На фото невеликий клаптик української території, засіяний воронками від снарядів. За грубою оцінкою щільності – 2000–3000 вирв на квадратний кілометр.
Найпоширеніший осколково-фугасний снаряд калібру 152 мм 40 кг має всередині 6 кг вибухівки та 34 кг сталі. Частина цих осколків розпорошується, решта залишається у землі.
Якщо ми маємо на 1 км² – 2000 воронок, це приблизно 20–40 тонн сталі/металу на км². Якщо були міни, ракети, касетні боєприпаси, додається додаткова маса.
Крім власне сталі після вибухів в землі залишаються залишки гексогену, тротилу, октогену, оксиди азоту, важкі метали (свинець, мідь, нікель), пари речовин — у грунтових водах. Наприклад, тротил (TNT) - погано розкладається, токсичний для водного середовища, свинець і мідь потрапляють у ґрунт і рослини, продукти детонації - підвищують кислотність ґрунту.
В результаті ми маємо пригнічення росту рослин, оскільки важкі метали порушують фотосинтез, а також мігрують у воду та потрапляють у продукти харчування, що призводить до підвищення ризику раку нирок, печінки, нервових захворювань у людей та тварин, отруєння ґрунтових бактерій, в результаті страждає мікрофлора.
Кожен вибух руйнує структуру ґрунту, змінюючи гумусовий горизонт (до 30-60 см), змішує його із бідними нижніми шарами. Ущільнюються підґрунтові шари, а отже погіршується водопроникність, порушується капілярний струм вологи, коріння не може нормально рости. Погіршується водний режим — дощова вода застоюватиметься у вирвах, що провокує заболочування чи розмив. Розпорошений дрібний ґрунт легко видмухується вітром, родючість падає.
Відновлення природної фізичної структури без втручання може тривати 50-70 років. З хімічної точки зору, важкі метали (свинець, мідь, нікель) залишаються у верхніх 30-50 см на десятки років, нітросполуки (залишки вибухівки) частково розкладаються бактеріями за 5-20 років, але частина йде в ґрунтові води. Все це призводить до загального падіння врожайності до 30–70% щонайменше на 10–20 років.
Особливо токсичні залишки РDX, гексогену та октогену – розкладаються повільно, до 30–40 років.
Як результат на цю територію чекає повне знищення дощових черв'яків, корисних грибів та бактерій на площі до 95–100% у радіусі 2–5 м навколо кожної вирви.
Мікрофлора та мікрофауна почнуть відновлюватися мінімум через 8–15 років, якщо грунт не додатково забруднюватиметься. Високі дози свинцю та міді блокують ферментні системи рослин, на подібних ділянках погано ростуть навіть бур'яни.
У результаті на 20-30 років на цій території потрібно повністю відмовитися від харчових культур. Біота (хробаки та бактерії) повернуться через 15-30 років. Глибокі горизонти та ґрунтові води залишаються під загрозою через забруднення важкими металами на 30-50 років, без повної рекультивації відновлення гумусу - майже неможливе, із відновлювальними роботами займе 50-70 років.
І це лише крихітна ділянка української території. А в орків – так, баби ще народжають. Візьмемо саме площу землі, що на фото і спробуємо його відновити.
Розмінування обійдеться в 5–10 млн. USD, зняття або промивання верхнього шару ґрунту (там, де висока концентрація вибухівки/важ. металів) – 6–21 млн. USD, рекультивація ґрунту – 500 000–1 000 000 USD/км², посів фіторомедіаційних культур ( 5–10 років таких посівів – 150 000–600 000 USD за весь період, моніторинг якості ґрунту та води (10–20 років) – 100 000–200 000 USD на весь термін.
Отже, лише цей маленький шматочок, якщо ми хочемо швидко повернути його до життя – це 11.75–32.8 млн. USD за 1 км². Це до питання про репарації...
Віталій Медвідь
Найпоширеніший осколково-фугасний снаряд калібру 152 мм 40 кг має всередині 6 кг вибухівки та 34 кг сталі. Частина цих осколків розпорошується, решта залишається у землі.
Якщо ми маємо на 1 км² – 2000 воронок, це приблизно 20–40 тонн сталі/металу на км². Якщо були міни, ракети, касетні боєприпаси, додається додаткова маса.
Крім власне сталі після вибухів в землі залишаються залишки гексогену, тротилу, октогену, оксиди азоту, важкі метали (свинець, мідь, нікель), пари речовин — у грунтових водах. Наприклад, тротил (TNT) - погано розкладається, токсичний для водного середовища, свинець і мідь потрапляють у ґрунт і рослини, продукти детонації - підвищують кислотність ґрунту.
В результаті ми маємо пригнічення росту рослин, оскільки важкі метали порушують фотосинтез, а також мігрують у воду та потрапляють у продукти харчування, що призводить до підвищення ризику раку нирок, печінки, нервових захворювань у людей та тварин, отруєння ґрунтових бактерій, в результаті страждає мікрофлора.
Кожен вибух руйнує структуру ґрунту, змінюючи гумусовий горизонт (до 30-60 см), змішує його із бідними нижніми шарами. Ущільнюються підґрунтові шари, а отже погіршується водопроникність, порушується капілярний струм вологи, коріння не може нормально рости. Погіршується водний режим — дощова вода застоюватиметься у вирвах, що провокує заболочування чи розмив. Розпорошений дрібний ґрунт легко видмухується вітром, родючість падає.
Відновлення природної фізичної структури без втручання може тривати 50-70 років. З хімічної точки зору, важкі метали (свинець, мідь, нікель) залишаються у верхніх 30-50 см на десятки років, нітросполуки (залишки вибухівки) частково розкладаються бактеріями за 5-20 років, але частина йде в ґрунтові води. Все це призводить до загального падіння врожайності до 30–70% щонайменше на 10–20 років.
Особливо токсичні залишки РDX, гексогену та октогену – розкладаються повільно, до 30–40 років.
Як результат на цю територію чекає повне знищення дощових черв'яків, корисних грибів та бактерій на площі до 95–100% у радіусі 2–5 м навколо кожної вирви.
Мікрофлора та мікрофауна почнуть відновлюватися мінімум через 8–15 років, якщо грунт не додатково забруднюватиметься. Високі дози свинцю та міді блокують ферментні системи рослин, на подібних ділянках погано ростуть навіть бур'яни.
У результаті на 20-30 років на цій території потрібно повністю відмовитися від харчових культур. Біота (хробаки та бактерії) повернуться через 15-30 років. Глибокі горизонти та ґрунтові води залишаються під загрозою через забруднення важкими металами на 30-50 років, без повної рекультивації відновлення гумусу - майже неможливе, із відновлювальними роботами займе 50-70 років.
І це лише крихітна ділянка української території. А в орків – так, баби ще народжають. Візьмемо саме площу землі, що на фото і спробуємо його відновити.
Розмінування обійдеться в 5–10 млн. USD, зняття або промивання верхнього шару ґрунту (там, де висока концентрація вибухівки/важ. металів) – 6–21 млн. USD, рекультивація ґрунту – 500 000–1 000 000 USD/км², посів фіторомедіаційних культур ( 5–10 років таких посівів – 150 000–600 000 USD за весь період, моніторинг якості ґрунту та води (10–20 років) – 100 000–200 000 USD на весь термін.
Отже, лише цей маленький шматочок, якщо ми хочемо швидко повернути його до життя – це 11.75–32.8 млн. USD за 1 км². Це до питання про репарації...
Віталій Медвідь
Відмінність ситуації з попереднього посту в порівнянні з подіями Другої світової на території України.
У 1940-х застосовувалися майже повністю звичайні снаряди на пороху та тротилі (TNT) — їх продукти розкладання швидко зв'язувалися у ґрунті та атмосфері. Сучасні боєприпаси містять пластмаси, полімери, композити, які не розкладаються десятиліттями. Дими, запальні речовини, фосфор, і навіть мікроскопічні частинки вибухових речовин (RDX, HMX) — вони токсичні, повільно руйнуються, касетні боєприпаси, міни, також залишають довго небезпечні залишки.
1945 року поле бою — це було поле з металевими уламками. Сьогодні це поле з важкими металами, полімерами, мікропластиком.
Крім того, не забувайте про густину забруднення проти площі.
Друга світова охопила майже всю Україну, але бої йшли хвилями, фронтами – після проходу військ територія залишалася мирною.
У 2022–25 роках бойові дії концентруються місяцями на тому самому місці (Бахмут, Авдіївка), що викликає локальне надзабруднення — землі там можуть бути токсичні десятиліття.
У 1940-х застосовувалися майже повністю звичайні снаряди на пороху та тротилі (TNT) — їх продукти розкладання швидко зв'язувалися у ґрунті та атмосфері. Сучасні боєприпаси містять пластмаси, полімери, композити, які не розкладаються десятиліттями. Дими, запальні речовини, фосфор, і навіть мікроскопічні частинки вибухових речовин (RDX, HMX) — вони токсичні, повільно руйнуються, касетні боєприпаси, міни, також залишають довго небезпечні залишки.
1945 року поле бою — це було поле з металевими уламками. Сьогодні це поле з важкими металами, полімерами, мікропластиком.
Крім того, не забувайте про густину забруднення проти площі.
Друга світова охопила майже всю Україну, але бої йшли хвилями, фронтами – після проходу військ територія залишалася мирною.
У 2022–25 роках бойові дії концентруються місяцями на тому самому місці (Бахмут, Авдіївка), що викликає локальне надзабруднення — землі там можуть бути токсичні десятиліття.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Вкотре переконуюсь, що максимальний протиосколковий захист рятує життя
🇺🇦 Бронежилет Малого, медика медслужби 2 МБ 3 ОШБр, прийняв на себе удар десятків уламків.
🔹 Балістичний захист — M-Tac
🔹 Бронесидушка — Tur Gear
Тож, краще самостійно виковирювати метал з кевлару, аніж на операційному столі його будуть діставати медики.
🫡Малий — живий і здоровий!!!
🔹 Балістичний захист — M-Tac
🔹 Бронесидушка — Tur Gear
Тож, краще самостійно виковирювати метал з кевлару, аніж на операційному столі його будуть діставати медики.
🫡Малий — живий і здоровий!!!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
DeepState
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Металеві опори, армосітка з геотекстилем, широкі та глибокі ходи сполучень, що простягаються на сотні метрів у виритих на висотах посеред полів ВОПах. Бетонні збірні ДОТи, що стирчать на 4 метри над землею, з габіонами на кутах і амбразурами у які мало що видно.
Це все було би надзвичайно ефективно, якби було побудовано по всій лінії розмежування в період з 2015 до 2022 року. І не лише по лінії розмежування, а-й по всій лінії кордону з московією та біломосковією. Але час безнадійно втрачено, як і десятки тисяч життів. Сотні тисяч домівок. Міліони зламаних людських доль, які вірили в краще, але не готувались до гіршого.
Так от, в основному - фортифікації які нарито за зразком ПСВ та ДСВ — сьогодні формально на папері “укріплення”, а фактично — пастка для піхотинця і розпил бабла місцевими адміністраціями.
Бо думкою піхотинця ніхто не цікавиться. Можливо, у когось існує хибна думка, що піхота безкінечна, але це не так. Піхота стрімко закінчується, і надзвичайно важко поповнюється. Піхота - це люди, які теж хочуть жити, ростити дітей, будувати будинки і саджати дерева.
ІФС на фото, позначені на чиїхось картах як "непрохідні укріплення", але насправді — це “зона смерті” для піхоти й приклад повної неадаптованості до сучасної війни.
🔻 Жодного перекриття траншейного сполучення зверху — це позиції, які не захищені від скидів і FPV-дронів.
🔻 Широкі траншеї посеред поля по 200-300 метрів довжиною, замість вузьких замаскованих в посадках щілин — повна відкритість до ураження з повітря, та ідеальний варіант для штурмової піхоти ворога.
🔻 Відсутні захищені та перекриті вогневі точки — з цих позицій неможливо вести вогонь по противнику, що стрімко наближається.
🔻 Без спецінструменту боєць не зможе прорізати вікно в металевій сітці — зробити нору/укриття в стіні.
🔻Якщо дрон залетить у таку траншею, піхота буде в пастці.
Їй нікуди буде подітися.
Так, заради справедливості зазначу, що не всі позиції такі. Але оце — верх непрофесіоналізму. Зроблені на "відʼєбись" позиції, так само будуть і оборонятися.
Тільки не кажіть потім, що піхота погана. Піхота хоче вбивати за Україну, жити за Україну. Треба просто дати можливість піхоті ефективно робити свою почесну місію.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM