Несвідоме породжує сни, фантазії, видіння, емоції, гротескні ідеї та багато чого іншого. Це саме те, чого ми очікуємо й від того, хто снить. Воно подібне на таку особистість, яка ніколи не прокидалася і ніколи не усвідомлювала прожитого життя і власної континуальності.

Карл Ґустав Юнґ
"Свідомість, несвідоме та індивідуація"
Переклад Катерини Котюк

"I would set you free, if I knew how. But it isn't free out here. All the animals, the plants, the minerals, even other kinds of men, are being broken and reassembled every day, to preserve an elite few, who are the loudest to theorize on freedom, but the least free of all."
-Gravity's Rainbow
(1975 paperback edition below)

Анімус і аніма в живуть і функціонують, вочевидь, у глибших пластах несвідомого, а саме в тому філогенетичному глибинному пласті, який я означив як колективне несвідоме. Ця локалізація пояснює багато щодо їхньої чужорідності: в нашу ефемерну свідомість вони приносять невідоме психічне життя, що належить до якогось далекого минулого. Це дух наших невідомих предків, їхній спосіб мислення і почування, їхній спосіб пізнання життя і світу, богів і людей. Факт цих архаїчних пластів є, ймовірно, коренем віри у реінкарнацію і у спогади з «попередніх екзистенцій». Як тіло є чимось на зразок музею його філогенетичної історії, так і психіка. Ми не маємо жодної підстави вважати, наче особлива структура психіки єдина у світі не має жодної історії, а лише індивідуальні маніфестації. Безперечно, навіть наша свідомість має свою історію, що охоплює приблизно п'ять тисяч років. Лише Я-свідомість має завжди новий початок і ранній кінець. А несвідома психіка є не тільки нескінченно давньою, а й має можливість переростати в настільки ж віддалене майбутнє.

Карл Ґустав Юнґ
"Свідомість, несвідоме та індивідуація"
Переклад Катерини Котюк

Дійшов до одного з найцікавіших розділів книги - аналізу малюнків пацієнтки Юнґа під час індивідуації.

"Вона побачила, як нижня частина її тіла застрягла у землі, а точніше в кам'яній брилі. Навколо був пляж, всипаний кам'яними брилами. А на задньому плані виднілося море.
Вона почувалася полоненою і безпорадною. Та раптом побачила мене у вбранні середньовічного чарівника. Коли вона покликала на поміч, то я підійшов і торкнувся скелі
чарівною паличкою. Камінь розлетівся на друзки, і вона цілком вивільнилася з нього. Тож замість пейзажу вона
намалювала картину своєї фантазії і принесла її з собою наступного дня."

Карл Ґустав Юнґ
"Щодо емпірії процесу індивідуації"
Переклад Катерини Котюк

Цікаву мандалу описує Юнґ:

"Пацієнтка, вочевидь, вагалася: вона не могла прийняти змію, оскільки її
сексуальне значення було аж надто очевидне навіть без мого
втручання. Щодо цього малюнка я сказав їй лише таке: «Тут ідеться про цілком відомий процес, який ви мо-
жете прийняти без застережень», і показав із моєї колекції подібний, але зроблений чоловіком малюнок
летючої сфери, у яку знизу проникає чорний, фалосоподібний утвір. Пізніше вона про це сказала: «Раптом
я усвідомила цей процес більш безособово». Це було пізнання життєвого закону, якому підпорядковується сексуальність. «“Я” не було центром, а під впливом уні-
версального закону кружляло довкола сонця». Опісля вона змогла прийняти змію «як необхідну частину процесу росту» і завдяки цьому швидко і задовільно завершити свій малюнок. Труднощі викликало тільки одне:
вона мусила, за її словами, «помістити змію стовідсотково зверху по середній лінії для того, аби задовольни-
ти "очі"». Несвідоме було, вочевидь, цілком задоволене лише головним положенням зверху i посередині."

Карл Ґустав Юнґ
"Щодо емпірії процесу індивідуації"
Переклад Катерини Котюк

Свідомість і несвідоме не утворюють цілості тоді, коли одне придушує чи пошкоджує інше. Якщо вони вже змагаються одне з одним, то нехай це буде принаймні чесна боротьба з однаковими правами для обох сторін. Це два аспекти життя. Свідомість повинна захищати свій розум і свої можливості самозахисту, а хаотичне життя несвідомого повинне також мати змогу йти за своєю натурою, наскільки ми зможемо це знести. Це означає і відкриту боротьбу, і відкриту співпрацю водночас. Таким, вочевидь, і повинно бути людське життя. Це давня гра у молот і ковадло. Стражденне залізо між ними обома виковується до непорушного цілого, а саме - до «індивіда».
Оце приблизно і є те, що я називаю «індивідуаційним процесом». Як натякає вже саме ім'я, тут ідеться про процес, розвиток, що виходить із конфлікту обох основоположних душевних фактів.
Те, як саме слід здійснювати гармонізацію свідомих і несвідомих даних, не можна запропонувати у формі рецепту. Тут ідеться про ірраціональний, виражений у певних символах процес. Одне з можливих завдань лікаря допомогти під час цього процесу, а тому надзвичайно важливо, щоб він знав символи, бо саме в них відбувається об'єднання свідомих і несвідомих змістів. З того об'єднання випливають нові ситуації чи стани свідомості. Тому об'єднання протилежностей я назвав «трансцендентальною функцією». У цьому вибудовуванні особистості до цілості, напевно, й полягає мета психотерапії, яка прагне не просто лікувати самі симптоми.

Карл Ґустав Юнґ "Свідомість, несвідоме та індивідуація"
Переклад Катерини Котюк

Shaman transforming into polar bear": By Inuit carver, Abraham Anghik Reuben.

Abraham Anghik Reuben is an Inuit sculptor originally from the Northwest Territories of Canada. He belongs to the Inuit community, which has a rich tradition of carving and art. Reuben's work often reflects the culture, traditions, and legends of the Inuit people, and "Shaman transforming into polar bear" is an example of such themes explored in his sculptures.

Відразу згадався "Терор" Сіммонса:

“Седна на дні моря вирішує, чи посилати тюленів на поверхню, щоб їх вполювали інші тварини та Справжні Люди, але зрештою тюлень сам вирішує, дозволяти себе вбивати чи ні.

У певному сенсі тюлень лише один.

Тюлені – як Справжні люди, кожен має дві душі: минущу душу, яка помирає разом з тілом, і невмирущу душу, яка полишає тіло в час смерті. Ця перша душа, tarnic, має вигляд маленької бульбашки повітря та крові, яку кожен мисливець може знайти у нутрощах тюленя, і форму самого тюленя, тільки набагато зменшеного.

Коли тюлень помирає, його невмируща душа покидає тіло і в такому самому вигляді вселяється в дитинча тюленя, що є нащадком того тюленя, який вирішив дозволити зловити і з’їсти себе.

Справжні люди знають, що мисливець упродовж свого життя багато разів ловитиме й убиватиме того самого тюленя, чи моржа, чи ведмедя, чи пташку.

Так само стається з безсмертною душею будь-кого зі Справжніх людей, коли минуща душа помирає разом з тілом. Inua -невмируща душа, що зберегла всі свої спогади й навички, тільки приховавши їх, переселяється до хлопчика чи дівчинки з роду померлого. Це одна з причин, чому Справжні люди ніколи не карають своїх дітей, хай би якими бешкетними або нахабними вони росли. Бо крім дитячої душі в цій дитині пробуває також inua дорослого батька, дядька, діда, прадіда, матері, тітки, бабці або прабабці з усією їхньою мисливською чи шаманською мудрістю або ж мудрістю проводиря племені, докоряти якій не можна.

Тюлень не здається на ласку першому-ліпшому мисливцю з племені Справжніх Людей. Мисливець повинен був його здолати – не тільки завдяки своїм хитрощам, вправності та спритності, але також завдяки власній відвазі й inua.

Ці inua – душі Справжніх Людей, тюленів, моржів, ведмедів, карибу, пташок, китів існували у вигляді духів ще до того, як постала Земля, а Земля дуже давня."