У нашій команді — втрата.

У понеділок, 23 червня, внаслідок чергового російського обстрілу Києва загинули мати та молодша сестра нашої колеги.

Це невимовний біль, особистий та спільний, який ми ніколи не пробачимо. У цей складний час ми стоїмо поряд з Валерією та усіма, хто втрачає близьких внаслідок російських атак.

Нам залишається продовжувати боротьбу й докладати усіх зусиль для допомоги військовим та цивільним. Перетворюймо свій біль у лють, щоб кожного дня з новими силами організовувати благодійні збори, волонтерити та бути опорою для тих, хто поряд.

Кожна втрата — це не просто цифра. Це чиєсь життя. І сьогодні воно стало невимовно ближчим до нас.