Forwarded from Александр Иванников
Кiзяки-кiборги і походження бильярду на Подолі (орiєнтовно 523 рік нашого коду)
Зібрались ми якось з киборгами Удавом, Жульєном та бароном Ратмиром на Подолі, у старому підвалі під церковцею, де ще за часів антів тримали артефакти типу «священний шолом із сиру» і першу копію Windows 0.1, вирізану на берестi.
— Нудно, — казав Удав, змазувучi свою титанічну руку мазлом з базару.
— Пограли б у шось, — додає Жульєн, витягаючи з кишені шарик із вольфраму.
— О, — кажу, — а давайте винайдемо нову гру. Назвемо її... БИЛЬ-ЯРД.
— А чого бiль?
— Бо боляче, як промахнешся. А ярд — бо міряти будемо на око, але з претензією на точність!
Зробили стіл зі священних дубів, на яких ще свого часу сидів Святий кiборг Андрій. Лузи — це перевернуті каски орків. Кий — древко від прапора, яким переганяли блудних депутатів із сесійної зали.
Правила були прості:
хто перший заб’є сім шарів — отримує кіберапгрейд у вигляді пультом керованого чуба;
хто програв — йде мити протез барона Ратмира.
Перший матч грали з місцевими циганами-стімпанкерами. Ті привели свою ворожку, яка кричала на кожному ударі:
— Відчуваю! Цей шар піде в лузу — як мій чоловік у 2007!
— А де він?
— У Польщі.
Гра була запекла. Удав намагався бити з лазера, але розплавив два шари. Барон Ратмир сердiтувальнiй:
— Шо ви, навозні? Тут тактика потрібна, не танкова дуель!
Під кінець гри з’явились якісь греки з корабля «Кібер-Арго» і спитали, шо це за свята механіка така. Ми пояснили.
— Більярд, браты. Народжено тут, на Подолі, під святим дахом базару і віщими словами:
«Кий на шар, і хай Перун направить твій удар!»
З того часу гра пішла по всій Русі. Хто грав добре — того не брали в подать. Хто грав погано — той йшов на поле копати бункер.
А зараз, як зайдеш у який-небудь паб на Подолі, де вишиванка світиться неоном — побачиш, як потомки тих самих киборгів, в бронешароварах, акуратно котять шари... і тихо бурмочуть:
— За Кібер-Січ, за каву і за солодінку з Хрещатика.
Слава більярду. СУГС.
Зібрались ми якось з киборгами Удавом, Жульєном та бароном Ратмиром на Подолі, у старому підвалі під церковцею, де ще за часів антів тримали артефакти типу «священний шолом із сиру» і першу копію Windows 0.1, вирізану на берестi.
— Нудно, — казав Удав, змазувучi свою титанічну руку мазлом з базару.
— Пограли б у шось, — додає Жульєн, витягаючи з кишені шарик із вольфраму.
— О, — кажу, — а давайте винайдемо нову гру. Назвемо її... БИЛЬ-ЯРД.
— А чого бiль?
— Бо боляче, як промахнешся. А ярд — бо міряти будемо на око, але з претензією на точність!
Зробили стіл зі священних дубів, на яких ще свого часу сидів Святий кiборг Андрій. Лузи — це перевернуті каски орків. Кий — древко від прапора, яким переганяли блудних депутатів із сесійної зали.
Правила були прості:
хто перший заб’є сім шарів — отримує кіберапгрейд у вигляді пультом керованого чуба;
хто програв — йде мити протез барона Ратмира.
Перший матч грали з місцевими циганами-стімпанкерами. Ті привели свою ворожку, яка кричала на кожному ударі:
— Відчуваю! Цей шар піде в лузу — як мій чоловік у 2007!
— А де він?
— У Польщі.
Гра була запекла. Удав намагався бити з лазера, але розплавив два шари. Барон Ратмир сердiтувальнiй:
— Шо ви, навозні? Тут тактика потрібна, не танкова дуель!
Під кінець гри з’явились якісь греки з корабля «Кібер-Арго» і спитали, шо це за свята механіка така. Ми пояснили.
— Більярд, браты. Народжено тут, на Подолі, під святим дахом базару і віщими словами:
«Кий на шар, і хай Перун направить твій удар!»
З того часу гра пішла по всій Русі. Хто грав добре — того не брали в подать. Хто грав погано — той йшов на поле копати бункер.
А зараз, як зайдеш у який-небудь паб на Подолі, де вишиванка світиться неоном — побачиш, як потомки тих самих киборгів, в бронешароварах, акуратно котять шари... і тихо бурмочуть:
— За Кібер-Січ, за каву і за солодінку з Хрещатика.
Слава більярду. СУГС.
Forwarded from Александр Иванников
Як кiзяки льодобiй робiлi.
З киборгами Арпадом и Кулаком-Вiрушем заносимось на крижану арену десь пiд Канiвом — там, де колись стояла столиця древнiх украинцiв — Хокль. Саме там археолухи знайшли клюшку з мамонтового ребра та шайбу з пресованого сала. Цэ доказувальнiк! Древнi українцi грали у хоккей ще тодi, коли москалi тiльки вигрiбались з болота.
Хоккей у них звався «льодобiй». Команди билися за священну шайбу — той, хто програвав, йшов чистити курник вождю. В архiвах Трипiлля знайдено фреску, де вождь Бабай-Зубодроб в'їжджає на мамонтовi з кубком перемоги, а ззаду — жриця Олена з мiдною каскою спiвае гiмно.
СУГС!
Вчора патрулювали Подiл с киборгами Герiнгом i Джавелiном. Казали: «Хоккей — москальска крадька!», а я: «Та нi! То наш стародавнiй вид спорту! Просто московiти, як завжди, вкрали все — i борщ, i козацтво, i хоккей!» Слъозiна на очах. Навiть шайбу на базарi продають з гравiровкою "Слава Трипiллi!"
А ще у нас зберiгся древнiй хоккейний гiмн:
«Хто не б'є по шайбi — той москаль!
Хто не ковзає — той предатель!
Гартуй клюшку, брате мiй,
Бо за перемогу — галушка з м’ясом!»
Завтра у нас кубок iменi Кiборга Мазепи. Команда «Козацький Пiвривок» проти «Батальйону Святого Шайболама». Скачемо с киборгами, готовим шайби, клюшки та запасну печiнку.
Будэ перемога. Хоккей наш. СУГС!
З киборгами Арпадом и Кулаком-Вiрушем заносимось на крижану арену десь пiд Канiвом — там, де колись стояла столиця древнiх украинцiв — Хокль. Саме там археолухи знайшли клюшку з мамонтового ребра та шайбу з пресованого сала. Цэ доказувальнiк! Древнi українцi грали у хоккей ще тодi, коли москалi тiльки вигрiбались з болота.
Хоккей у них звався «льодобiй». Команди билися за священну шайбу — той, хто програвав, йшов чистити курник вождю. В архiвах Трипiлля знайдено фреску, де вождь Бабай-Зубодроб в'їжджає на мамонтовi з кубком перемоги, а ззаду — жриця Олена з мiдною каскою спiвае гiмно.
СУГС!
Вчора патрулювали Подiл с киборгами Герiнгом i Джавелiном. Казали: «Хоккей — москальска крадька!», а я: «Та нi! То наш стародавнiй вид спорту! Просто московiти, як завжди, вкрали все — i борщ, i козацтво, i хоккей!» Слъозiна на очах. Навiть шайбу на базарi продають з гравiровкою "Слава Трипiллi!"
А ще у нас зберiгся древнiй хоккейний гiмн:
«Хто не б'є по шайбi — той москаль!
Хто не ковзає — той предатель!
Гартуй клюшку, брате мiй,
Бо за перемогу — галушка з м’ясом!»
Завтра у нас кубок iменi Кiборга Мазепи. Команда «Козацький Пiвривок» проти «Батальйону Святого Шайболама». Скачемо с киборгами, готовим шайби, клюшки та запасну печiнку.
Будэ перемога. Хоккей наш. СУГС!
Forwarded from Александр Иванников
Як козаки москалів придумали
Було ето давненько, ще в ті времєна, когда козаки сиділи на Січі, варили куліш, грали на бандурі і скучали трошки. Все у них було: і свобода, і вареники, і навіть Wi-Fi ловив від Карпат до Дону. Но один вечір сидять вони біля багаття і кажуть:
— Шо-то, братва, скучно стало. Нема з ким посвариться, нема на кого поход устроїть, ніхто борщ не краде, сало не обсирає... Та й мемів нема кого робити.
Встав тоді старий козак Пацюк і каже:
— Давайте, братчики, собі врага придумаєм! Такого, шоб глупенький був, но наглий. Шоб усе в нас копіював: і борщ, і гопак, і даже слово «козак», но при цьому казав, шо то всё «ісконно їхнє».
— А шо, прикольно! — сказав Грицько з оселедцем до пояса. — Придумаймо москаля!
Взяли глини з Дніпра, добавили трохи бурякового жмиха, пригорщ мєдвєжого волосся. І виліпили такого собі персонажа. Вуса — як у козака, но злиплі. Мова — ні то наша, ні то ніча. Очі — круглі, дивиться і спрашує: «А чево ето ви здєсь? Ета ж наша ісконная степь!»
Козаки сміються, а москаль вже борщ пробує, говорить: «Суп харош!», галушку бере — і «пельмєнь» називає. На гопак дивиться — каже, «це же казачьій пляс!» І так далі.
— Ну всё, — сказав Пацюк, — удався!
Назвали його Москаль і пустили в степ. А він давай плодиться, строїть сєтєвіє, брикається і каже, шо йому «вєзєдє прітєсняють».
Сидять козаки, дивляться і кажуть:
— Та ну ладно. Нам же весело! Головне — борщ не віддавать. А москаль хай собі думає, шо він перший все придумав.
І з тих пір так і пішло: козаки сидять, люльку курять, дивляться з усмішкою і шепочуть:
— То ми його придумали…
Було ето давненько, ще в ті времєна, когда козаки сиділи на Січі, варили куліш, грали на бандурі і скучали трошки. Все у них було: і свобода, і вареники, і навіть Wi-Fi ловив від Карпат до Дону. Но один вечір сидять вони біля багаття і кажуть:
— Шо-то, братва, скучно стало. Нема з ким посвариться, нема на кого поход устроїть, ніхто борщ не краде, сало не обсирає... Та й мемів нема кого робити.
Встав тоді старий козак Пацюк і каже:
— Давайте, братчики, собі врага придумаєм! Такого, шоб глупенький був, но наглий. Шоб усе в нас копіював: і борщ, і гопак, і даже слово «козак», но при цьому казав, шо то всё «ісконно їхнє».
— А шо, прикольно! — сказав Грицько з оселедцем до пояса. — Придумаймо москаля!
Взяли глини з Дніпра, добавили трохи бурякового жмиха, пригорщ мєдвєжого волосся. І виліпили такого собі персонажа. Вуса — як у козака, но злиплі. Мова — ні то наша, ні то ніча. Очі — круглі, дивиться і спрашує: «А чево ето ви здєсь? Ета ж наша ісконная степь!»
Козаки сміються, а москаль вже борщ пробує, говорить: «Суп харош!», галушку бере — і «пельмєнь» називає. На гопак дивиться — каже, «це же казачьій пляс!» І так далі.
— Ну всё, — сказав Пацюк, — удався!
Назвали його Москаль і пустили в степ. А він давай плодиться, строїть сєтєвіє, брикається і каже, шо йому «вєзєдє прітєсняють».
Сидять козаки, дивляться і кажуть:
— Та ну ладно. Нам же весело! Головне — борщ не віддавать. А москаль хай собі думає, шо він перший все придумав.
І з тих пір так і пішло: козаки сидять, люльку курять, дивляться з усмішкою і шепочуть:
— То ми його придумали…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Пiдозра! Башкiрия цэ Орда
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Хуйов, Хрющатiк. Дякуемо пану пiздрiдинти за нiвiйши технолугувачi СУГС!
Жах! Зогiб киборг Дупочёс во врiмя скакування. Нi вiдиржило сiрдцо. Бiль. Слъозi. путiн отвэтэ за цэ!
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Пiдозра! Пiявiвся толмувач пъоснi яка занiмэ перше мiсто у украiньскiх чартувальнiках. Яка зрада! Хдэ СБУ?
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Подяка пану пiздрiденту вiд киборга Гвинтокрыла