Експозиція “Дитина Розмарі” в кінотеатрі “Чернівці”.

#сітімем

Війна між двома Еддінгтонами.

Я на боці 3.5.

Я на китайській авторській драмі на Миколайчук Open.

Життя Чака / The Life of Chuck (2024): Чак – всьому голова

реж. Майк Фленаган

Виявилось, що в цьому кіно-році треба дякувати не лише Солу Саперштейну, а і Чаку Кранцу. За 39 чудових років. І зробити це можна буде в кіно з 17 липня.

Слоган цьогорічного Миколайчука – "людина в центрі історії". Справедливо, та я б ще додав "танець, як символ життя". Бо він присутній ледь не в кожному фільмі, ще й у важливих сценах. Показово, що саме у фільмі-відкритті танок має не просто найбільший прояв, а є справжнім шоустоппером.

Також Миколайчук позиціонує себе, як "фестиваль глядацького кіно". І тут не посперечаєшся: яким би авторським не здавався фільм в цій вишукано збалансованій програмі Алекса Малишенко, він абсолютно відкритий для сприйняття будь-ким. Якщо ти достатньо відкритий у відповідь. І знову ж таки, саме Чак є взірцевим прикладом цього арт-мейнстримного балансу.

Найуспішнішими екранізаціями Кінга є не страшні горрори, а життєствердні історії (Миля, Шоушенк). Ось і для Фленагана, найкращого жахороба сучасності, перший фільм поза цим жанром став найяскравішим. Можливо, акумулюючи горрорну енергію та сублімуючи її в інший емоційний прояв, їх стрічки від цього тільки виграють. Проте, доволі кріппі моменти тут все одно присутні, та йдуть вони між крапель, від чого ефект лише посилюється і працює інколи підсвідомо.

Велику роль відіграє закадровий голос оповідача, у виконанні шикарного Ніка Оффермана. Прийнято вважати, що це дешевий і простий драматургічний прийом. Та Кінг пише так смачно, а Фленаган поважає його так сильно, що лише так можна було максимально передати видатне письмо першоджерела на екран. До речі, всі фільми фестивалю демонструються в оригіналі, тому прокатному глядачу пощастить менше.

Том Гіддлстон не перебуває в перших рядах моїх улюблених акторів, та цією роботою він демонструє, що це мої проблеми. Символічно, що роль батька виконує Марк Гемілл, який разом із Кінгом стоїть у фронтирі зіркових друзів України. Загалом, всі персонажі на екрані виглядають затишно і сприймаються якщо не родичами, то друзями. Меттью Лілард, якого я не бачив років 20, підходить і говорить зі мною, ніби ми зустрічались учора. Режисер погрався в Гічкока, зʼявившись в камео. І навіть пішов далі, бо 7-річного головного героя грає його син Коді. Звісно, нікуди не ділись і актори, які знімались в усіх інших проектах автора, включно з дружиною Кейт Сігел. Чи купив Фленаган у них душу, чи просто забрав паспорт, але з їх присутністю в його фільмах до кінця наших життів треба змиритись.

Обертаючись назад, неможливо прорахувати яке слово, дія чи навіть дотик привели нас туди, де ми є. Заглядаючи в купол майбутнього, ми боїмося побачити те, що і так знаємо. Та попри граничність піщинок, які падають за склом, надія не помирає останньою. Вона не помирає ніколи.

9 всесвітів з 10

#мійколайчук
#шопокіно

Стрічка часу / Timestamp (2025)

реж. Катерина Горностай

Назва (і навіть тривалість фільму) відсилає до турнікету, на якому позначається час його накладання. Також це спроба капсулювати час кінострічкою, показавши навчальний процес у містах, які найбільше страждають від російської агресії.

Здається, що на четвертий рік повномасштабного вторгнення найбільший ефект мають саме такі фільми – які показують війну через її наслідки. Особливо для західного глядача, який чомусь втомився від неї більше за нас.

Тоді як робота Мстислава Чернова, наприклад, має неоціненний вклад в інститут памʼяті і нагадування, що втомлюватись ще зарано.

Взагалі важко щось додати про таке талановите документальне кіно, коли воно самодостатньо говорить саме за себе.

10 класів з 10

Моє питання до Катерини Горностай та її (не дослівна) відповідь на Q&A:

Q: Чи одразу у вас було бачення, що історію на монтажі треба збирати саме таким чином, чергуючи класи і міста? Бо я собі уявив, що певно йшов би в оповіді від молодших до старших класів. Та ваша версія працює набагато краще. Саме тому ви зараз така велика, а я такий маленький.

A: (сміється) Так, я ніби та голова з країни Оз. Дійсно, спочатку було багато концепцій стосовно наративу. І йти, як ви сказали, по хронології віку, і розповідати окремо про кожне місто, не повертаючись до них. Та головне – аби історія мала найбільш емоційний вплив на глядача. Герої, які репетирували танець до випускного, нам так полюбились, що захотілось повернутись до них, аби побачити, як вони станцюють на святі. Чи кумедний сегмент про бойскаутів у середині фільму, аби зняти напругу. Тому головне на монтажі було вибудувати цю емоційність.

#мійколайчук
#шопокіно

Альтернативний постер до вестерну Троє.

Причина – в коментарях.

А от сьогоднішня премʼєра фільму Троє на Миколайчук OPEN.

Роман Ясіновський висловлює свою думку стосовно війни.

Поруч з ним продюсер Ігор Савиченко та режисер монтажу Сергій Санін, які служать в Силах Оборони.

Артемій Єгоров відсутній. Хоча його думку ми вже почули.

Остін Батлер спочатку в Одного разу в…Голлівуді долучився до одного культу, а потім в Еддінгтоні вже очолив інший.

Обидва фільми припали на дві каденції Трампа. Збіг? Не думаю.

Позабута рубрика.

#тікточність

Люда в центрорії.

Завтра відбудеться показ дипломних робіт майстерні Михайла Іллєнка

Серед яких "Улюбленець Розенкранц" Анни Гончарової, в якому я зіграв власне Розенкранца.

Всього буде показано 11 робіт, дві з них днями вже успішно запремʼєрились на Миколайчук OPEN.

24.06. 11:00 | Будинок кіно. Червона зала.

Вхід вільний.

Топ 10 фільмів Миколайчук OPEN – відосік

За 8 днів я встиг подивитись 22 повних метри і 11 коротких.

Це 10 ігрових, що сподобались мені найбільше.

Скріншот не репрезентативний.

Вийшов перший тизер фільму “Мавка. Справжній міф”

Романтичне фентезі вийде в прокат 1 березня 2026 року.