Десь 4015 днів тому завелась найефективніша москвоцидна машинерія, на яку здобувалися українці після 2-их визвольних змагань.

Все вірно, її ім'я ви знаєте пречудово — Азов.

Повоєнне підпілля, дисидентський рух, застій, правозахисні ініціативи, політв'язні — попри відчайдушну сміливість їхніх учасників, є складовими важкої епохи, в якій українцям судилося стати об'єктом насильства.

І лише з появою Вартових Революції Гідності кацапська шваль стала потерпати у промислових масштабах.

11 років тому, з низького старту вистрелив найорганізованіший шляхетський моб, зітканий з вуличних штурмовиків, футбольних хуліганів, авантюристів, солдатів вдачі, ветеранів парамілітарних націоналістичних рухів, субкультурників, нетолерантних українців та усіх, кого гордовито можна назвати ультраправими радикалами.

Саме вони відчули першими важкий історичний запит на справедливе насильство і дали гідний бій імперсько-московитській мразі.

Мав за честь бути дотичним до тих історичних подій.

Адже в моєму випадку Азов це несамовиті пригоди і торжество заповзятого резистансу.

Азов — опинитися у окупованому Маріку;

стати свідком епічного серфінгового прориву БМП крізь вуличні барикади, [на борту якого знаходився нинішній командувач Сухопутних військ ЗСУ];

побачити перших підарських жмурів і полонених; відсканувати очима дії держзрадників і колабів;

це операція "зловити моргуна"(пізніше очільника окупаційної влади Новоазовська і кєнта мотороли);

це виходити по цивілу з приморської фортеці, а вже у червні 2014 звільнити її від зайд;

це опинитися на ранніх стадіях у окупованому Донецьку;

це поринути у мистецтво завдавання праведної шкоди за допомогою ножів, арматур і стволів;

це пропетляти і вижити та через паморочну кількість років повернутися до тих, з ким починав, повернутися до лав 3 ОШБ, яка була та лишатиметься єдино вірною, безальтернативною інкарнацією духу і енергетики справжнього true Азова.

З днем народження праведні відморозки і найшляхетніші достойники поєднані Азовом.

P.S. + фото з власної кишені.

«Деды воевали...»

На світлині: заборонена в рф картина російського художника Миколи Терехова «Живи й пам’ятай». Триколор (тоді ще прапор РОА, а не РФ) кидають до підніжжя мавзолею.

«А багато хто навіть не замислюється, хто нами править і що означає прапор, який майорить нині над Кремлем...», Микола Терехов.

Русская Освободітєльная Армія Вермахту (РОА), більш відома як власовська (під командуванням генерала Андрія Власова), до речі, виступала під триколором, що став прапором сучасної росії.

У всіх штабах РОА теперішній російський державний прапор висів поруч із прапорами Вермахту та ІІІ Рейху, а саму РОА у Німеччині називали «Східним легіоном SS».

На початку 1945 року РОА нараховувала близько 200 000 чоловік. За весь період війни нарукавний знак РОА носили близько 800 000 вояків. У РОА входили 12 охоронних корпусів, 13 дивізій, 30 бригад.

Як же цікаво новітні більшовики мімікрували під ситуацію та узяли собі символи, які їм геть не належать від слова зовсім.