L та її вигадані світи

Царівна - Ольга Кобилянська

Давно такого не бувало - прочитати книгу, додати її в особистий топ з топів і зовсім не знати, що про неї сказати. Бо зачепила вона мої почуття дуже потужно, а я ж не Кобилянська, щоб ті самі почуття майстерно описувати, ну... #топ_місяця #топ_взагалі

Історія Наталки - сироти, що живе у дядька, і замість стандартного "шляху жінки"(™️) обирає читання і мрії бути письменницею. Книга майстерно описує і внутрішній світ Наталки, і показує світ навколо її очима, її закоханості і роздуми.

З класичною українською літературою в мене у шкільні часи прям не задалось. Так, школу я не перестану в цьому винуватити, та після геніальної книги Семківа "Пригоди української літератури" пообіцяла собі це трохи виправити. А потім пан Рафалович подарував мені томік "Царівни" за донат. А потім, не знаючи про попередній фактаж, котичок Маріко додала саме цей твір в коробочку нашого обміну #міжкультурний_книгообмін (нагадаю, що це рубрика, де я всліпу обмінююсь з іншими блогерками-блогерами книгами, я читаю щось на їхній смак, вони - на мій) - тож діватися нікуди. І сказати, що я в результаті закохалась в історію - взагалі нічого не сказати.

По-перше, книга через спину перекидає той самий стереотип про те, що "українська класика - то про село і його страждання". Бо наша Наталка легко по памʼяті цитує Ніцше, Лессінґа і Гайне - а в неї за плечима виключно самоосвіта, бо ж нащо жінці вчитися, якщо єдине, що від неї треба - стати дружиною і матірʼю? (так розумію, що це авторка писала зі свого досвіду). По-друге, фемінізм. Його тут багато, він тут чистий і викристалізований за найкращими європейськими стандартами. По-третє, сама мова оповіді. Наталка - абсолютна інтровертка, схильна до рефлексій і спостереження, її почуття сильні і щирі, і носить в собі вона значно більше, ніж показує зовні. А через те, що історія подана нам від першої особи - через щоденник панни, цей потік свідомості проходить крізь нас, тож відчуття залученості абсолютно щире і всеосяжне. Дивним чином, було легко читати - і я вдячна за це книзі "Фелікс Австрія", яка стала мені провідником по діалектизмам і застарілим словам, що вийшли з ужитку. Буквально пару разів попадалось щось, що треба було гуглити і не було зрозуміло з контексту. 

Роман дивним чином актуальний і зараз - нехай не в тих масштабах, та все одно: про роль жінки в суспільстві, про потенціал українців як нації і про власні амбіції. Історія написана щиро і з любовʼю - що й досі відчувається, навіть століття потому. Точно перечитуватиму, і знаю, що ця книга лишиться в моєму серці надовго - бо я просто не могла її не полюбити.

www.group-telegram.com/us/LandSomeBooks.com/1217

204 viewsFeb 23 at 14:03

Царівна - Ольга Кобилянська

Давно такого не бувало - прочитати книгу, додати її в особистий топ з топів і зовсім не знати, що про неї сказати. Бо зачепила вона мої почуття дуже потужно, а я ж не Кобилянська, щоб ті самі почуття майстерно описувати, ну... #топ_місяця #топ_взагалі

Історія Наталки - сироти, що живе у дядька, і замість стандартного "шляху жінки"(™️) обирає читання і мрії бути письменницею. Книга майстерно описує і внутрішній світ Наталки, і показує світ навколо її очима, її закоханості і роздуми.

З класичною українською літературою в мене у шкільні часи прям не задалось. Так, школу я не перестану в цьому винуватити, та після геніальної книги Семківа "Пригоди української літератури" пообіцяла собі це трохи виправити. А потім пан Рафалович подарував мені томік "Царівни" за донат. А потім, не знаючи про попередній фактаж, котичок Маріко додала саме цей твір в коробочку нашого обміну #міжкультурний_книгообмін (нагадаю, що це рубрика, де я всліпу обмінююсь з іншими блогерками-блогерами книгами, я читаю щось на їхній смак, вони - на мій) - тож діватися нікуди. І сказати, що я в результаті закохалась в історію - взагалі нічого не сказати.

По-перше, книга через спину перекидає той самий стереотип про те, що "українська класика - то про село і його страждання". Бо наша Наталка легко по памʼяті цитує Ніцше, Лессінґа і Гайне - а в неї за плечима виключно самоосвіта, бо ж нащо жінці вчитися, якщо єдине, що від неї треба - стати дружиною і матірʼю? (так розумію, що це авторка писала зі свого досвіду). По-друге, фемінізм. Його тут багато, він тут чистий і викристалізований за найкращими європейськими стандартами. По-третє, сама мова оповіді. Наталка - абсолютна інтровертка, схильна до рефлексій і спостереження, її почуття сильні і щирі, і носить в собі вона значно більше, ніж показує зовні. А через те, що історія подана нам від першої особи - через щоденник панни, цей потік свідомості проходить крізь нас, тож відчуття залученості абсолютно щире і всеосяжне. Дивним чином, було легко читати - і я вдячна за це книзі "Фелікс Австрія", яка стала мені провідником по діалектизмам і застарілим словам, що вийшли з ужитку. Буквально пару разів попадалось щось, що треба було гуглити і не було зрозуміло з контексту. 

Роман дивним чином актуальний і зараз - нехай не в тих масштабах, та все одно: про роль жінки в суспільстві, про потенціал українців як нації і про власні амбіції. Історія написана щиро і з любовʼю - що й досі відчувається, навіть століття потому. Точно перечитуватиму, і знаю, що ця книга лишиться в моєму серці надовго - бо я просто не могла її не полюбити.

BY L та її вигадані світи