Висипане поляками українське зерно з вагонів їхало до Німеччини. «Укрзалізниця» назвала неприпустимим втручання в її роботу. Зерно на колії висипали з двох українських вантажних вагонів на станції «Медика».

В УЗ наголосили, що чітко дотримуються введеної у квітні 2023 року заборони на імпорт зернових вантажів до Польщі. Через країну вони йдуть лише транзитом, тож на польський ринок зерно не потрапляє, як це кажуть протестувальники.

Фото: УЗ

@babel

несеться:

- "Або стоять всі, або їдуть всі": українські перевізники розпочали акцію на кордоні з Польщею
- На трьох напрямках польські протестувальники блокують рух не лише для вантажівок, а також для легковиків та автобусів

Всі кому не лінь вже висловились з приводу польських фермерів. Мабуть і мені можна.

Митні і екологічні обмеження - це окрема тем. Я тут не сильно компетентний. Киньте в коменти толкову аналітику з цього проводу бдлск. Я можу сказати про політичні підґрунтя.

Ініціаторами і підпалювачами виступили польські ультраправі. Звідти й антимігрантські/антиукраїнські плакати біля тракторів. Наприклад, партія Конфедерація (називають себе консерваторами і традиціоналістами). Вони симпатизують російському режиму. Не тільки через фінансові вливання, а й ідеологічно. Бо Росією править білий цар-мачо, що плює на думку прогнивших демократій, відстоює право сили, «традиційні цінності», давить різних опозиціонерів, ЛГБТ, і навіть свої «чурок» перетворив на вірних псів. Російський режим екстремально схожий на фашистський (а відмінності полягають у термінологічних нюансах). Цей же пієтет до Росії ми бачимо в Угорщині, Словаччині, Румунії. В Європі небагато виключень з цієї тенденції: ультраправі за Путіна. Про Трампа краще поговорити окремо.

Але повернімось до Польщі. У 2023 попри перемогу на виборах правої партії «Право і справедливість» (звісно не настільки радикальної як Конфедерація), коаліцію сформувала опозиція - «Громадянська платформа», «Польща 2050», Польська селянська партія, «Лівиця». Їх кандидат Дональд Туск став премʼєром.

Серед соціальної бази протестуючих - значна частина прихильників саме ПіС. У 2024 в Польщі відбудуться місцеві вибори. ПіС буде використовувати цю тему в агітації. А Конфедерація намагатиметься забрати собі частину електорату у більш поміркованих правих.

У коаліції, схоже немає сил чи політичної волі розблокувати кордон. Бо ПіС все ж має найбільше місць у парламенті.

Це дуже ілюстративний приклад того, як внутрішньополітичні ігри в Польщі, приправлені ультраправими з російськими грошима, ставлять нам підсічку у такій важкій ситуації. Мабуть таки треба поговорити про Трампа, але іншим разом.

Почитайте про Польщу Анархо-соліпсиста.

Я хуею с этих всех рашкинских интеллигентных воинов, цитирующих Бусидо и Терминатора, рассыпающих по тексту отсылки к историческим событиям, вечно ищущие Справедливости там, где её не может быть по умолчанию.

"Историк"-апологет авторитаризма, удивляющийся тому, что его соратников сажают на бутылки, что питерской военной прокуратуре похуй плюс поебать на контуженого долбоеба из-под Авдоса, что Империя - это про то, чтобы хорошо было Империи, а не отдельным единицам, отправляющимся в топку ее желудка - такие вот историки всегда казались мне фантастическими долбоебами.

Очередной такой фантастический долбоеб освободил Силы обороны Украины от хлопот по его устранению, предварительно озвучив потери руzzких фашистов под Авдеевкой. Я лично приветствую такой способ борьбы российских военкоров с прогнившим и коррумпированным командованием.

ахахахахахахаха, з днем бусідо, шановні!

пора вже, мабуть, формувати чекліст:

ігор мангушев (бєрєг)
максим фомін (татарський)
ігор гіркін (стрєлков)
андрій морозов (мурз)
--ви знаходитеся тут--
грей зон
антон красовський

це список людей, канали яких я періодично переглядаю і чекаю останнього повідомлення. більша частина уже відправилася до рюриковичів. маю визнати, що це вкус побєди со слєзами на глазах - половина списку поставщіки єбейшого копіуму. коли у нас зрада, у них все одно "хохли єбуть".

але будь-який серіал треба вчасно закінчувати. з яніни писали надто довго

Ще одне детальне пояснення ситуації, яка відбувається на польському кордоні

Зробив огляд на важливе кіно, що нині в прокаті. Але, по факту, це навіть не ревю, а швидше роздуми про неймовірні можливості, що нам подарувала цивілізація. Як для масових вбивств (слава технологічному прогресу), так і для сепарації від відчуття власної причетності (слава інституціям).

Приємного читання

Повне закриття кордонів як тимчасове рішення. Обмеження торговельного трафіку на рівні довоєнного періоду (коли у нас ще не було окуповано південь та не була втрачена можливість транспортування на схід та північ) - як постійне.

Ваші любі союзники.

«Українська правда» опублікувала розслідування про закупівлю російської агропродукції польськими компаніями. Формально бізнес ведеться з білоруськими поставниками. На ділі ж транзитна функція Білорусі всіх влаштовує.

В матеріалі не так багато фактажу. Але такі відео важливо гріти – вони проливають світло на проблемну тему, яку були б раді оминути наші польські (і європейські в цілому) партнери.

Нагадаю, що команда Михайла Ткача в процесі фільмування зіштовхнулася з опором з боку польських силовиків. Їх затримали та відібрали техніку; частину відзнятих матеріалів було видалено.

Насправді, оцей весь стьоб навколо Навального я не дуже підтримую. Ну типу вміння українців хейтити окремих людей просто до останнього вражає, їх почуття гумору, тим більш чорного, теж. Але ситуація загалом так собі, насправді...

Ну типу сам Навальний доволі не приємна фігура сам по собі, особливо якщо прослідити весь його шлях через російську політику. Ну це по суті якби єдиним лідером опозиції у нас став Арестович. Типу наче і харизматичний, але дивившся на його минуле і майбутнє і думаєш "боже поможи". Прилизно так само і з Навальним.

Його позиція останнього року загалом була цілком ок, і Крим він збирався повертати і всратого нічого не казав і загалом виглядав як цілком вигідна нам опозиція, яку можна фінансувати і протести якої можна підтримувати. Але він трошки переграв себе і його ж арешт замість профіту політичного страждальця виліз боком. Бо по суті він міг би дуже ефективно нині збирати під крилом усіх співчуваючих емігрантів, заганяти якихось з них в РДК, формувати власну армію при бажанні, а натомість він сидів у тюрмі і не міг навіть людей закликати на мітинг. А його організація без нього самого виявилась на диво беззубою.

І от тепер навіть Навального немає, а по суті тупо не існує тепер харизматичної сили об'єднати дуже розгублений протестний електорат в РФ та за бугром. І проблема навіть не в слабкості цих людей. Бо насправді люди самі по собі без лідерів можуть мало чого, адже більшість людей в принципі не ініціативні, проблема в тому що цих людей тепер немає кому повести за собою хоч на якусь форму протесту і розкачати хоч щось. Безперечно в РФ є купа сепаратистських рухів та і терористичних організацій, але розкрутити їх виходить дуже складно без внутрішнього лідера.

Тому, смерть Навального мене більше засмучує, адже мені взагалі по-барабану що людина говорила раніше чи буде говорити потім, адже поки іде війна і є нагода мати корисного воїна на своєму боці його треба мати.

І останнє, на території РФ досі є величезна кількість людей, які співчувають Україні. Вони демотивовані, вони розгублені, але вони є. Деякі з них додумуються написати Борошну і отримати співчуття та підтримку. Тому якщо ви в РФ, якимось читаєте українські канали, то знайти ви не одні і не покинуті усіма. Тримайтеся і спробуйте обережно і потроху іти в підпілля. Жодних публічних акцій. Цей час пройшов. Вчіться робити амонал.

Борошно адекватніше власних підписників.
Ненависть нормативна.

З цього приводу скоро буде важливий анонс)
насправді ні, з іншого

​​08.03 Від армії до шкільних парт — руйнуй сексизм і патріархат!

👩‍⚕👩‍🔧👩‍⚖В міжнародний день боротьби за права жінок закликаємо доєднатися до вуличної акції в підтримку ґендерної рівності та протиборства сексизму в усіх віхах українського суспільства — жінки в освіті, жінки на робочому місці, жінки у війську, жінки — усюди!

❗8 березня (п’ятниця), у Києві, біля Департаменту освіти та науки (вул. Хрещатик 6), о 12:00

💥 Ми виходимо під Департамент освіти, бо вважаємо, що подолання сексизму та мізогінії починається з освіти. Ми вимагаємо запровадження сексуальної освіти та курсів з прав людини в навчальних закладах, а також введення відповідних навчальних програм для державних працівниць та працівників.

✅ Приєднуйтеся до нашої ходи!

@in_factum:

Чехія one love 🫶

Звичайно, що крім Чехії ми дуже вдячні усім партнерам, які долучилися до ініціативи. Проте треба виокремити Чехію, бо це саме вони знайшли таку можливість.

І не просто знайшли, а переконали окремі країни ЄС у необхідності підтримати цю ініціативу.

Десь читав, що президент Чехії Петро Павел спочатку хотів провести це без зайвого шуму на публіку. Фактично в тиху, щоб не налякати країни-постачальники, які мають нейтральне ставлення до нас і відносно нормальні відносини з РФ.

Тоді ініціатива напоролася на опір з боку окремих країн ЄС (в першу чергу Франції), які не хотіли купляти снаряди в третіх країнах, натомість бажали лобіювати власних виробників (які і без того перевантажені).

І тільки, коли на Мюнхенській конференції Павел заявив про ініціативу публічно – почалися конкретні дії. Це була вимушена міра для тиску міжнародної спільноти на ці самі країни. І це спрацювало.

Чехія виграла нам час, і її роль в цьому ключова.

Дякую вам, чехи.

🇺🇦 Сьогодні 8 березня — міжнародний день боротьби за права жінок. Вже втретє ми змушені відзначати його в умовах повномасштабної війни, коли ця боротьба важка, як ніколи.

Консервативна природа російського режиму не викликає сумнівів. Там, куди прийшли російські війська, не лишається місця для гендерної рівності чи ЛГБТ+спільноти. Якщо взагалі щось лишається. Тому вуличній боротьбі проти чергового недолугого закону прийшла на зміну боротьба проти агрессора. А чорно-фіолетові прапори та яскраві образи на 8 березня довелося змінити на шоломи та мультикам.

До Збройних сил України долучилися десятки тисяч жінок. Щодня вони ризикують життям, евакуюючи поранених, знищуючи ворожу техніку ударами fpv-дронів чи тримаючи українські позиції на нулі. Щодня вони своїми надзусиллями змінюють і наше суспільство. Підважують традиційні гендерні ролі та ламають стереотипи. Чимало серед них і наших товаришок — феміністок та антиавторитарних активісток.

Багато феміністичних організацій переключилися на волонтерську діяльність. Вони підтримують бійчинь та бійців, та допомагають жінкам на прифронтових територіях. І ми пишаємося співпрацею з такими організаціями.

Не можна не згадати й про жінок у тилу. Саме на них ліг увесь тягар доглядової праці за дітьми та старшими людьми. Часто обтяжений досвідом еміграції. А повернувшись в Україну, жінки беруться за відбудову зруйнованих будівель та налагодження життя у постраждалих від війни регіонах. На жінок та матерів лягає і піклування про поранених. Тож визнання цієї праці та її гідна підтримка мають стати пріоритетом для українського суспільства.

На жаль, в Україні також сильні консервативні тенденції. Ультраправі сили регулярно намагаються знецінити внесок жінок у боротьбу проти загарбника. Тому ми в котре хотіли б надати слово нашим бійчиням і волонтеркам та закликати вас поширювати його. Адже наша боротьба — це боротьба за свободу й рівність, а не проти одного диктатора заради іншого!