Польща в особі новообраного президента Кароля Навроцкого заблокує вступ України до ЄС і тим паче НАТО, якщо не буде проведена ексгумація і вшанування жертв Волинської різні.

Ну то в чім проблема? Ексгумувати і вшанувати.

І повторити прецедент україно-польського примирення 2005 року, во віки вічнії зафіксоване на Личаківському кладовищі, де на вкраїнській землі покояться польські орлята – захисники Львова в час україно-польських зіткнень 1918-1919.

І присутній там меч Щербець – символ польської військової слави. І на центральній плиті висічено польською мовою: Tu leży żołnierz polski poległy za Ojczyznę: Тут лежить польський солдат, полеглий за Вітчизну.

А поруч, за кілька метрів, на полі №78 розташований Меморіял воїнам Української Галицької Армії. І на вершині колони височіє бронзова скульптура Архистратига Михаїла з дубовою гілкою в лівій руці і мечем у правій. І полеглі галичани возвеличені з не меншою превелебністю, ніж польські орлята.

А ще аркадою нижче розкинувся Меморіял воїнів УПА, учасників СС Галичина і політв’язнів. Усі їхні могили радіяльно оточують крипту, де спочиває Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич, який очолював боротьбу за самовизначення Галичини.

Усі – і польські орлята, і юнаки УГА, і бійці УПА – сплять на одному клапті землиці однаково міцним сном, і їхні нащадки живуть поміж собою мирно, керуючись лозунгом, викарбуваним латинкою на порталі меморіялу: Mortui sunt ut liberi vivamus: Вони померли, щоб ми жили вільно.

Так і з Волинською різнею слід учинити, перевівши це драстичне питання в давно спочиле і всіма відрефлексоване минуле. Щоб могти далі жити вільно.

Операція «Павутина» ознаменувала собою перехід війни на якісно вищий рівень технологічних, сучасних воєн.

Коли безпілотні дрони-залізячки за 117 тисяч доларів палять авіяцію на 7 млрд доларів – настав час переосмислити, чим є модерна війна 21-22 століття і яка тепер роль людини у війні дронів, а не тіл; анонімних технологій, а не героїчних суїцидів; професіоналів, а не впольованих на паркінгу.

Крім смакування тріюмфу, потрібен ще й перегляд усіх сталінсько-жуковських установок та традицій ведення війни, де людське життя міняється на тактичний успіх. Чи потрібно це зараз – коли тактичний успіх уже забезпечує технологія, а не персональна смерть чи звитяга людини?

Про це мій відеоблог:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=LcC-6OWIRBI

Для тих, хто ще по старинці орієнтується на геростратову саморуйнівну ідею «якщо горить стодола, то най і хата горить», є важливе повідомлення: стодола вже давно згоріла.

«Павутина» нічого докорінно не міняє в плині війни й розстановці сил. Ракетного терору може поменшати, але він і так був спрямований передовсім на тил. Наземний фронтир війни як був, так і лишається невідмотувально-програшним у частині фактичної втрати територій, незважаючи на відмову визнавати це офіційно.

Ворог, на превеликий жаль, із тих, який вчиться на помилках і встигає їх підправляти по ходу. Недобитий звір – значить посилений досвідом.

«Павутина» ризикує стати одноразовою акцією раз на 3 роки. В цьому й проблема: люди пам’ятатимуть яскраву одиницю феєрверку далеко в російському тилу – і впритул не помічатимуть щоденних мап DeepState із фіксацією поступу окупанта.

Війна – багатокомпонентна. Успіх в одному кластері взагалі ніяк не перекриває й не вирівнює біду чорну й гиблу в іншому кластері війни. Епізод не заміняє собою загальний вектор.

Ейфорія – різновид анестезії. Треба пошвидше виводити запаморочливий дурман з організму, щоб він замість тулитися до теплого спомину міг адекватно реагувати на прикру поточну дійсність, яка мало помінялася від просмажки літаків на аеродромах за тридев’ять земель.

Хоча все одно було приємно.

Поповнення держбюджету. Квартальний звіт за січень-квітень.

Доходи до бюджету 1,2 трлн грн.
Видатки бюджету 1,5 трлн грн.

Імпорт на 25 млрд доларів.
Експорт на 13,3 млрд доларів.

Основні доходи:
159 млрд – ПДВ із увезених товарів.
113 млрд – ПДВ із вироблених товарів (зібрано 168 млрд, відшкодовано 56).
107 млрд – податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
105 млрд – оподаткування підприємств.
84 млрд – акцизи.
16,5 млрд – мита.
11,4 млрд – рента за надра.

Зафіксовано різке збільшення доходів: на 49%. Це – результат взгвинчення військового збору в 4 рази. Плюс: держава змусила банки авансом сплатили 13 млрд податку. Плюс: так само держава запровадила для АЗС авансовий внесок.

Збільшення доходів до бюджету – це не ріст економіки, а фіскальний гніт. Держава повністю перейшла в режим одностороннього визиску громадян і бізнесу. Ніякого сприяння, ніяких полегшень – лише кратне збільшення тиску і вимога авансом платити збори. На цьому й тримаються доходи держбюджету.

За весь час війни про ліквідацію Керченського моста була лише одна-єдина професійна стаття у впливовому журналі Foreign Аffairs 2 роки тому. На основі експертних інтерв’ю з інженерами й технологами Foreign Аffairs тоді видав а-ля інструкцію, як правильно грохнути Керченський міст і чому це насправді є надскладним завданням.

Короткий переказ тодішньої публікації в Foreign Аffairs:

…До Кримського моста треба ставитися передусім як до найпотужнішого символу російської окупації. Росія витратила 20 млрд доларів на інтеграцію Криму, тож запуск мосту частково відшкодував ці втрати, поклавши край економічній та логістичній залежності півострова від України.

…Підрив мосту – це радше морально-психологічна подія, а не воєнна. З військової точки зору підрив не має ніякого сенсу, бо росія перекидає свою зброєтехніку до Криму сухопутним шляхом через Приазов’я.

…Міст майстерно побудований. Вартість – 4,5 млрд доларів. Він складається з 2 прольотів, один з яких має подвійну залізничну колію, другий – 4 автосмуги.

…Міст має 7000 паль, сталевих і бетонних колон, які проникають глибоко під дно. Ці палі підтримують майже 600 бетонних опор.

…Розмір і міцність моста роблять його унікально важким для ураження. Атаки морськими дронами – марні.

…Щоб завалити міст – має бути масований залп далекобійних ракет одночасно і неодноразово. Україна не має таких ракет. Атакмс навряд чи зможе точно вцілити. А Storm Shadow може зробити лише діру в полотні, тож потрібен залп із декількох ракет. Більші шанси – в ракети Таурус. Але Берлін їх не дає.

…Найнадійніший спосіб – інженерний підрив за допомогою вибухівки, розміщеної безпосередньо на мосту. Але потрібен доступ.

Отакою була фахова оцінка Foreign Аffairs 2 роки тому. Що з цього враховано під час нинішньої операції – ніхто не знає. І яка її правдива мета – теж, окрім сплеску підбадьорливих емоцій.

Нині 101 рік, як помер Франц Кафка – геніяльний і тривожний абсурдист, сповнений тонкої спостережливості й самоти. У кафкіянські часи - добірка цитат Кафки:

• Неможливо виправдатись, коли тобі не хочуть вірити.
• Чим ширше розливається повінь, тим дрібнішою і каламутною стає вода.
• Одна з найдієвіших спокус зла – заклик до боротьби.
• Кожному легеневому хворому потрібен бог задухи.
• Мисливські собаки ще бавляться на подвір'ї, але дичина від них не втече, скільки б зараз не металася вона лісами.
• Окови змученого людства виготовлені з канцелярського паперу.
• Іноді людині здається, що вона бачить у купі гною втрачений діямант.
• Клітка пішла шукати птаха.
• Сил людських вистачає до певної межі.
• Ворони стверджують, що одна-єдина ворона здатна знищити небо. Але небо якраз і означає неможливість ворон.
• Людям, які з тебе знущаються, ти віриш.
• Трохи рішучості - і всі обов'язкові приписи легко можна оминути.
• Коли з тобою весь час поводяться, як із собакою, зрештою, починаєш думати, що ти собака і є.
• Тіні не гасять сонця.
• Всяке нещастя допомагає виробити мету.
• Страх перед смертю – результат життя, яке не вдалося.
• Хто зберігає здатність бачити прекрасне, той не старіє.
• Кожна перешкода руйнує.
• Я по-справжньому почуваюся лише тоді, коли нестерпно нещасний.
• На слабкому кожен намагається відігратися.
• Пригнічувати ближнього значно легше, якщо нічого не знаєш про нього. Совість тоді не мучить.
• Шлях до ближнього дуже далекий.
• Ми в захваті від того, чим у собі не стали б захоплюватися.
• Треба приймати ті рішення, які відрізають шляхи назад.
• Люди багато й голосно говорять, аби сказати якомога менше.
• Оскільки гірше вже бути не могло, стало краще.
• Рівень маси залежить від свідомості одиниць.
• При стрільбі треба цілитися вище цілі.
• Людина може мінятися лише в негативний бік.
• У боротьбі світу з тобою стань секундантом на боці світу.
• Всі людські помилки від нетерплячки.
• Дух лише тоді робиться вільним, коли він перестає бути опорою.
• Некривавих казок не буває.

Спозаранішня добірка цікавих цифр від «Демініціатив».

Українці – нація недовірлива й обережна:
68% дуже обережні з людьми
32% довіряють людям

До кого найбільш недовірливе, підозріле ставлення:
76% до незнайомця
60% до іншої національності
60% до іншої віри
24% до сусідів
21% до знайомих

Недовіра до інституцій:
88% до партій
82% до парламенту
77% до суду
71% до уряду
64% до преси
58% до держустанов
57% до крупного бізнесу
55% до соцмереж
51% до поліції
30% до волонтерів
27% до церкви
7% до ЗСУ

Які якості є найважливіші в вихованні:
1. Працьовитість 63%
2. Відповідальність 62%
3. Толерантність 53%
4. Рішучість 50%
5. Ощадність 44%
6. Незалежність 43%
7. Гарні манери 43%

Українці перебувають поза соцмережами:
72% не мають акаунтів
28% мають
61% не спілкуються в інтернеті
39% спілкуються

Замість висновків.

1. Дуже явною є геть не європейська підозрілість до людей: 68% не довіряють людям навколо.

2. 76% населення перший контакт із незнайомцем починають із недовірою та обережністю.

3. Є всі задатки ксенофобії: 60% населення мають підозріле ставлення до представника іншої нації чи віри.

4. Недовіра до державних інституцій – зашкальна й тотальна.

5. Покриття соцмережами – 28%, і це створює бездонні можливості для влади маніпулювати громадською думкою через путінську модель централізованих ЗМІ.

Завжди потрібно самому спробувати зрозуміти світ, поки тобі не почали пояснювати владоможці.

Продовжуючи розмислення, чим є новітні війни 3 тисячоліття, треба відштовхуватися від таких параметрів:

- рулять безпілотні системи, які не потребуть безпосередньої участі людини, а отже, у війні технологій нема сенсу на вістря виставляти людинку з автоматиком в якості живої мішені,

- поле бою стало абсолютно прозорим через дронне бачення, через що лінія фронту перетворюється в 10-кілометрову зону суцільної смерті,

- класичні наступальні операції в жанрі «м’ясні штурми» – самогубні,

- броньована та інша супердорога техніка стала беззахисною, а морська війна – вже середньовічний атавізм (флот використовується лише як ракетоносій із далекої акваторії),

- так само авіяція: повітря стало недоступне для пілотованої авіяції над полем бою, тож авіяція тепер – лише як пускові гачки ракет, та й то зі своєї території, а також як частина тилової системи ППО,

- позаяк 80% всіх уражень здійснюють дрони й артилерія, повністю міняється звична роль піхоти: їй не потрібна робота – їй потрібні роботи.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=LcC-6OWIRBI

Щось схоже вже було торік: стояча на той момент війна плавно кульгала до пату й похідних від нього «самітів миру». Але сталася Курська офензива – й ми втратили рекордну кількість земель за декілька місяців.

Зараз: однією рукою тако-сяко ліпилися перемовини – а друга рука (десниця справедливого месника) запустила маховик ескалації, який перезаряджає війну на новий виток із загрозою не менш рекордних утрат та руйнувань.

Росія тим часом розігрує пас «це ж вони зривають перемовини» і взамін за право «дати належну відповідь» домовляється з Трампом про посередницькі функції щодо ядерного роззброєння Ірану – темі набагато важливішій для світу, ніж 4 російськомовні області (цитуючи Стівена Віткоффа).

Путін тим часом проводить телефонну розмову з новим Папою, починаючи підло грати на тому полі, на якому ми за визначенням не можемо грати зі своєю риторикою «дайте нам побільше смертоносної зброї, набоїв, патронів, ракет, алилуя, амінь, слава навіки Богу».

Коли вже відгорів скороминущий феєрверк аеродромів і змеркли останні хвостики падаючої комети радощів від святої зловтіхи – в сухому залишку маємо 23 км до Сум, 2 км до Дніпропетровської області, скупчення 50 тисяч контингенту на інших напрямках, запас у ворога 500 балістичних ракет і держплан до кінця року виробляти 500 дронів щодоби.

Фіяско ідеї припинення війни – в інтересах ворога. Він цього прагнув, але мнувся. А Трамп на блюдці отримав виправдання свого зістрибу з гиблої ідеї миру, не потрібного, як він зажурено пронявчить, «обом сторонам».

Симона де Бовуар: Коли все летить у тартарари, не лишається нічого іншого, як грати в ідіотські ігри.

Основні видатки держбюджету за 1-й квартал 2025 року:

475 млрд – зарплати бюджетникам.
213 млрд – соціяльні виплати.
160 млрд – оплата придбаних товарів і послуг
149 млрд – на товари для ЗСУ.
93 млрд – обслуговування боргу.
54 млрд - трансферти місцевим бюджетам.
50 млрд – на медицину.

Державні запозичення: скільки ми набрали позик за 1-й квартал:

604 млрд грн – узято позик. А саме:

450 млрд – зовнішні вливання.
293 млрд – кредити за рахунок заморожених активів рф.
221 млрд – позика ЄС.
72 млрд – позика Канади.
16,5 млрд – позика МВФ.
2 млрд – позика Банку Реконструкції та Розвитку.

І головне: Україна оголосила технічний дефолт за цінними паперами. Ми не змогли виплатити кредиторам 665 млн доларів. Це ставить під сумнів подальше накачування України позиками, якщо вона не здатна ні обслуговувати, ні тим паче повертати їх.

Теперішні суспільства – постгероїчні.

Такий вердикт сучасному світові дають західні мислителі. Й пояснюють: постгероїчні суспільства – це натур-продукт макабричної, нелюдськи жорстокої Другої Світової, після якої єдиноправильним є вважати, що у війні нема нічого нормального.

Сучасна цивілізація – постгероїчна, і її постулати незрушимо правильні: воювати – це катастрофічна не-норма, пишатися треба навпаки миром і добробутом, а народи повинні прославлятися в культурі, спорті й ноу-хау, а не героїчних загибелях.

Новий термін постгероїзм докладно описує раціональний підхід західних суспільств щодо нерелевантності вести виснажливі війни замість жити, процвітати, подорожувати, насолоджуватися життям, яке одне дано, і в вус не дути.

Відтак, живучи в 21 столітті, не варто дивуватися, що Людина 21 сторіччя – постгероїчна. Тому що мудра. Й навчена катастрофічними жахіттями ХХ ст. Тому що в епоху постгероїзму відчайдушність, смілість і хоробрість врівноважуються прагматикою, розрахунком, обрахунком і (ха-ха-ха!!!!) вищістю людського життя над іншими "пріоритетами в війні".

Це означає, що пост-героїчна людина 21 сторіччя з задоволенням даватиме зброю й гроші Героям, охочим гинути замість повнокровно жити. Це означає, що західні пост-героїчні суспільства сприймуть вічну війну як наш добровільний вибір, і навіть аплодуватимуть цьому, бо поки воюють відчайдушні герої, пост-героїчні суспільства розпрекрасно собі житимуть і ще більше посилюватимуться.

Бо процвітають за принципом: Ad impossibilia nemo tenetur – Ніхто не зобов’язаний робити неможливе.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=0ZN5GXy1CcA&t=10s

Видатний філософ-антиутопіст Олдос Гакслі попереджав: божевільні звертаються до самої суті людини – її пристрасті й інстинктів, тому завжди є небезпека, що хтось за цим піде. Апеляція до найнизовинніших страхів та інстинктів – це не божевілля, це – технологія.

Спочатку було шкода, а тепер не дуже шкода сограждан, які щиро очікують надможливого від пересічних. Нічого ж не змінилося, ніхто ж не змінився: війна застала на найвищих посадах найгірших.

Свої апогеї вони вже давно пережили, потягнувшись від безвиході за висотою власного народу в перші місяці вторгнення. А тепер, коли народ після рекордно-неймовірного стрибка прогнозовано приземлюється, найгірші теж вернулися до своїх тіл і діл.

Маючи в анамнезі лише гру як професію і формотворчість як філософію, ці персонажі пішли своїм протореним шляхом, який вони найкраще розуміють: ЗОБРАЖАТИ.

Примірка неприродних ролей пройшла на відмінно. В силу своєї органіки й походження вони можуть потужно вживатися. Вони війну, врешті, й розцінюють як зйомки байопіка про себе.

Кожен із них – ще не Каїн, але вже Кай. Від Кая до Каїна – навіть не крок, а пів.

Багато переосмислень чекають нас попереду. Самонавіювання й самопрограмування невпинно слабнуть. Потрібні раціональні відповіді на раціональні виклики. Без них усяка бравада перетворюється в художній свист.

Головне тепер – самим не стати Каями.

Кай розчаклувався, коли заплакав, і з його ока випав осколочок зачарованого дзеркала.

На Radio UA Chicago ця розмова вийшла напередодні «ночі возмєздія», та публікую її сьогодні. Від того ще більшої випуклості набувають думки, вимощені на антитезі до емоційних гойдалок в амплітуді одного тижня від «ура» до «біда».

Трампова аналогія з хокеєм «треба дати їм побитися, раз дуже хочуть» була виказана теж уже після чиказького етеру, але в нього лягає ідеально. Ображатися на цей словесний пасаж нема сенсу, бо все сказано чисто по-трампівськи: вкрай неоковирно і вкрай точно водночас.

Можна скільки завгодно вправлятися в полум’яній риториці, але всі останні дії міцно грають на трампову підміннопонятійну тезу про «дві сторони війни». В очах третіх сторін ми вже не просто слабша жертва – ми вже рівноцінна сторона війни. А це за собою тягне кратно вищу ціну за продовження війни, ескалованої вже не лише віроломним ворогом-окупантом.

Супроти цієї тези треба виставляти не відосики з беззубим моралізаторством «хто телефонує путіну – той співучасник», а набагато якіснішу стратегему поведінки. Звісно, для цього треба вміти грати ще й розумом, а не лише м’язами й по піаніні.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=RsWkgLuLD_E

Опитування КМІСу «Скільки ви готові терпіти нужди війни» потребує кількох засадничих зауваг.

1. Нема сенсу щось подібне запитувати в умовах безвиході. Глухих не запитують про симфонічну музику. Питання «Скільки ви готові терпіти війну» є беззмістовним в умовах, коли від респондента взагалі нічого не залежить: ні тривалість війни, ні її інтенсивність, ні вправність ведення, ні планування, ні виконання, ні визначення цілей.

2. 60% готових «терпіти стільки, скільки треба» - це не показник усвідомленої терплячості-витривалості-стійкості, чи готовності стояти до кінця, чи наміру воювати до останнього. Це – показник БЕЗСИЛЛЯ.

3. Люди будуть у горнилі війни доти, доки вона кипітиме, бо іншого вибору нема. А де нема вибору – там діє фатум. Фатум, підкріплений неможливістю впливати, не передбачає добровільної згоди.

4. Поза тим, кожен п’ятий (20%) готовий терпіти війну лише 6 місяців (до нового року). Ця цифра – квінтесенція всього опитування. Кожен п’ятий – це вже не критична, а робоча маса потенційного протесту проти ідеї вічної війни.

5. Додаємо сюди 6% тих, хто готовий терпіти війну лише рік – і отримуємо пропорцію: кожен четвертий має запасу міцності на рік, не більше.

6. У регіональному розрізі: терпіння прифронтових районів (Схід, Південь) уривається. Евентуально це означає поступове зниження опірності найзагроженіших регіонів до ймовірної окупації.

7. У віковому розрізі найвищий відсоток (64%) безкінечного терпіння – це пенсіонери. Натомість лише половина продуктивного віку стоїть на платформі вічного терпцю.

8. Класика всіх опитувань у демографічно спотвореній країні – це коли найбільш продуктивне й працездатне населення повністю розмивається кількісно більшим (і основним) сегментом старшого населення, яке прямої участі у війні вже не бере й не братиме, але формулює всі найвищі планки, реалізація яких уже не їхня справа.

МВФ оприлюднив прогноз для світової економіки на 2025-2026 роки. Для розуміння: до чого готується світ:

• Запроваджені Трампом мита зіб’ють глобальне зростання на 1%.

• ВВП росії має впасти втричі, якщо санкції діятимуть далі.

• Зростання розвинених економік не перевищуватиме 1,4%.
• Зростання економік країн, що розвиваються, впаде до 3,7%.

• Паливо подешевшає на 8%.
• Ціни на нафту та вугілля впадуть на 16%.
• Зате зросте ціна на газ – до 23%. Істотна причина – припинення транзиту рос.газу через Україну.
• Ціни на непаливну сировину й харчі зростуть на 4,4%.

• В Європі та США знизяться процентні ставки. А от в Японії підвищаться, через що Японія не зазнає інфляції.

• Європа матиме ріст споживання в умовах зростання реальної зарплати + пом’якшення фіскальної політики (на цьому тлі податковий рекет в Україні виглядає анахронізмом).

• Найкращий прогноз – для Іспанії: ріст економіки 2,5% (завдяки відбудові після повеней).
• Британія стоїть міцно за рахунок золотих облігацій і вміло регульованих цін на енергоносії.

• ВВП Китаю ростиме на 4% (торік було 5%).
• Ріст в Індії стабільний: 6% (завдяки приватному споживанню, особливо в селі).
• Туреччина: зростання 3% завдяки змінам у монетарній політиці.
• Латинська Америка: спочатку ріст буде 2%, потім 2,4%. Найгірше буде Мексиці (через тарифи Трампа).

• Близький Схід буде рости через стабілізацію війни.
• Африка на південь від Сахари буде рости на 4%.

• Україна: ВВП фактично стоятиме на місці. Буде зменшення укр.експорту (як сировинний додаток світової економіки ми залежні від чужих економік).

- Пе-до-філ! Пе-до-філ! – одушевлено скандує народ, який у 2019 році обрав президентом груна причинним місцем на піаніні.

- Пе-до-філ! Пе-до-філ! – через Атлантичний океан зі смішком вигукує місцевий електорат після того, як у 2019 році обрав президентом гумориста, який порівнював свою країну з проституткою, яка всім дає.

Я дуже спокійний за Америку. Особиста чвара між Трампом і Маском аніяк не вплине на стійкість інституційної демократії держави №1. Які би компромати не виганяли обидва вчорашні друзяки-нерозлийпиво – від того Америка не розсипеться ртуттю на окремі штати, а долар не знеціниться з 8 до 42.

Усі передвиборчі дуети зазвичай розвалюються в перші ж пів року. Наприклад, із переможної команди Вечернего Квартала зразка 2019 через рік не залишилося нікого, з ким досягнувся тріюмф. Так працює велика політика й високі інтереси: взаємовигода від синергії моментально зникає, коли переможець отримує своє, тобто найвищу посаду. Через це проходила більшість зіркових команд у більшості країн, де кількість спільно вдутого бурбону напередодні виборів дорівнює кількості розчарувань і образ після виборів.

Маску потрібне державне фінансування космічних програм. Трампу потрібні космічні програми. Всьо в них буде добре. На відміну від скандувальників через Атлантичний океан.

Менше би думали про то, а більше про своє.

Недільний ранок, та ще й на Зелені Свята, несила розпочинати текстом, тож використаю нагоду музично привітатися і в такий спосіб привітати мого товариша Володимира Окілка з днем народження: 48.

Доля звела мене з Володимиром у далекі дореволюційні часи, коли він став півфіналістом «Голосу Країни». У 2013 році наживо в новорічній студії Прямим Текстом Окілко виконав італійський стандарт Per Te. Перекладається «для тебе».

Володимир Окілко вже 10 років мешкає в США. Там і наздожене його власний виступ 12-річної давності, коли все було по-інакшому й дуже зелено.

Тепер в українців мали би закипіти мізки при розгадці тупикової головоломки: яким чином заклик до евакуації Сум корелюється з офіційним нав’язаним наративом-самообманом про «кордони-1991 і ніяк не інакше».

Людям, які состоять у позаурочному гуртку «Ні Сантиметра Землі», тепер треба якось самим собі пояснити рекордну втрату територій за останній рік – і при цьому соціологічний ріст довіри до керівника гуртка, який ці рекордні втрати забезпечує.

Трибунам затятих, які оспівують вічну війну й пожиттєву боротьбу, перебуваючи найдальше від неї, тепер треба остудити свої розгарячені голови у перерві між вигукуванням палких кричалок і задуматися над лінійним арифметичним рівнянням «що краще: зупинити війну на мінус 4 області чи йти до кінця, тобто до мінус 8»?

Усе, що відбувається на грунті, ніяк не корелюється з усім вербальним, що продукує рот на щовечірніх відео. Усе, що наяву мчить до масштабної катастрофи рівня «мінус 8», ніяк не відповідає віртуальним ілюзіям, сформульованим на базі недосяжних мріянь.

Небажання розглядати погані варіянти проміжного, але припинення війни веде до розгортання катастрофічно поганих сценаріїв, у порівнянні з якими стамбульські ескізи Арахамії ще видаватимуться супер-пупер.