До речі, додам, чому я толератно ставлюсь до ініціатив, які вирішили запуститись на грантовій основі. USAID, ПРООН, усілякі регіональні програми розвитку (від того ж ЄС, зокрема) - існують в Україні тривалий час. Вірогідність, що програма ось так от різко припиниться, була вкрай мала. З цими програмами співпрацюють не підлітки і студенти - а люди з великим стажем роботи, сама держава, можна сказати. Якщо подивитись на багато заходів, організованих за підтримки Міністерств - там теж буде внизу написано, що реалізовано за сприяння USAID. Тобто це була ініціатива, котру вважали надійною.
Наступне - у нас війна і низкий рівень доходів у людей на базовому рівні. "Середня" зарплата витягується за рахунок обласних центрів (або дуже розвинених локальних центрів) та Києва (якщо статистика групує типу "середня зп по Україні", без відокремлення областей і населених пунктів з особливим статусом). Дуже багато крутих ідей впирається у відсутність грошів. Співпраця з бізнесом для забезпечення фінансової основи - це дуже слушна думка, але з власних спостережень, у малих населених пунктах бізнес почав приходити і розвиватися ПІСЛЯ того, як туди прийшли грантові проекти, бо в людей з'явились кошти, а відповідно - попит на нові типи товарів та послуг.
Гранти дозволяють продемонструвати свою ідею та отримати на неї кошти тут і зараз, а не через 10 років. У нас дуже багато людей не мають власного житла, живуть в орендованих квартирах чи гуртожитках. В основному - це і є молодь, котра генерує ідеї проектів. Якщо немає якогось зовнішнього фінансування - то перед людьми стоїть вибір: накопичувати на дуже добрий соціальний проект, чи накопичувати щоб мати що поїсти і де пожити. І накопичувати на житло таки має більше сенсу, бо поки накопичиш на проект - він може втратити актуальність.
Соціальні проекти взагалі дуже складно вивести на профіт. Часто вони просто жеруть кошти і всьо. Грантодавцям немає фінансової вигоди від них, але такі проекти все одно могли реалізовуватись тому, що надавачі коштів теж мають різні цілі. Так, це може вас здивувати, але є багаті люди, котрі виділяють частину статків виключно з благодійною метою, бо їм хочеться зробити комусь щось добре.
Однак, якщо проект планується як довгостроковий, то залишати його чисто на грантах - не слід. Тож ті проекти, які з'явились років 10 тому і досі не диверсифікували надходження - викликають у мене здивування. Коли подається грантова заявка, то там вказується, як планується зробити проект сталим. Чи зможе він функціонувати без подальших зовнішніх надходжень і якщо так, то через скільки часу. Проекти, котрим 1-3 роки насправді ще не могли вибудувати такі зв'язки, щоб окупитись і стати на самофінансування. За такий період навіть бізнес не окупляється повною мірою. Мені здається, що замінити гранти зв'язками з локальним українським бізнесом, теж не вдалося б, оскільки бізнес сам перебуває в скрутному становищі і не здатен відвалювати величезні суми на зп людям, з чиєї ж, власне, зп сам виживав.
Альтернативи? Ну я бачу напрямок взаємодії з бізнесом для розвитку у напрямку опанування зовнішніх ринків (із залишенням умовних центральних офісів в Україні). Вихід на зовнішні ринки - це залучення більшої кількості капіталу, і можливість виділити більшу суму на українські проекти в Україні та за кордоном. Інша справа, що це потребує дійсно значного залучення зусиль і роботи над людським капіталом, щоб він був на зовнішньому ринку конкурентоспроможним, але при цьому не звалював просто на закордони.
Чи це реально? Ну залежить особисто від кожної людини. В теорії - можливо. На практиці - можливо. Однак, працює на людському бажанні, а не на законодавстві та вказівках суб'єктів владних повноважень
До речі, додам, чому я толератно ставлюсь до ініціатив, які вирішили запуститись на грантовій основі. USAID, ПРООН, усілякі регіональні програми розвитку (від того ж ЄС, зокрема) - існують в Україні тривалий час. Вірогідність, що програма ось так от різко припиниться, була вкрай мала. З цими програмами співпрацюють не підлітки і студенти - а люди з великим стажем роботи, сама держава, можна сказати. Якщо подивитись на багато заходів, організованих за підтримки Міністерств - там теж буде внизу написано, що реалізовано за сприяння USAID. Тобто це була ініціатива, котру вважали надійною.
Наступне - у нас війна і низкий рівень доходів у людей на базовому рівні. "Середня" зарплата витягується за рахунок обласних центрів (або дуже розвинених локальних центрів) та Києва (якщо статистика групує типу "середня зп по Україні", без відокремлення областей і населених пунктів з особливим статусом). Дуже багато крутих ідей впирається у відсутність грошів. Співпраця з бізнесом для забезпечення фінансової основи - це дуже слушна думка, але з власних спостережень, у малих населених пунктах бізнес почав приходити і розвиватися ПІСЛЯ того, як туди прийшли грантові проекти, бо в людей з'явились кошти, а відповідно - попит на нові типи товарів та послуг.
Гранти дозволяють продемонструвати свою ідею та отримати на неї кошти тут і зараз, а не через 10 років. У нас дуже багато людей не мають власного житла, живуть в орендованих квартирах чи гуртожитках. В основному - це і є молодь, котра генерує ідеї проектів. Якщо немає якогось зовнішнього фінансування - то перед людьми стоїть вибір: накопичувати на дуже добрий соціальний проект, чи накопичувати щоб мати що поїсти і де пожити. І накопичувати на житло таки має більше сенсу, бо поки накопичиш на проект - він може втратити актуальність.
Соціальні проекти взагалі дуже складно вивести на профіт. Часто вони просто жеруть кошти і всьо. Грантодавцям немає фінансової вигоди від них, але такі проекти все одно могли реалізовуватись тому, що надавачі коштів теж мають різні цілі. Так, це може вас здивувати, але є багаті люди, котрі виділяють частину статків виключно з благодійною метою, бо їм хочеться зробити комусь щось добре.
Однак, якщо проект планується як довгостроковий, то залишати його чисто на грантах - не слід. Тож ті проекти, які з'явились років 10 тому і досі не диверсифікували надходження - викликають у мене здивування. Коли подається грантова заявка, то там вказується, як планується зробити проект сталим. Чи зможе він функціонувати без подальших зовнішніх надходжень і якщо так, то через скільки часу. Проекти, котрим 1-3 роки насправді ще не могли вибудувати такі зв'язки, щоб окупитись і стати на самофінансування. За такий період навіть бізнес не окупляється повною мірою. Мені здається, що замінити гранти зв'язками з локальним українським бізнесом, теж не вдалося б, оскільки бізнес сам перебуває в скрутному становищі і не здатен відвалювати величезні суми на зп людям, з чиєї ж, власне, зп сам виживав.
Альтернативи? Ну я бачу напрямок взаємодії з бізнесом для розвитку у напрямку опанування зовнішніх ринків (із залишенням умовних центральних офісів в Україні). Вихід на зовнішні ринки - це залучення більшої кількості капіталу, і можливість виділити більшу суму на українські проекти в Україні та за кордоном. Інша справа, що це потребує дійсно значного залучення зусиль і роботи над людським капіталом, щоб він був на зовнішньому ринку конкурентоспроможним, але при цьому не звалював просто на закордони.
Чи це реально? Ну залежить особисто від кожної людини. В теорії - можливо. На практиці - можливо. Однак, працює на людському бажанні, а не на законодавстві та вказівках суб'єктів владних повноважень
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
WhatsApp, a rival messaging platform, introduced some measures to counter disinformation when Covid-19 was first sweeping the world. Russians and Ukrainians are both prolific users of Telegram. They rely on the app for channels that act as newsfeeds, group chats (both public and private), and one-to-one communication. Since the Russian invasion of Ukraine, Telegram has remained an important lifeline for both Russians and Ukrainians, as a way of staying aware of the latest news and keeping in touch with loved ones. Russian President Vladimir Putin launched Russia's invasion of Ukraine in the early-morning hours of February 24, targeting several key cities with military strikes. In a message on his Telegram channel recently recounting the episode, Durov wrote: "I lost my company and my home, but would do it again – without hesitation." Multiple pro-Kremlin media figures circulated the post's false claims, including prominent Russian journalist Vladimir Soloviev and the state-controlled Russian outlet RT, according to the DFR Lab's report.
from us
