УкрТг Аноніми

мені піздець сумно за моє становище зараз. я ≈з 15 років (в червні буде 18) маю проблеми з гормонами, які за останній рік стали дуже помітними: я сильно набрала вагу, мої руки, ноги і живіт повністю вкриті розтяжками. моя мама постійно мені тикає у це, мов би "воно (пузо) стирчить, хочаб вдихни", "цицьки вже більше ніж у мене", (звертаючись до мого хлопця) "ти бачив її рік тому? вона ж худесенька була, мов гілочка" і таке інше. мені дуже неприємно чути це на постійній основі, так само як і моєму хлопцю, який намагається хоч якось мене підбадьорювати. хочу ще зазначити, що майже усе своє життя займаюся спортом, тому ні, я набрала вагу не через їжу. моя мати, яка сама по спеціальності медсестра, це також підтверджує. :)
тож до чого це я: мені здається, що моя мати просто напросто не розуміє, що зараз моє здоров'я і мий зовнішній вигляд залежить буквально тільки від неї. вона спілкується із лікарем, який ще влітку виписував мені таблетки (з серпня місяця я жодних не пила, мати сказала, що ми повинні з'їздити і показатися лікарю особисто, аби вона "глянула на мене"), вона повинна слідкувати за моїм самопочуттям і здоров'ям, як медсестра, і вона повинна підтримувати й підбадьорювати мене, як мати. і, так, я їй нагадую постійно про те, що коли ж я нарешті буду робити хоч що-небудь. мені дуже образдиво, що я зараз у такому зовн. вигляді і буквально безпорадна. меніихочеться скинути вагу і бачити себе гарною, хочеться нарешті не непейматися за те довбане волося, яке виростає там де не треба через гормони, і зайву вагу. мені просто осточертіло це все..
дякую, за увагу. мені хотілося висловити свої думки.

www.group-telegram.com/us/UkrTgAnonimy.com/9826

367 viewsJan 28 at 17:04

мені піздець сумно за моє становище зараз. я ≈з 15 років (в червні буде 18) маю проблеми з гормонами, які за останній рік стали дуже помітними: я сильно набрала вагу, мої руки, ноги і живіт повністю вкриті розтяжками. моя мама постійно мені тикає у це, мов би "воно (пузо) стирчить, хочаб вдихни", "цицьки вже більше ніж у мене", (звертаючись до мого хлопця) "ти бачив її рік тому? вона ж худесенька була, мов гілочка" і таке інше. мені дуже неприємно чути це на постійній основі, так само як і моєму хлопцю, який намагається хоч якось мене підбадьорювати. хочу ще зазначити, що майже усе своє життя займаюся спортом, тому ні, я набрала вагу не через їжу. моя мати, яка сама по спеціальності медсестра, це також підтверджує. :)
тож до чого це я: мені здається, що моя мати просто напросто не розуміє, що зараз моє здоров'я і мий зовнішній вигляд залежить буквально тільки від неї. вона спілкується із лікарем, який ще влітку виписував мені таблетки (з серпня місяця я жодних не пила, мати сказала, що ми повинні з'їздити і показатися лікарю особисто, аби вона "глянула на мене"), вона повинна слідкувати за моїм самопочуттям і здоров'ям, як медсестра, і вона повинна підтримувати й підбадьорювати мене, як мати. і, так, я їй нагадую постійно про те, що коли ж я нарешті буду робити хоч що-небудь. мені дуже образдиво, що я зараз у такому зовн. вигляді і буквально безпорадна. меніихочеться скинути вагу і бачити себе гарною, хочеться нарешті не непейматися за те довбане волося, яке виростає там де не треба через гормони, і зайву вагу. мені просто осточертіло це все..
дякую, за увагу. мені хотілося висловити свої думки.

BY УкрТг Аноніми