Погляд Приходька

ЧАСТИНА 1

Поняття «справедливий мир», яким останнім часом часто жонглює владна вертикаль України - виглядає красиво, бо ж є слова «справедливий» та «мир», одначе в реальності ніхто не може зрозуміти що за ним стоїть. Яка кінцева конфігурація «справедливого миру»? На які умови має піти передовсім Україна, аби його досягти? Що в результаті досягнення справедливого для України миру втратить Росія? З якими бонусами з цього вийдуть США та Китай…?

Питань багато, втім, відповідей нам не дають, тож давайте їх шукати самотужки.

Станом на зараз - всі ми знаємо конфігурацію фронту і найбільш динамічні ділянки. Конфігурація фронту від Курщини до островів на Херсонщині, а найбільш динамічні ділянки - Донеччина та шматок Харківщини. Давайте з цього і почнемо. У нас є частина Курщини. От в лютому буде півроку, як наші Воїни героїчно цю частину не тільки тримають, а й подекуди розширюють присутність. Що з нею робити, як з інструментом під час майбутніх перемовин? Міняти. На що? Можна на шматок Харківщини, а можна на шматок Запоріжжя, (АЕС, Енергодар, Камʼянка-Дніпровська, Дніпрорудне, Василівка), адже КуАЕС перебуває у зоні досяжності нашої артилерії і не тільки, тож АЕС на АЕС - доволі справедлива угода.

Та обмінюватися шматками - це НЕ про справедливий мир в цілому. Це радше деталь пазлу справедливого миру. Справедливий мир - поняття глобальне.

Якщо говорити про пазли, то можна домовитись про припинення російських ракетно-дронових обстрілів в обмін на припинення нашого бомбардування російської нафтогазової інфраструктури… Чудовий деескалаційний крок, однак знову ж таки - це деталь загального пазлу, як наприклад допуск проросійських партій та вільне існування РПЦвУ в імʼя обміну всіх на всіх, включно з цивільними - передовсім дітьми. Потрібен більший масштаб. А яким він може бути? Давайте я накидаю декілька варіантів:

1. Повернення тимчасово окупованих територій Півдня, (без Криму), в обмін на зняття всіх санкцій

2. Повернення на лінію 23.02.2022 в обмін на відкладений вступ до НАТО, але з введенням міжнародного військового контингенту з країн, яких назве Україна. При цьому, Україна зберігатиме право на приєднання або до альтернативних чи новостворених військових альянсів, блоків та союзів

3. Відмова від заморожених активів та репарацій в обмін на вихід РФ з усіх територій Луганської та Донецької області з подальшим введенням миротворчого контингенту туди.

4. Відведення російських військ від Українського кордону на 50 кілометрів в обмін на симетричний крок з нашого боку. При цьому, Україна безперешкодно займається будівництво фортифікаційних споруд та мінуванням власних прикордонних територій.

При цьому, про жодну демілітаризацію, «денацифікацію», (що це?) та русифікацію України - не може йти мова. Військова та гуманітарна сфера залишається виключно Українською внутрішньою справою.

Оці варіанти більше схожі на глобальні, проте одразу ж скажу так: одна з моїх крилатих фраз виглядає наступним чином: «який би фінальний договір укладено не було - все одно знайдуться ті, кому він не сподобається». Да, не сподобається, та я хоча б взяв на себе сміливість озвучити непопулярні рішення, а не зациклився на кордонах 1991-го військовим шляхом або живу мріями про Тризуб на Кремлі.

www.group-telegram.com/us/NazarPrykhodkoPlus.com/42250

10.5K viewsНазар Приходько, Feb 1 at 10:57

ЧАСТИНА 1

Поняття «справедливий мир», яким останнім часом часто жонглює владна вертикаль України - виглядає красиво, бо ж є слова «справедливий» та «мир», одначе в реальності ніхто не може зрозуміти що за ним стоїть. Яка кінцева конфігурація «справедливого миру»? На які умови має піти передовсім Україна, аби його досягти? Що в результаті досягнення справедливого для України миру втратить Росія? З якими бонусами з цього вийдуть США та Китай…?

Питань багато, втім, відповідей нам не дають, тож давайте їх шукати самотужки.

Станом на зараз - всі ми знаємо конфігурацію фронту і найбільш динамічні ділянки. Конфігурація фронту від Курщини до островів на Херсонщині, а найбільш динамічні ділянки - Донеччина та шматок Харківщини. Давайте з цього і почнемо. У нас є частина Курщини. От в лютому буде півроку, як наші Воїни героїчно цю частину не тільки тримають, а й подекуди розширюють присутність. Що з нею робити, як з інструментом під час майбутніх перемовин? Міняти. На що? Можна на шматок Харківщини, а можна на шматок Запоріжжя, (АЕС, Енергодар, Камʼянка-Дніпровська, Дніпрорудне, Василівка), адже КуАЕС перебуває у зоні досяжності нашої артилерії і не тільки, тож АЕС на АЕС - доволі справедлива угода.

Та обмінюватися шматками - це НЕ про справедливий мир в цілому. Це радше деталь пазлу справедливого миру. Справедливий мир - поняття глобальне.

Якщо говорити про пазли, то можна домовитись про припинення російських ракетно-дронових обстрілів в обмін на припинення нашого бомбардування російської нафтогазової інфраструктури… Чудовий деескалаційний крок, однак знову ж таки - це деталь загального пазлу, як наприклад допуск проросійських партій та вільне існування РПЦвУ в імʼя обміну всіх на всіх, включно з цивільними - передовсім дітьми. Потрібен більший масштаб. А яким він може бути? Давайте я накидаю декілька варіантів:

1. Повернення тимчасово окупованих територій Півдня, (без Криму), в обмін на зняття всіх санкцій

2. Повернення на лінію 23.02.2022 в обмін на відкладений вступ до НАТО, але з введенням міжнародного військового контингенту з країн, яких назве Україна. При цьому, Україна зберігатиме право на приєднання або до альтернативних чи новостворених військових альянсів, блоків та союзів

3. Відмова від заморожених активів та репарацій в обмін на вихід РФ з усіх територій Луганської та Донецької області з подальшим введенням миротворчого контингенту туди.

4. Відведення російських військ від Українського кордону на 50 кілометрів в обмін на симетричний крок з нашого боку. При цьому, Україна безперешкодно займається будівництво фортифікаційних споруд та мінуванням власних прикордонних територій.

При цьому, про жодну демілітаризацію, «денацифікацію», (що це?) та русифікацію України - не може йти мова. Військова та гуманітарна сфера залишається виключно Українською внутрішньою справою.

Оці варіанти більше схожі на глобальні, проте одразу ж скажу так: одна з моїх крилатих фраз виглядає наступним чином: «який би фінальний договір укладено не було - все одно знайдуться ті, кому він не сподобається». Да, не сподобається, та я хоча б взяв на себе сміливість озвучити непопулярні рішення, а не зациклився на кордонах 1991-го військовим шляхом або живу мріями про Тризуб на Кремлі.

BY Погляд Приходька