Telegram Group Search
Was telling @viomeme about my day and she has the audacity to text "NO" "STOP" "STOP TYPING, I NEED TO MAKE A MEME" jesus christ what has the world come to
Еліс встала з ліжка
🤨
По-перше, цей чєл мав нахабство мені подзвонити. По-друге,
Ваші ставки: ким працює моє нове альтер-его
chat is this absolute
Помиральна яма
Воскресальна гора
Еліс встала з ліжка
По-перше, цей чєл мав нахабство мені подзвонити. По-друге,
Абдель пофілософствував, а я розкриваю карти стосовно своєї роботи.
Forwarded from penny newspaper
Forwarded from from western woods to beaversdam (귀여운 다리아 ☽)
відріжте мені голову і киньте собакам
Forwarded from memes outta my ass
♥️
out of body, out of luck
Еліс встала з ліжка
Video
Любі друзі, а розкажіть, які додіки і дóдиці (як вам такий фемінітив) були у вашому романтичному житті або намагалися в нього потрапити? Фокус саме на довбанутих уявленнях про світ

Я почну: колишній ненавидів грузинів, казахів, азербайджанців і "усіх цих". Одного разу я написала про це у твітері, де його не було, він чомусь саме тоді захотів цей мій твітер почитати, змусив видалити твіт і публічно написати що я була неправа і він не такий. Бонус: у той же період він називав мене радикалкою за ненависть до росіян
Еліс встала з ліжка
#картинки
я хотіла з вами поговорити про мистецтво
я завжди відчувала що візуальне мистецтво це те, що не може стати "моїм", так само як і я не можу цілком оголосити себе до нього причетним. я вмію малювати лише 1 тип зображень — мандали/зентангли, я розвивала це кілька років, навчилася, роздарувала всі малюнки і втомилася. це було класно, але я все життя хочу іншого — зображати людський досвід, а в круги з візерунками не виходить вкласти його так уже багато.
я чудово знаю, що щоб навчитися — треба малювати. хоч якось, будь-що. я не зможу нічого виростити, поки нема навіть насінини в землі.
одного разу я говорила про це з Олегом Тістолом, видатним художником українського необароко. я сказала, що настільки не вмію малювати, що боюся навіть пробувати, бо результат завжди розчаровує. він сказав: "треба малювати хєрню". постійно малювати хєрню, хоч на полотні хоч на серветці. тільки так ти зрештою почнеш ловити відчуття, що є хєрня, а що ні, і як робити не хєрню.
це добряче засіло мені в голові на певний час, але я так і не пробилася до того майндсету — і здається, недооцінила, який наголос Олег Тістол ставив на слово "хєрня". певно, він не мав на увазі, що буде виходити погано, але з цим треба примиритися. думаю, це було про те, що малювати хєрню треба цілеспрямовано. тоді не буде очікувань від себе. не буде втрати мотивації через те, що "знову вийшла якась хєрня" — бо вона й мала вийти.
тож із часом я забула про це. і так і не змогла. я намагаюся час від часу, але кожний малюнок завжди опиняється видертим зі скетчбуку, бо як би я не занижувала очікування від себе, я не можу змиритися з результатом. я намагаюся вмовити себе зупинитися, але видираю сторінки все одно.

на цьому бекґраунді поняття візуального мистецтва залишалося для мене чимось... "забороненим для таких, як я". мистецтво було чимось недосяжно-ефемерним, але водночас із дуже конкретними межами, до яких жодна з моїх спроб малювати не могла дотягнутися.
у мені вкорінилася думка, що моїм єдиним способом самовираження назавжди залишиться текст. а якщо я не зможу чи не захочу писати, то в мене не буде нічого. жодного способу крикнути щось в етер. бо для цього потрібно створювати мистецтво, а воно для мене закрите.

аж раптом цього року в мене стало прокидатися туманне відчуття, що я роздула з поняття "мистецтво" щось божественно страшне і водночас — звузила його до дуже душних рамок. воно ніколи не було лише про малюнки, або лише про фотографію, наприклад. воно завжди було будь-чим, створеним із певним почуттям, чи захватом, чи цікавістю, чи посилом, чи криком в етер. це не лише живопис. це колажі з чого попало. це нарізка відео з певним вайбом. це все, що я захочу.
наразі я відкрила для себе самовираження в еджових метаіронічних картинках. я не знаю, хто чергову картинку побачить, але маю впевненість, що чиєсь "мені погано" має той самий флейвор, що моє, і ми на якомусь метафізичному рівні обміняємося думкою "я тебе відчуваю". і я не лишуся закритою у власній голові зі своїми почуттями. я дам їм простір у дурацькому жипегу.
сьогодні мені дуже сильно хотілося завдати собі шкоди. натомість я дві години робила картинку з кроликом і написом "я обожнюю самодеструкцію" (я знаю, воно не виглядає як дві години, але час за цими штуками летить дуже швидко).
i see this as a win.
2024/10/18 23:34:44
Back to Top
HTML Embed Code: