрештою, всі ми підвладні ХАОСу, ми створюємо ХАОС і є ним водночас. Будь то європейці, що відрубають голови на гільйотинах в ім'я Просвітництва, або Амазонці з антропофагією, які в ім'я знань про самих себе пожирають ворогів.
#канібальські_штудії
#етнографічний_тріп

Питання колонізації та деколонізації доволі болісне та знайоме для багатьох туземських спільнот. Чудовим прикладом впливу білих може слугувати досвід добродушних австралійських «аборигенів», які поділившись своїми медичними знаннями та показав священні місця, де вони добувають важливі для них компоненти, були обнесені парканом тими самими європейськими медичними фірмами. Звісно, одними ресурсами в тих чи інших регіонах все не обмежуються. Бува колонізатори і просто вривалися на неокреслені території архаїчних спільнот, називаючи їх дурними та проголошуючи нові утворення. Брємя бєлово чєловєка.

Протягом не одного століття, коли в Європі бушувало Просвітництво, а світ сколихнуло відкриття нових земель, всі ринулися шукати «Землю-без-зла» та нові скарби з пригодами. Зустрічаючи на своєму шляху туземців дослідники та колонізатори не задавалися питанням глибинних вірувань та організації зустрічних їм нових людей, їх часто цікавили просто багатства та безсмертя. Водночас «примітивні аборигени», за їхніми ж словами, допомагали з пошуками. Відверто кажучи в мене не викликає особливих сумнівів, що туземці могли просто глумитися та насміхатися над білими; людьми, які не те що не могли зрозуміти їх, а навіть не намагалися. Поки вони шукали безсмертя, вони його вже давно усвідомили. Доки вони розповідали за верховну владу окремих осіб, вони давно жили в суспільстві що не рідко стоїть найближче до рівності. Працюючи по кілька годин в день, а весь інший час віддаючись співу, хоббі, пошукам сакрального та розмовам у багаття. Сьогодні ми розуміємо, що всі експедиції з пошуку «Землі-без-зла» та безмежних гір з золотом були приречені на провал. Ну і в цей же час можна зрозуміти тодішніх європейських відкривачів, в них були інші цінності та бачення світу. В них не було інтернету та вони були значно більш релігійними за сьогоднішніх людей. Доволі дивним натомість лишається те, як в нас досі люблять трактувати туземців як дурних дикунів, примітивних канібалів, що тільки й роблять що живуть, замість розвитку. Не мають «високої» культури, натомість віддаючи перевагу не рідко простим формам кераміки; не мають «вождів», натомість віддаючи перевагу «примітивному» баченню суспільства та розподілу праці. Утім, все це вже критично застарілий погляд на справжній стан речей. Як нам може стати зрозуміло з сучасних етнографічних досліджень, туземці може і страждали не рідко від білих, будь то приватизація сакральних місць чи вирубка лісів, але вони й вивчали білих, використовували їх у власних інтересах. Іншими словами, вони не є слабкими та дурними людьми. Вони є тими, хто породжує та поглинає інших. Вони вміють глумитися та сміятися, вміють воювати та будувати інтриги.

Чудовим прикладом можуть слугувати слова Вівейруша ді Кастру, якого аравете в Амазонії хотіли забрати до себе, одружити, та й насолоджуватися життям (наскільки це можливо, враховуючи досі плинний вплив білих на навколишню середу). Власне, будь можливість, вони б забрали й людей з найближчих міст до себе. Ви можете дорікнути "це що ж, аборигени теж проводять експансію??". В тому то й справа що ні. В них навряд навіть існує розуміння чи слова, що можуть описати подібні дійства. Вони не шукають верховної влади чи поширення контролю над іншими, вони шукають мирного життя, ближніх нових душ та чесного розподілу праці, мрійливо сидячи біля кісток давно померлих їхніх родичів та з'їдених ворогів.

https://telegra.ph/Tuzemskі-dumi-08-04
#радикальна_етнографія

Микита вивів важливу максиму, хоча й висвітлив її у дещо негативному забарвленні: народи (спільноти) не розвиваються, вони живуть.

Девід Ґребер і Девід Венґров у "Світанку всього" (2021) переконливо доводять, що спілкування європейських колонізаторів із індіанцями (наприклад, Кандіаронком, речником однієї зі спільнот гуронів) мало визначальний вплив на просвітницькі дискусії у європейських салонах з приводу свободи, рівності й власності.

Якщо багатьох освічених європейців стурбувала аргументована критика індіанцями їхнього способу життя, то знайшлися й інші, наприклад, ублюдок Тюрґо (першопредок лібералів, на ряду з Адамом Смітом), який вивернув навспак ці міркування: туземці, мовляв, вільні та рівні, тому що примітивні.

Ми ще неодноразово звернемось до цієї теми на НеоАрхаїці, не перемикайте канал.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#канібальські_штудії
#етнографічний_тріп

Вівейруш ді Кастру завдяки досвіду та дослідженням амазонських спільнот конструює нове бачення на «популярні» для нас вислови. Людина — це тварина! Скаже модерна людина, попиваючи лавандовий раф в хіпстерському закладі. Ді Кастру пропонує інше: тварина — це людина. В «Канібальських метафізиках» він навів вислів, який мені думається запам’ятаю на все життя — якщо ти вивчив слона під мікроскопом, це не означає, що ти його знаєш. Загальним станом людей і тварин є не тваринність, а людяність. Іншими словами нам варто не забувати, що ми не знаємо світу тварин та їхніх цінностей, все є здогадками та лишається певною мірою темним лісом. Ми не знаємо як вони бачать та сприймають нас насправді, що один одному кажуть, але це є і прекрасним. Ми живемо поряд з купою світів, які, ймовірно, ніколи не зможемо пізнати, але вони не перестають надихати. У різних спільнотах по світу ми можемо зустріти приклади шаманів, які намагаються зв’язуватися безпосередньо з душами тварин, що є дуже складним та довгим процесом, під час якого і сам шаман може ризикувати життям. Таким чином вони зачасту намагаються узгодити якісь речі, встановити більш дружні відносини тощо. Цих прикладів уйма, і щоб збагнути їх найбільш повноцінно ді Кастру вводить поняття мультинатуралізму та індіанського перспективізму. Включно з тим, як ймовірно тварини бачать нас самих.

https://telegra.ph/Lyudyanіst-tvarin-Іndіanskij-multinaturalіzm-ta-perspektivіzm-08-06
Справжній безпорядок на фото. А як інакше? 🌚
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
2024/10/16 08:41:11
Back to Top
HTML Embed Code: