Центр Дослідження Фінляндії

Центр Дослідження Фінляндії

↘️ За свідченнями етнографів Каарле Крон, Самулі Паулагар'ю, Ґунара Суолагті, Мартті Гаавіо та інших, протягом усього грудня багато громаді родин, особливо у місцевостях Сатакунта, Гяме, Саво, Кайнуу влаштовують маленькі передріздвяні вечірки виключно для дорослих. Натомість дітлахи та молодь і собі виокремлюються у ґрупи для святкового бешкету у завчасно підготовлених хатах, де крім їжі та напоїв, вдовольняються маскарадом й забавками у довільній формі. Скажімо, перевдягаються у "різдвяного козла" чи "духа святого Кнута" (Nuuttipukki), щоби налякати сусідів; після п'янких веселощів ідуть на цвинтарі, ставлячи Томові хрести із берези й свічки на могили предків.

🥘 Основним питвом слугує домашнє пиво або ж, за його відсутности, якась ягідна настоянка. По тривалій християнізації корінних мешканців Суомі святощі Дня Кекрі змістилися до Різдва у найтемнішу пору року, тож це також вплинуло на зміну у споживанні відповідних страв і напоїв. Нині фіни кажуть, що «Туомас приходить на зимове рівнодення із хмільною пінтою в одній руці та запашною ковбасою чи рибою в іншій, бо так йому заповів дух Кекрі», відпочивають після трапези на підлозі, щільно застеленій соломкою, а по кутах – запашними хвойними гілками, що здавна символізують колообіг життя та природного циклу.

🪔 У домодерний (чи пак, допостіндустріальний) період перед тим, як покласти солому і голчасте гілля стіни та підлогу очищали піском і освяченою водою, набраної обов'язково з ополонки після першого заледеніння озера або річки. Стелю та вікна прикрашали рукотворними іграшками, сплетеними із пахучої соснової та березової кори. Юнаки, як і на День Кекрі, вдягали берестяні маски, ходячи від двору до двору з мішком із вугіллям та ліхтарем, нагадуючи односельцям про "заховане у гнізді Сонце", яке знов засяє на повну після Різдва (час між 21.XII. і 26.XII. називають "гніздовим тижнем" – "pesävikko"), розпочавши новий річний життєвий цикл.

⚠️ У ці дні заборонено шиття, прядіння, рубання лісу, різьблення і все, що пов'язано із деревообробкою (крім збору хмизу). Тож, якщо не прислухатися до вказаних настанов та порад, нещастя вдарить по врожаю або худобі, завітавши мором на подвір'я порушника/відступника традиції. Водночас убезпечитися від лихих сил чи духів допоможе намальований крейдою, дьогтем або ж вугіллям закільцьований Томів хрест на ворітті, коморі, вхідних дверях, уособлюючи перероджене Різдвяне Сонце; дівчата ж плели солом'яних ляльок (olkinukke) і "павуків" ("olkihimmeli"), які оберігають добробут оселі впродовж усієї зими (якщо точніше, – до весняного рівнодення).

🏠 Найочевиднішим способом прислужитися духам, особливо пращурів, які навідувалися у найтемнішу пору року, було дотримання суворої тиші та уникати взагалі будь-якої важкої роботи на Різдво. Мета мовчання – щира повага до померлих та сприяння успіху на найближчі 12 місяців. У давнину фіни вважали, що духи-відвідувачі присутні, зокрема, у певних частинах оселі: біля печі, на підлозі, навколо вхідних дверей та порогу, – тож усе чують і здатні наробити шкоди живій рідні, котра порушує усталені звичаї; до кінця грудня також було заведено взагалі не підмітати, а якщо десь і був бруд, його ховали під соломою (глядіть знімки нижче).

#Фінляндія #історія #ФіськийОглядач #події #Suomi

🌐 Telegram | Facebook

www.group-telegram.com/us/SuomenTutkimusKeskus.com/967

143 viewsDec 21 at 14:05

↘️ За свідченнями етнографів Каарле Крон, Самулі Паулагар'ю, Ґунара Суолагті, Мартті Гаавіо та інших, протягом усього грудня багато громаді родин, особливо у місцевостях Сатакунта, Гяме, Саво, Кайнуу влаштовують маленькі передріздвяні вечірки виключно для дорослих. Натомість дітлахи та молодь і собі виокремлюються у ґрупи для святкового бешкету у завчасно підготовлених хатах, де крім їжі та напоїв, вдовольняються маскарадом й забавками у довільній формі. Скажімо, перевдягаються у "різдвяного козла" чи "духа святого Кнута" (Nuuttipukki), щоби налякати сусідів; після п'янких веселощів ідуть на цвинтарі, ставлячи Томові хрести із берези й свічки на могили предків.

🥘 Основним питвом слугує домашнє пиво або ж, за його відсутности, якась ягідна настоянка. По тривалій християнізації корінних мешканців Суомі святощі Дня Кекрі змістилися до Різдва у найтемнішу пору року, тож це також вплинуло на зміну у споживанні відповідних страв і напоїв. Нині фіни кажуть, що «Туомас приходить на зимове рівнодення із хмільною пінтою в одній руці та запашною ковбасою чи рибою в іншій, бо так йому заповів дух Кекрі», відпочивають після трапези на підлозі, щільно застеленій соломкою, а по кутах – запашними хвойними гілками, що здавна символізують колообіг життя та природного циклу.

🪔 У домодерний (чи пак, допостіндустріальний) період перед тим, як покласти солому і голчасте гілля стіни та підлогу очищали піском і освяченою водою, набраної обов'язково з ополонки після першого заледеніння озера або річки. Стелю та вікна прикрашали рукотворними іграшками, сплетеними із пахучої соснової та березової кори. Юнаки, як і на День Кекрі, вдягали берестяні маски, ходячи від двору до двору з мішком із вугіллям та ліхтарем, нагадуючи односельцям про "заховане у гнізді Сонце", яке знов засяє на повну після Різдва (час між 21.XII. і 26.XII. називають "гніздовим тижнем" – "pesävikko"), розпочавши новий річний життєвий цикл.

⚠️ У ці дні заборонено шиття, прядіння, рубання лісу, різьблення і все, що пов'язано із деревообробкою (крім збору хмизу). Тож, якщо не прислухатися до вказаних настанов та порад, нещастя вдарить по врожаю або худобі, завітавши мором на подвір'я порушника/відступника традиції. Водночас убезпечитися від лихих сил чи духів допоможе намальований крейдою, дьогтем або ж вугіллям закільцьований Томів хрест на ворітті, коморі, вхідних дверях, уособлюючи перероджене Різдвяне Сонце; дівчата ж плели солом'яних ляльок (olkinukke) і "павуків" ("olkihimmeli"), які оберігають добробут оселі впродовж усієї зими (якщо точніше, – до весняного рівнодення).

🏠 Найочевиднішим способом прислужитися духам, особливо пращурів, які навідувалися у найтемнішу пору року, було дотримання суворої тиші та уникати взагалі будь-якої важкої роботи на Різдво. Мета мовчання – щира повага до померлих та сприяння успіху на найближчі 12 місяців. У давнину фіни вважали, що духи-відвідувачі присутні, зокрема, у певних частинах оселі: біля печі, на підлозі, навколо вхідних дверей та порогу, – тож усе чують і здатні наробити шкоди живій рідні, котра порушує усталені звичаї; до кінця грудня також було заведено взагалі не підмітати, а якщо десь і був бруд, його ховали під соломою (глядіть знімки нижче).

#Фінляндія #історія #ФіськийОглядач #події #Suomi

🌐 Telegram | Facebook

BY Центр Дослідження Фінляндії