І насамкінець - вертаємося до харасменту й Винничука. Не сказав дідо нічого катастрофічно травматичного. Ну згадав молодість в статті до порталу, який уже й так мало хто читає. Висловився, побурчав, пальчиком покрутив біля скроні, мовляв світ звар'ював. І... отримав на себе непропорційно смердючу купу лайна звідусіль. Мало не прямі побажання здохнути. Камон, пані та панове, організаторки Київ-прайду прямо бажали здохнути на фронті в посадці азовцям та іншим військовим, щоб вони могли тут без них будувати демократичне суспільство. Відчуваєте іронію ситуації? Піздєцову іронію, якщо вже точніше. Може, такі от речі треба стримувати і кенселити таких от лідерів думок? Риторичне питання, звісно. Далі. Про харасмент треба говорити й говорити голосно. От тільки не двадцать лєт спустя, як Дюма про мушкетерів. Бо толку тоді з того. Щоб з висоти своєї кар'єри опустити 87-літнього діда? Це не є адекватною реакцією. Один гучний ляпас у ситуації, коли тебе гладять по руці, одна заява в поліцію по свіжих слідах - це речі, які змінюють статус кво. Натомість мовчання - це толерування. Зло існує доти, доки хороші люди ігнорують і толерують поганих. Світ збіса несправедливий, а життя жорстоке. І воно - постійна боротьба. Якщо отримувати психологічну травму на все життя, бо соромишся сказати діду, щоб не чіпав твою руку - то як вивезти той пиздець, що твориться навколо? І навпаки - якщо мовчати в ситуаціях, коли мовчати не можна, то стаєш співучасником. *тепер можете відписуватися* У мене є добрий десяток знайомих дівчат/жінок, які свого часу стали жертвами зґвалтування. Не колись в часи совєтські, а в нормальних собі двотисячних. І ЖОДНА з них не заявила на свого кривдника. Майже всі приховували це навіть від своїх рідних роками, або й не зізналися досі. Питання: яким чином має бути покараний злочин, про який нікому невідомо? Розповіддю в фейсбуці через двадцять років потому? Коли ґвалтівник познущається зі ще якихось дівчат? Раніше я був сповнений співчуття і розуміння того, що страшно, що соромно, що, врешті, банально ВАЖКО добиватися справедливості. Але тепер це викликає в мене не співчуття, а злість. Важко добиватися справедливості? Звісно, що важко! А як інакше? Є якийсь інший спосіб? Немає.
В такі моменти постійно згадую особисті мотиви Богдана Хмельницького на початку козацької революції. В 1647 році Даніель Чаплинський захоплює хутір Хмельницького в Суботові, забиває малого сина Остапа і викрадає дружину Мотрону. Що сталося потім - усі ми знаємо. Особливо добре знають поляки, нащадки тих, які чотириста років тому отримали піздюлів. А якби це сталося зараз? Напевно, Хмельницькому порадили б хорошого психотерапевта і забути про Мотрону й вбитого сина. Він би лежав на кушетці й плакав, розповідаючи психологу про те, що квіти в саду нагадують йому дружину щодня. Спився б чоловік у безкінечних жалощах до себе й, напевно, написав би сльозливий пост у фейсбуці.
Чомусь в усіх інших сферах життя суспільства дискурс боротьби цілком органічно себе почуває і повсюдно заохочується. Не досяг успіху? А ти їбашив як папа карло з п'ятої ранку? Нє? Ну то не жалійся. Ниєш, що мало заробляєш? А ти напряжися! Добивайся успіху! Хочеш гарну дівчину - заробляй по 4к доларів в місяць і вона погодиться йти з тобою на побачення. Боїшся тцк? Уууухилянт! Чого не на фронті?
Написати заяву в поліцію на ґвалтівника? Емм, а може якось нє, може не треба... От тільки сексуальне насильство інакше не викорінити, ніж як жорстким покаранням злочинця. Як Хмельницький покарав Чаплинського і всю грьобану систему. Натомість ми бачимо хвилю заяв про побутовий харасмент, де масні жарти чи погладжування рук підміняють собою реальні злочини так, ніби погладжування по руці - це проблема більша, ніж зґвалтування.
А старий дідо, що іронізує над цим в інтернеті, - страшніший за ґвалтівника.
І насамкінець - вертаємося до харасменту й Винничука. Не сказав дідо нічого катастрофічно травматичного. Ну згадав молодість в статті до порталу, який уже й так мало хто читає. Висловився, побурчав, пальчиком покрутив біля скроні, мовляв світ звар'ював. І... отримав на себе непропорційно смердючу купу лайна звідусіль. Мало не прямі побажання здохнути. Камон, пані та панове, організаторки Київ-прайду прямо бажали здохнути на фронті в посадці азовцям та іншим військовим, щоб вони могли тут без них будувати демократичне суспільство. Відчуваєте іронію ситуації? Піздєцову іронію, якщо вже точніше. Може, такі от речі треба стримувати і кенселити таких от лідерів думок? Риторичне питання, звісно. Далі. Про харасмент треба говорити й говорити голосно. От тільки не двадцать лєт спустя, як Дюма про мушкетерів. Бо толку тоді з того. Щоб з висоти своєї кар'єри опустити 87-літнього діда? Це не є адекватною реакцією. Один гучний ляпас у ситуації, коли тебе гладять по руці, одна заява в поліцію по свіжих слідах - це речі, які змінюють статус кво. Натомість мовчання - це толерування. Зло існує доти, доки хороші люди ігнорують і толерують поганих. Світ збіса несправедливий, а життя жорстоке. І воно - постійна боротьба. Якщо отримувати психологічну травму на все життя, бо соромишся сказати діду, щоб не чіпав твою руку - то як вивезти той пиздець, що твориться навколо? І навпаки - якщо мовчати в ситуаціях, коли мовчати не можна, то стаєш співучасником. *тепер можете відписуватися* У мене є добрий десяток знайомих дівчат/жінок, які свого часу стали жертвами зґвалтування. Не колись в часи совєтські, а в нормальних собі двотисячних. І ЖОДНА з них не заявила на свого кривдника. Майже всі приховували це навіть від своїх рідних роками, або й не зізналися досі. Питання: яким чином має бути покараний злочин, про який нікому невідомо? Розповіддю в фейсбуці через двадцять років потому? Коли ґвалтівник познущається зі ще якихось дівчат? Раніше я був сповнений співчуття і розуміння того, що страшно, що соромно, що, врешті, банально ВАЖКО добиватися справедливості. Але тепер це викликає в мене не співчуття, а злість. Важко добиватися справедливості? Звісно, що важко! А як інакше? Є якийсь інший спосіб? Немає.
В такі моменти постійно згадую особисті мотиви Богдана Хмельницького на початку козацької революції. В 1647 році Даніель Чаплинський захоплює хутір Хмельницького в Суботові, забиває малого сина Остапа і викрадає дружину Мотрону. Що сталося потім - усі ми знаємо. Особливо добре знають поляки, нащадки тих, які чотириста років тому отримали піздюлів. А якби це сталося зараз? Напевно, Хмельницькому порадили б хорошого психотерапевта і забути про Мотрону й вбитого сина. Він би лежав на кушетці й плакав, розповідаючи психологу про те, що квіти в саду нагадують йому дружину щодня. Спився б чоловік у безкінечних жалощах до себе й, напевно, написав би сльозливий пост у фейсбуці.
Чомусь в усіх інших сферах життя суспільства дискурс боротьби цілком органічно себе почуває і повсюдно заохочується. Не досяг успіху? А ти їбашив як папа карло з п'ятої ранку? Нє? Ну то не жалійся. Ниєш, що мало заробляєш? А ти напряжися! Добивайся успіху! Хочеш гарну дівчину - заробляй по 4к доларів в місяць і вона погодиться йти з тобою на побачення. Боїшся тцк? Уууухилянт! Чого не на фронті?
Написати заяву в поліцію на ґвалтівника? Емм, а може якось нє, може не треба... От тільки сексуальне насильство інакше не викорінити, ніж як жорстким покаранням злочинця. Як Хмельницький покарав Чаплинського і всю грьобану систему. Натомість ми бачимо хвилю заяв про побутовий харасмент, де масні жарти чи погладжування рук підміняють собою реальні злочини так, ніби погладжування по руці - це проблема більша, ніж зґвалтування.
А старий дідо, що іронізує над цим в інтернеті, - страшніший за ґвалтівника.
Channels are not fully encrypted, end-to-end. All communications on a Telegram channel can be seen by anyone on the channel and are also visible to Telegram. Telegram may be asked by a government to hand over the communications from a channel. Telegram has a history of standing up to Russian government requests for data, but how comfortable you are relying on that history to predict future behavior is up to you. Because Telegram has this data, it may also be stolen by hackers or leaked by an internal employee. In 2018, Russia banned Telegram although it reversed the prohibition two years later. "There are several million Russians who can lift their head up from propaganda and try to look for other sources, and I'd say that most look for it on Telegram," he said. In this regard, Sebi collaborated with the Telecom Regulatory Authority of India (TRAI) to reduce the vulnerability of the securities market to manipulation through misuse of mass communication medium like bulk SMS. Ukrainian forces successfully attacked Russian vehicles in the capital city of Kyiv thanks to a public tip made through the encrypted messaging app Telegram, Ukraine's top law-enforcement agency said on Tuesday.
from us
