З'являється все більше інформації, що теракт сплановано та реалізовано ISIS-K, регіональним відділенням Ісламської Держави. Західні спецслужби попереджували про його підготовку ще декілька тижнів тому. Путін відмахнувся, назвавши це шантажем.

Я не знаю. Запізніле і непевне мекання діда у зверненні справді не виглядає як продуманий хід з мобілізації населення до чергового раунду піздорєзу. Україна згадується побіжно, по інерції. Звичайно, все ще може змінитися, динаміка дій російської влади дасть більше пояснень в майбутньому. Але зараз вона виглядає розгубленою та безпорадною.

Росіян примирили з концепцією поліцейської держави, пообіцявши принаймні безпеку. Усвідомлення приходить болісно: єдине терористичне угруповання, з яким вистачає сил буцатися путінському левіафану, це "рух ЛГБТ". Єдині злочинці, яких русняві мєнти здатні покласти обличчям в підлогу на місці злочину, це ліберальні шитпостери. А от випадковий чєл, рекрутований через тг людиною без аватарки, що за місяць перекваліфіковується з барбера на масшутера і кладе більше сотні людей в концертному залі за 3 км від військової бази омону, а потім проїзжає 400 км по росії, не змінюючи авто — на етом наши полномочія, ізвінітє, всьо.

Я навіть не знаю, яка реальність для росіян страшніше — психопат, що стирає гумою своїх громадян для обґрунтування чергової історичної травми, чи затюканий, миршавий дід, що просирається канселяризмами на тлі страшної трагедії, зупинити яку він не має ні сил, ні бажання.

Здається, вам випало бінго. Мої щирі співчуття.

ИГИЛ: это были мы
РФ: ХАХЛЫЫЫЫЫ

США: да, мы подтверждаем, что это ИГИЛ
РФ: ХАХЛЫЫЫЫ

Международная пресса: да, это ИГИЛ, готовились с ноября 2023
РФ: ХАХЛЫЫЫЫ

ФСБ: С начала года проводит серию КТО мероприятий, арестовывает разных бородачей
Также ФСБ: но это не причем, ХАХЛЫЫЫЫ

Специалисты по ИГИЛ: однозначно их почерк, их заявление, их действия, они уже 2 года зуб точат на МСК
РФ: ХАХЛЫЫЫЫЫ

ИГИЛ: Да, блять, это были мы, вот их фото с флагом и наше заявление, але
РФ: ХАХЛЫЫЫЫЫ

Белорусы: наши спецслужбы помогли их поймать пока они не пересекли нашу границу
РФ: Нет, украинскую, ХАХЛЫЫЫЫЫ

Военные: ну вообще-то граница с Украиной это мертвая зона в 10-15 км в обе стороны, которая под постоянным прицелом, там куча разведки, дронов, и постоянно стреляют
РФ: Им готовили окно, ХАХЛЫЫЫЫ

Журналисты: простите, а как готовили окно? Значит со стороны ФСБ и военных были те кто со стороны РФ его бы открыли?
РФ: ХАХЛЫЫЫЫ

Боже какой убогий цирк. Жаль, только что эффективный.

«Наверное РФ долго копила на этот концерт холл»

ІДІЛ - К взяли на себе відповідальність за теракт в Москві. Хто вони такі і за що ненавидять Росію? 

Першою думкою багатьох українців після атаки на Крокус-Сіті було: “черговий рязанський цукор”. Це цілком логічне припущення, особливо коли знаєш про досвід Путіна. Але, схоже, це все ж справді ІДІЛ. Тому давайте трохи нагадаю.

ІДІЛ - це сунітська ісламська організація, яка є носієм салафітського джихадизму. Салафізм - це такий дуже специфічний напрям, який закликає до буквального наслідування практик, які використовували ще спільноти часів пророка Мухаммада. Така собі ісламська радикальна реформація. 

Ціль ІДІЛ - ствердити свої ідеали на планеті, створивши Всесвітній Халіфат. Ну, або хоча б - відновити Праведний Халіфат 7-8 ст. 

Початок існування організація, які потім трансформуються у ІДІЛ, відраховується ще від 1999. Ісламська держава Іраку оголосила сама себе, власне, ІДІ 2006, 2014 трансформувалася (шляхом об'єднання ще з кількома організаціями) у Ісламську державу Іраку і Леванту. Ну і оголосила себе всесвітнім халіфатом. 

Хто є ворогом ІДІЛ? Ворогом ІДІЛ є все що не ІДІЛ. Так історично склалося, що найбільше постраждали від дій ІДІЛ інші мусульмани. Як під час існування на території Сирії і Іраку фактичної держави ІДІЛ (2014-2019), так і до і після. І для ІДІЛ - К головним ворогом є “не такі” мусульмани, а вже потім Росія чи Захід. Про що нижче. 

ІДІЛ є цілком логічним апогеєм розвитку і фундаменталізму, і екстремізму. Який чудово проростав і масштабувався на знищених війнами територіях Іраку і Сирії. А бідне і знедолене населення, без сильного контролю секулярної держави, є чудовим матеріалом для релігійної пропаганди і вербування. 

Тому коли вам пишуть, що ІДІЛ то проєкт ФСБ - це дуже смішно. Ідеї, які призвели до виникнення ІДІЛ - набагато старші за Росію. А соціальна і політична база від Росії слабо залежить. Хоча, звісно, цілком ймовірно, що у ІДІЛ є інкорпоровані агенти різних розвідок і силових структур. Наприклад, американці ж якось дізналися про те, що ІДІЛ готує теракти проти Росії. 

Так, тепер давайте коротко про те, що таке ІДІЛ - К, або, як вони самі себе називають - “Вілаят Хорасан”. Це, власне. частина ІДІЛ, яка діє на території історичного регіону - раптово - Хорасан. Хорасан - один з трьох регіонів Центральної Азії, який охоплює території сучасних Ірану, Афганістану, Туркменістану, частин Узбекистану та Таджикистану. ІДІЛ-К не діє на всій території історичного Хорасану, але розглядає її як свою цільову. Відповідно, і вербування людей відбувається у Центральній Азії, і політичний ракурс - місцевий. 

Наразі головним ворогом ІДІЛ - К є… Талібан. Наразі ІДІЛ звинувачує талібів в тому, що вони недостатньо мусульмани. Буквально: зараз вони критикують талібан, що ті виконують законі шаріату недостатньо жорстко і є надто ліберальними. На другому місці, звісно, шиїтський Іран. Так, для ІДІЛ шиїти це навіть більше зло, ніж, скажімо, християни, бо вони вважають шиїтів єретиками і віровідступниками.

Росія, в цьому контексті, цілком природний ворог ІДІЛ. По-перше, вона зараз - прямий союзник Ірану. По-друге, фактично є партнером Талібану. Крім того, за версією ІДІЛ, і радянське вторгнення у Афганістан, і російське у Сирію - злочини проти ісламу. 

Чому ФСБ проґавило цей теракт? Якщо відкинути чисту конспірологію, то все цілком логічно: всі сили Росії кинуті на війну проти Україну, в тому числі найкращі кадри того ж ФСБ. У Росії надлишку сил та ресурсів нема. Тому до таких виявів асиметричної дії країна тупо не готова. Якщо ІДІЛ-К забажає продовження, вона його матиме. Або ж Путіну доведеться розкидатися ресурсами. 

Чому Росія звинувачує США і Україну? Ну а що їм ще робити? Казати, що ми знайшли собі вигаданого ворога, витратили на війну з ним усі ресурси, а тепер стали вразливими для іншого, справжнього, якого виростили наші ж злочини у Афганістані, Центральній Азії та Сирії? Чи як? А так можна спробувати перекласти з хворої голови на здорову. 

Якось так. 

Підписатися на Богданова

Уявляєте, будь-яка людина може створити канал! І писати в ньому все, що заманеться! Який кошмар. Дикий, дикий схід.

В інших соціальних мережах такого беззаконня, звичайно ж, немає.

Мій улюблений жанр «я так-то не гомофоб, але…»

Як казали в класіці

Я проти наркотиків але якщо ти наркоманка то я за

Жорстока реальність полягає в тому, що люди повертатися не будуть. Принаймні, значна їх частина. Горицвіт зняли гарне відео про те, як працює особистий вибір в контексті міграції (і навіть запропонували досить жорсткий механізм стимуляції повернення). Проблема в тому, що ми втрачаємо час. Відбувається нормалізація життя емігрантів. Розмитість термінів закінчення війни, як і сутності цього поняття, лише посилюють непевність. Люди можуть поставити життя на паузу, якщо мова йде про декілька років, але відсутність будь-якого горизонту планування породжує екзистенційний жах. Чи є сенс сьогодні дивитися в завтрашній день, якщо не тільки лиш усі, а мало хто може це робити? Тим паче, коли реальність навколо потроху приймає тебе, адаптовує до своїх форм. Стає зручно — і прогнозовано.

На додаток, немає жодної впевненості, що умовне закінчення війни приведе до вибухового економічного розвитку в уже розораній країні. Знову ж таки, все залежить від того, як цей фінал буде виглядати. Всі ми молимося на палаючі стіни кремля і довічні репарації, але чи віримо в це зображення? Схоже, зрештою отримуємо щось сіре, рихле, не до кінця задовольняюче й протягнуте в часі. І будемо радіти, якщо динаміка міграції зафіксується хоч в якихось позитивних значеннях. Теж саме з темпами народжуваності — ну, хіба що, за справу візьметься особисто Шмигаль.

Я просто не розумію, навіщо кормити суспільство делюзіями. Щоб ми одночасно ставили вогники під заявами про потенціал звільнення окупованих територій та клоунів під новинами про мобілізацію? Як там інформаційна сила телемарафону? Зносить переможними вайбами?

Фрустрація руйнує терпіння. Мені здається, варто спілкуватися з суспільством, як спільнотою дорослих. І тоді меседж виявиться іншим: буде тяжко.

Гундяєва, канєшно, в пеклі будуть їбати в зоні ісключітєльного вліянія

Партія Ердогана програла вибори вперше за 22 роки. Чому? 

Якщо коротко: Ататюрк наступає, султан відступає. А тепер давайте докладніше. 

Політична сила Ердогана – Партія справедливості і розвитку (ПСР) – зазнала поразки на місцевих виборах від опозиційної Республіканської народної партії (РНП), вперше з 2002 року. РНП зберегла за собою контроль над Стамбулом, Анкарою та здобула 15 посад мерів в інших ключових містах. РНП виграла вибори вперше за 47 років. 

Такий результат - відображення тенденції останніх виборів. ПСР втрачала підтримку на місцевих виборах незважаючи на всі кроки Ердогана з побудови диктатури. 2014 ПСР набрала 43%, РНП - 26%, 2019 розрив скоротився до 12% - 42% на 30%. Вчора РНП набрала 37%, партія Ердогана - 36%.

Чому опозиція так додала? Рік тому - у травні 23 - Ердоган виграв другий тур президентських виборів 52 на 47. На тоненького. Але тоді він переміг непопулярного старого лідера РНП Камаля Киличдароглу (75 років). Але після програшу президентських виборів він пішов з посади керівника. Ще у листопаді 2023 РНП обрало новим лідером Озеля Озгюра (49 років), лідера парламентської опозиції.

Крім того, вибори мера Стамбулу згнову виграв той, хто і мав бути суперником Ердогана рік тому - Екрем Імамоглу. Але проти нього 2022 ініціювали політичне переслідування, за результатами якого його було засуджено на 2 роки в'язниці. Також йому було заборонено займатися політикою, і тому він не балотувався. Тому, власне, і кандидували Киличдароглу. Але Імамоглу відбився в апеляції, і 2023 був виправданий. Завдяки перемозі у Стамбулі Імамоглу знову стає головним претендентом на кандидування від опозиції на виборах президента 2028 року. 

Фундаментальні причини втрати популярності партією Ердогана - економічна криза і втома від 20 років правління, які посилюються турецькою демографією. Загалом, Ердоган зумів побудувати електоральну автократію, подібну до раннього Путіна: закривав або захоплював медіа, витісняв з країни опозиціонерів, мінімізував політичну роль армії (особливо після невдалого або навіть інспірованого ним самим “військового заколоту” 2016). Він спирався на ісламських консерваторів, а згодом на євроскептицизм значної частини суспільства. 

Але і минулорічні вибори, і вибори зараз доводять, що щось йде “не так”. Ердоган не зумів нівелювати демократичні інституції, хоча дуже старався. Чому? 

1. Туреччина - молода країна (середній вік - 30 років, в Україні і тій саме Росії - більше 40). Молодь - база економічного розвитку, урбанізації і вестернізації. І хоча частка релігійної консервативної молоді у Туреччині значна, переважна більшість все ж світська. 

2. Рукотворна економічна криза. Втручання Ердогана у економіку після 2018, тиск на центральний банк спровокували рекордний сплес інфляції (60+%), девальвацію ліри і збіднення значної частини турків. Що дратує і підриває авторитет влади. І ні, Ердоган не є батьком “турецького економічного дива”. Ним є Тургут Озал, який помер ще 1993. Це він провів ключові реформи і заснував потрібні інституції.

3. Інтеграція з Заходом. Мільйонам турків які є частиною ланцюжків глобальної економіки важко пояснити, чому намагання Ердогана бути лідером ісламського і тюркського світу, згортати світські інституції кращі за вестернізацію.

4. Етнічна та релігійна різноманітність. ПСР завжди програвала вибори у курдських регіонах. Крім того, партія останні роки постійно втрачає підтримку алевітів (напрямок ісламу, приблизно 20% населення), які не вписуються в уявлення ердоганізму про правильний сунітський іслам. 

Ні, цей не успіх на місцевих виборах ще не означає, що режим Ердогана чи його ідеологія приречені на поразку на парламентських і президентських виборах 2028. Тому що і ідеї все ще популярні (розрив мінімальний), і контроль за медіа (що набагато важливіше на національних виборах) нікуди не подівся, і адміністративні можливості переслідувати опозицію ще є. Але автократія в Туреччині дуже вразлива, це гарний сигнал.

Підписатися на Богданова

Березень місяць: журналісти «Слідство.Інфо» готують матеріали про корупційну складову в діяльності голови департаменту кібербезпеки СБУ Іллі Вітюка.

1 квітня: сбушник диригує діями представників Солом'янського ТЦК в супермаркеті на Оболоні, які намагаються вручити таргетовану повістку журналісту-розслідувачу, що займався цією справою.

Ще варто згадати, як у січні сбушники підготували та злили компромат на співробітників Bihus.info. Так нині виглядає "безпека України". Вайби іншої трьохлітерної структури, з нотками чогось "федерального".

Мій близький товариш і по сумісництву підписник каналу (ці чарівні вуса на фото - його) потребує нашої підтримки в своєму новому зборі. Го навалимо солідарності!

всим привіт!
мій друг Жук, що він зараз служе в Кара-Дазі і воює на Запоріжському напрямку збирає великий збір на модернізацію FPV дронів і їм потрібна допомога.
Я створив підсилюючу банку на 15к, і буду дуже всим вдячним хто зможе пошерити чі закинути трохи грошей.

Збираємо на доукомплектовання та модернізацію 100 фпв-дронів💥💥💥

🎯Ціль: 350 000  ₴
(Моя банка - 15к)

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/86VCDj4zhW

💳Номер картки банки
5375 4112 1519 8099

Цієї суботи в київському барі Карма відбудеться презентація книги Ігара Аліневіча «Їду в Магадан».

Під час презентації ви дізнаєтеся: хто такий Ігар Аліневич і чому диктаторський режим двічі «нагородив» його найбільшими політичними вироками. Як цей білоруський анархіст пов'язаний з Україною. А також чому його книжка була перекладена українською мовою і для чого її читати сьогодні.

У цьому нам допоможуть близькі товариші Ігоря, які візьмуть участь у презентації по відеозв'язку.

Субота, 13.04
Початок о 16:20.

Нарешті послухав. Жахливий інтерв‘юер, чудове інтерв‘ю.

🇺🇦 Вечір пам’яті Лєшего, Купера й Чіа

Ми наближаємося до сумної дати — 19 квітня. Дня, коли в бою під Бахмутом загинули троє наших товаришів та воїнів-інтернаціоналістів — росіянин Дмитро “Лєший” Петров, ірландець Фінбар “Чіа” Кафферкі та громадянин США Купер “Гарріс” Ендрюс.

Кожен був видатним активістом і справжнім борцем за ідеї рівності та соціальної справедливості. Чіа боровся за збереження природи рідного краю та воював проти ісламістів ІДІЛ у Рожаві. Купер брав активну участь в антирасистському русі. А Лєший, окрім всього іншого, з початком повномасштабного вторгнення став співзасновником партизанського руху в Росії — організації БОАК.

Кожен з них — наш друг і товариш. Тому ми пропонуємо тим, хто знав Діму, Фінбара і Купера чи поділяє їхні переконання, зустрітися ввечері 19 квітня в Києві та вшанувати їхню пам’ять. Тож якщо ви хотіли б разом з нами віддати шану полеглим антиавторитаріям, пишіть Колективам Солідарності (@ContactCollectives) або у бот Комітетів Спротиву (@Rescomua_bot). Ми повідомимо місце й час.

Ми також вдячні нашим товаришам з інших країн, які цього дня проводитимуть акції пам’яті. Такі акції точно відбудуться в Дрездені, Берліні та Ляйпцигу. Але ми закликаємо й інші ініціативи 19 квітня також вшанувати пам’ять антиавторитаріїв, які загинули в бою проти імперіалізму.

Я давно обіцяв своїм підписникам зробити вичерпну добірку телеграм-каналів, які я читаю на регулярній основі. Цей пост писався дууууже довго (заїдала прокрастинація), але його час прийшов. Матеріал масивний, тому він буде у двох форматах: блоковому (легше читати/репостити/оновлювати) та єдиним текстом у телеграф. Доповнення можливі. Поширення, як завжди, вітається.

#рекомендації

Блок 1. Медіа.

Babel. Єдине українське новинне медіа, яке я читаю на регулярній основі. Чому? Бо воно найкраще. Я знаю, що існують і інші достойні медійні платформи, такі як Суспільне, Громадське, Новое Время, але Бабель закриває всі мої потреби, які я формую до класичної медійки. Чудовий стиль комунікації, відсутність дешевого клікбейту, референси, публічне виправлення помилок (якщо такі трапляються), приємні легкі тести, історичні ретроспективи й кіллер-фіча — стислий переказ ключових західних матеріалів. Я скептичний до концепту "обʼєктивної журналістики", бо вважаю, що будь-яке медіа так чи інакше формує власне поле ідеологічних наративів. Але ваш теплий і водночас дуже професійний вайб мені повністю підходить. Люблю, доначу; залишайтеся охуєнними.

Заборона. Раніше це медіа стояло б в моєму списку першим. Проте на фоні повномасштабки колектив почав втрачати обличчя. Мені не цікаві зведення генштабу, я бачу їх по 5 разів на день. Потребу в новинній стрічці для мене краще закриває той же Бабель. Контент для геймерів я буду читати на спеціалізованих ресурсах (хоча тут я, однозначно, цільова аудиторія). Що я ж ціную? Складні авторські матеріали, які описують події не з новинної, панорамної точки зору, а очима агента, що переживає їх безпосередньо. Ось цей субʼєктивний, імерсивний, емпатичний погляд — був особливістю Заборони, що вирізняла її серед інших медіа. Подібні матеріали все ще публікуються, але частіше їх змиває потоком смм-контенту. Залишаюся вашим патроном, хоча тір понизив. Час покаже, чи є шанс на повернення пристрасті.

#рекомендації