‼️Новий етап великого обміну - Україна повертає важкопоранених та тяжкохворих Захисників
Сьогодні відбувся перший етап обміну полоненими в категорії “важкопоранені та тяжкохворі”.
В рамках домовленостей у Стамбулі, Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими за дорученням Президента України повернуто з російської неволі групу Захисників, які зазнали важких поранень та мають серйозні проблеми зі здоров’ям.
➡️На рідну землю повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ТрО, ДШВ, СБС, Прикордонної служби, Нацгвардії та Державної спеціальної служби транспорту.
Серед визволених сьогодні Захисників є оборонці Маріуполя, які провели у неволі більше 3 років. Крім представників солдатського та сержантського складу вдалося звільнити і офіцерів.
Усі звільнені сьогодні Оборонці мають важкі поранення та тяжкі хвороби: ампутовані кінцівки, проблеми із зором, абсцеси, інфекції, травми, осколкові поранення та хронічні хвороби. У частини визволених діагностований гепатит та туберкульоз.
☝️Повернуті Захисники будуть доправлені до медичних центрів для проходження всіх необхідних обстежень та направлені на подальше лікування і медичну реабілітацію. Усі звільнені будуть забезпечені необхідною допомогою, їм відновлять документи та виплатять належне грошове забезпечення за перебування у неволі.
Великий обмін полоненими триває. З міркувань безпеки операції точна кількість звільнених осіб буде оголошена після завершення процесу обміну.
Координаційний штаб продовжує роботу і найближчим часом буде проведено наступний етап звільнення українських бранців.
Працюємо над поверненням усіх!
🇺🇦Слава Україні!
Сьогодні відбувся перший етап обміну полоненими в категорії “важкопоранені та тяжкохворі”.
В рамках домовленостей у Стамбулі, Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими за дорученням Президента України повернуто з російської неволі групу Захисників, які зазнали важких поранень та мають серйозні проблеми зі здоров’ям.
➡️На рідну землю повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ТрО, ДШВ, СБС, Прикордонної служби, Нацгвардії та Державної спеціальної служби транспорту.
Серед визволених сьогодні Захисників є оборонці Маріуполя, які провели у неволі більше 3 років. Крім представників солдатського та сержантського складу вдалося звільнити і офіцерів.
Усі звільнені сьогодні Оборонці мають важкі поранення та тяжкі хвороби: ампутовані кінцівки, проблеми із зором, абсцеси, інфекції, травми, осколкові поранення та хронічні хвороби. У частини визволених діагностований гепатит та туберкульоз.
☝️Повернуті Захисники будуть доправлені до медичних центрів для проходження всіх необхідних обстежень та направлені на подальше лікування і медичну реабілітацію. Усі звільнені будуть забезпечені необхідною допомогою, їм відновлять документи та виплатять належне грошове забезпечення за перебування у неволі.
Великий обмін полоненими триває. З міркувань безпеки операції точна кількість звільнених осіб буде оголошена після завершення процесу обміну.
Координаційний штаб продовжує роботу і найближчим часом буде проведено наступний етап звільнення українських бранців.
Працюємо над поверненням усіх!
🇺🇦Слава Україні!
Зараз скажу непопулярну думку, але тікати не буду. Раптом буде корисно.
Останні кілька днів спостерігаю дуже багато контенту щодо Сум, а саме: що там немає ліній оборони, здійснюються недоцільні закупівлі, а замість барикад – насипано трішки піску. Не буду це підтверджувати або спростовувати – мене в Сумах немає. Однак, там є інші люди, котрі бачать реальний стан речей.
На жаль, дописи про відсутність оборонних ліній, без контексту – контпродуктивні: вони викликають злість, страх, апатію. Є невдоволення діями влади, бажання знайти і покарати винних, бо ворог за 20км від Сум.
У тому й річ, ворог у 20 км від Сум, а це значить, що є критична потреба вистояти. До Сум не звозять працівників з умовного Львова, щоб ті накидали там трішки піску і поїхали геть. Це відбувається на місцях. А значить – на місцях також точно мали б бути люди, котрим не байдуже.
Дозвольте нагадати лютий 2022 року. Що відбувалось?
Усі небайдужі підірвались: хтось йшов в лави Сил Оборони, хтось готував їжу, знаходив речі, зі смітників робили барикади, розпилювали заброшки на матеріал для протитанкових їжаків, готували коктейлі молотова. Я розумію, що зараз нібито війна стала більш «традиційною», такою, як намагаються описати у книжках. Однак для чогось у нас створювали центри нацспротиву та культивували військову підготовку серед цивільних. Точно не для того, щоб жалітись у телеграмі перед обличчям загрози.
Жалітись то можна, але цього мало щоб вижити. Навіть якщо от прямо зараз візьмуть і почнуть переставляти владу на місцях – це вже нічого не змінить. Потрібна залученість громади.
У Сумах є небайдужі, є люди з технічною освітою та власними медійними ресурсами. Діяти самотужки вони, звісно, аж ніяк не повинні, бо є таке правило – коли хочеш допомогти – не зроби гірше. Не можна допустити такого, що Сили Оборони йдуть в певне місце, а там народ збудував стихійну барикаду, яка заважає, а не допомагає. А ось контакт, нехай навіть з місцевою владою – був би дуже доречний.
Це не питання, де слід соромитись. Йдеться про виживання рідного міста. «Що потрібно для оборони?»
Треба напиляти протитанкових їжаків? Супер, робим. Треба натягати блоків? Позичаєм трактор, тягаєм блоки. Треба пісок? Навряд чи це та ситуація, коли соромно взяти його з дитячої пісочниці. Треба ще що-небудь? Окей, подумаємо, за потреби знайдемо знайомого знайомих, котрий має це у населеному пункті Х і привезе прямо в Суми.
Ми не перший день у війні. Нам не треба вигадувати. Достатньо – пригадати. Ми не стали слабшими чи гіршими з 2022 року. Не забуваймо, що всі дії служать одній меті - вистояти, не впасти перед ворогом
Останні кілька днів спостерігаю дуже багато контенту щодо Сум, а саме: що там немає ліній оборони, здійснюються недоцільні закупівлі, а замість барикад – насипано трішки піску. Не буду це підтверджувати або спростовувати – мене в Сумах немає. Однак, там є інші люди, котрі бачать реальний стан речей.
На жаль, дописи про відсутність оборонних ліній, без контексту – контпродуктивні: вони викликають злість, страх, апатію. Є невдоволення діями влади, бажання знайти і покарати винних, бо ворог за 20км від Сум.
У тому й річ, ворог у 20 км від Сум, а це значить, що є критична потреба вистояти. До Сум не звозять працівників з умовного Львова, щоб ті накидали там трішки піску і поїхали геть. Це відбувається на місцях. А значить – на місцях також точно мали б бути люди, котрим не байдуже.
Дозвольте нагадати лютий 2022 року. Що відбувалось?
Усі небайдужі підірвались: хтось йшов в лави Сил Оборони, хтось готував їжу, знаходив речі, зі смітників робили барикади, розпилювали заброшки на матеріал для протитанкових їжаків, готували коктейлі молотова. Я розумію, що зараз нібито війна стала більш «традиційною», такою, як намагаються описати у книжках. Однак для чогось у нас створювали центри нацспротиву та культивували військову підготовку серед цивільних. Точно не для того, щоб жалітись у телеграмі перед обличчям загрози.
Жалітись то можна, але цього мало щоб вижити. Навіть якщо от прямо зараз візьмуть і почнуть переставляти владу на місцях – це вже нічого не змінить. Потрібна залученість громади.
У Сумах є небайдужі, є люди з технічною освітою та власними медійними ресурсами. Діяти самотужки вони, звісно, аж ніяк не повинні, бо є таке правило – коли хочеш допомогти – не зроби гірше. Не можна допустити такого, що Сили Оборони йдуть в певне місце, а там народ збудував стихійну барикаду, яка заважає, а не допомагає. А ось контакт, нехай навіть з місцевою владою – був би дуже доречний.
Це не питання, де слід соромитись. Йдеться про виживання рідного міста. «Що потрібно для оборони?»
Треба напиляти протитанкових їжаків? Супер, робим. Треба натягати блоків? Позичаєм трактор, тягаєм блоки. Треба пісок? Навряд чи це та ситуація, коли соромно взяти його з дитячої пісочниці. Треба ще що-небудь? Окей, подумаємо, за потреби знайдемо знайомого знайомих, котрий має це у населеному пункті Х і привезе прямо в Суми.
Ми не перший день у війні. Нам не треба вигадувати. Достатньо – пригадати. Ми не стали слабшими чи гіршими з 2022 року. Не забуваймо, що всі дії служать одній меті - вистояти, не впасти перед ворогом
Forwarded from Zelenskiy / Official
Наші повертаються додому.
Сьогодні вдома воїни нашої армії, нацгвардійці, прикордонники. Усі потребують лікування, і їм обовʼязково буде надана необхідна допомога. Це вже другий етап повернення важкопоранених і важкохворих воїнів.
Працюємо далі, щоб повернути всіх із російського полону. Дякуємо кожному, хто допомагає робити ці обміни можливими. Щоб кожен і кожна були вдома, в Україні.
Сьогодні вдома воїни нашої армії, нацгвардійці, прикордонники. Усі потребують лікування, і їм обовʼязково буде надана необхідна допомога. Це вже другий етап повернення важкопоранених і важкохворих воїнів.
Працюємо далі, щоб повернути всіх із російського полону. Дякуємо кожному, хто допомагає робити ці обміни можливими. Щоб кожен і кожна були вдома, в Україні.
Forwarded from ✙splendoris △pparent✙ (△✙Skarlet Fire ✙ △)
💡Ліхтарі, кліщі та Конституція🏛
Лекція на правову тематику, де ви не помітите різниці між законом та реальним життям.
Хто спікер?
Адміністраторка каналу Splendoris Apparent. Так, такий канал існує і йому вже 5 років. Має завершену вищу юридичну освіту та досвід роботи у сфері права – волонтерської: 5 років, професійної – 2 роки.
Де і коли?
15 червня, 18:00
Бар "Офензива", Київ, вул. Межигірська, 20
Для кого?
Для всіх. Для тих, хто має юридичну освіту, для тих, хто не має і навіть для тих, хто загалом освіти не має, бо навіть немовлята впливають на право.
Про що поговоримо?
💠Чи є право і чи має воно сенс в умовах глобальних змін? Для чого потрібні угоди, якщо міжнародного права не існує?
💠Непомітні правила законодавства. Як знайти закон? Як зрозуміти законопроект? Чому так часто виникають ситуації, коли у законопроекті пишуть одне, а в мережі – інше? Чому ми пропускаємо справді важливі законопроекти.
💠Вуличні ліхтарі, брикети від сказу і скляні зупинки – предмети як уособлення «закону цілісності системи». Чому нам потрібні вузькопрофільні фахівці? У чому важливість громадських обговорень? Навіщо вам подавати пропозиції до Національних стратегій? Для чого потрібен друг, який знає друга, у якого друг допомагає у розробці інструкцій та підручників?
💠Живе право як інструмент побудови суспільства та індивідуального зростання людини.
Орієнтовна тривалість лекції – 60 хв + блок Q&A де можете спитати, що вас цікавить.
Вхід безкоштовний, за попередньою реєстрацією
Лекція на правову тематику, де ви не помітите різниці між законом та реальним життям.
Хто спікер?
Адміністраторка каналу Splendoris Apparent. Так, такий канал існує і йому вже 5 років. Має завершену вищу юридичну освіту та досвід роботи у сфері права – волонтерської: 5 років, професійної – 2 роки.
Де і коли?
15 червня, 18:00
Бар "Офензива", Київ, вул. Межигірська, 20
Для кого?
Для всіх. Для тих, хто має юридичну освіту, для тих, хто не має і навіть для тих, хто загалом освіти не має, бо навіть немовлята впливають на право.
Про що поговоримо?
💠Чи є право і чи має воно сенс в умовах глобальних змін? Для чого потрібні угоди, якщо міжнародного права не існує?
💠Непомітні правила законодавства. Як знайти закон? Як зрозуміти законопроект? Чому так часто виникають ситуації, коли у законопроекті пишуть одне, а в мережі – інше? Чому ми пропускаємо справді важливі законопроекти.
💠Вуличні ліхтарі, брикети від сказу і скляні зупинки – предмети як уособлення «закону цілісності системи». Чому нам потрібні вузькопрофільні фахівці? У чому важливість громадських обговорень? Навіщо вам подавати пропозиції до Національних стратегій? Для чого потрібен друг, який знає друга, у якого друг допомагає у розробці інструкцій та підручників?
💠Живе право як інструмент побудови суспільства та індивідуального зростання людини.
Орієнтовна тривалість лекції – 60 хв + блок Q&A де можете спитати, що вас цікавить.
Вхід безкоштовний, за попередньою реєстрацією