На фото невеликий клаптик української території, засіяний воронками від снарядів. За грубою оцінкою щільності – 2000–3000 вирв на квадратний кілометр.

Найпоширеніший осколково-фугасний снаряд калібру 152 мм 40 кг має всередині 6 кг вибухівки та 34 кг сталі. Частина цих осколків розпорошується, решта залишається у землі.
Якщо ми маємо на 1 км² – 2000 воронок, це приблизно 20–40 тонн сталі/металу на км². Якщо були міни, ракети, касетні боєприпаси, додається додаткова маса.

Крім власне сталі після вибухів в землі залишаються залишки гексогену, тротилу, октогену, оксиди азоту, важкі метали (свинець, мідь, нікель), пари речовин — у грунтових водах. Наприклад, тротил (TNT) - погано розкладається, токсичний для водного середовища, свинець і мідь потрапляють у ґрунт і рослини, продукти детонації - підвищують кислотність ґрунту.

В результаті ми маємо пригнічення росту рослин, оскільки важкі метали порушують фотосинтез, а також мігрують у воду та потрапляють у продукти харчування, що призводить до підвищення ризику раку нирок, печінки, нервових захворювань у людей та тварин, отруєння ґрунтових бактерій, в результаті страждає мікрофлора.
Кожен вибух руйнує структуру ґрунту, змінюючи гумусовий горизонт (до 30-60 см), змішує його із бідними нижніми шарами. Ущільнюються підґрунтові шари, а отже погіршується водопроникність, порушується капілярний струм вологи, коріння не може нормально рости. Погіршується водний режим — дощова вода застоюватиметься у вирвах, що провокує заболочування чи розмив. Розпорошений дрібний ґрунт легко видмухується вітром, родючість падає.

Відновлення природної фізичної структури без втручання може тривати 50-70 років. З хімічної точки зору, важкі метали (свинець, мідь, нікель) залишаються у верхніх 30-50 см на десятки років, нітросполуки (залишки вибухівки) частково розкладаються бактеріями за 5-20 років, але частина йде в ґрунтові води. Все це призводить до загального падіння врожайності до 30–70% щонайменше на 10–20 років.
Особливо токсичні залишки РDX, гексогену та октогену – розкладаються повільно, до 30–40 років.
Як результат на цю територію чекає повне знищення дощових черв'яків, корисних грибів та бактерій на площі до 95–100% у радіусі 2–5 м навколо кожної вирви.

Мікрофлора та мікрофауна почнуть відновлюватися мінімум через 8–15 років, якщо грунт не додатково забруднюватиметься. Високі дози свинцю та міді блокують ферментні системи рослин, на подібних ділянках погано ростуть навіть бур'яни.
У результаті на 20-30 років на цій території потрібно повністю відмовитися від харчових культур. Біота (хробаки та бактерії) повернуться через 15-30 років. Глибокі горизонти та ґрунтові води залишаються під загрозою через забруднення важкими металами на 30-50 років, без повної рекультивації відновлення гумусу - майже неможливе, із відновлювальними роботами займе 50-70 років.

І це лише крихітна ділянка української території. А в орків – так, баби ще народжають. Візьмемо саме площу землі, що на фото і спробуємо його відновити.
Розмінування обійдеться в 5–10 млн. USD, зняття або промивання верхнього шару ґрунту (там, де висока концентрація вибухівки/важ. металів) – 6–21 млн. USD, рекультивація ґрунту – 500 000–1 000 000 USD/км², посів фіторомедіаційних культур ( 5–10 років таких посівів – 150 000–600 000 USD за весь період, моніторинг якості ґрунту та води (10–20 років) – 100 000–200 000 USD на весь термін.

Отже, лише цей маленький шматочок, якщо ми хочемо швидко повернути його до життя – це 11.75–32.8 млн. USD за 1 км². Це до питання про репарації...

Віталій Медвідь

Відмінність ситуації з попереднього посту в порівнянні з подіями Другої світової на території України.

У 1940-х застосовувалися майже повністю звичайні снаряди на пороху та тротилі (TNT) — їх продукти розкладання швидко зв'язувалися у ґрунті та атмосфері. Сучасні боєприпаси містять пластмаси, полімери, композити, які не розкладаються десятиліттями. Дими, запальні речовини, фосфор, і навіть мікроскопічні частинки вибухових речовин (RDX, HMX) — вони токсичні, повільно руйнуються, касетні боєприпаси, міни, також залишають довго небезпечні залишки.

1945 року поле бою — це було поле з металевими уламками. Сьогодні це поле з важкими металами, полімерами, мікропластиком.
Крім того, не забувайте про густину забруднення проти площі.

Друга світова охопила майже всю Україну, але бої йшли хвилями, фронтами – після проходу військ територія залишалася мирною.
У 2022–25 роках бойові дії концентруються місяцями на тому самому місці (Бахмут, Авдіївка), що викликає локальне надзабруднення — землі там можуть бути токсичні десятиліття.