Впізнаєте символ на гербі?

Звісно, це випадкове співпадіння з відомим завдяки "Азову" і "3 Штурмовій" символом "Ідея Nації", але дуже символічне, враховуючи кому цей герб належав.

Сьогодні я випадково побачив герб 17 століття митрополита Київського Сильвестра Косіва, учня і наступника на Київський кафедрі Петра Могили. Саме цей митрополит разом з Єрусалимським Патріархом зустрічав на Золотих воротах Богдана Хмельницького (саме цей епізод зображений на відомій картині Миколи Івасюка). А коли Богдан, як співають ТНМК "задружився з царем і споров фігню", цей же митрополит відмовився виходити зустрічати послів московського царя, не поїхав на Переяслівську зРаду, вимагаючи, щоб в договір було вписано, що Київська митрополія неухильно залишається в юрисдикції Константинополя, і разом з духовенством відмовився присягати московитам.

Георгій Коваленко

Факт?)

Емблема з роботи В'ячеслава Липинського «Листи до братів-хліборобів».

Леонора Якимащенко – "Львівські замальовки", 2022.

Сьогодні Вербна неділя. День, коли християни по всьому світу згадують, як Ісус Христос увійшов до Єрусалиму з миром. А що сьогодні зробила Росія? Вдарила «Іскандером-М» у самісіньке серце мирного міста — по центру Сум.

Це не «війна». Це — тероризм у чистому вигляді. Це — демонстрація ненависті до життя, до людей, до самого поняття миру. Не маючи успіхів на фронті, Росія знову береться за улюблену тактику: бити по тим, хто не тримає в руках зброї. Це що, «денацифікація»? Це «захист Донбасу»? Це — війна з людяністю.

Сьогодні, коли люди несли до храмів вербові гілки, символ миру і надії, російська ракета несла смерть. Це сатанинська логіка: якщо не можемо перемогти на полі бою — будемо ламати життя цивільних. Сотні поранених, загиблі, розбиті будинки, сльози рідних… Це ваша «російська духовність»? Це ваша «воїнська честь» ?

Світ повинен нарешті проговорити правду: Росія — держава-терорист. І кожен, хто мовчить чи «розуміє обидві сторони», — співучасник. Нам не потрібні ваші співчуття — нам потрібні дії.

Суми сьогодні — це не просто місто на мапі. Це — свідчення, що зло не спить. Але і ми не спатимемо. Не забудемо. І не пробачимо.
Христос входить з миром — а Росія приносить смерть. Відчуйте контраст. І зробіть вибір.

А в цей час — десь у Вашингтоні, Брюсселі чи ще в якомусь «кабінеті компромісів» — знову звучить фраза про «Великоднє перемирʼя».

З ким? З тими, хто сьогодні вдарив ракетами по центру Сум? З тими, хто несе смерть у день, що має давати надію? З тими, хто не воює, а мститься мирним, коли не може прорвати фронт?

Це не перемирʼя — це спроба посадити за стіл вовка й ягня та сказати: домовтесь. Але вовк не хоче миру — він хоче крові. І поки хтось мріє про дипломатію з катами, Україна знову ховає своїх дітей.

Перемирʼя буває між людьми. А не з терором.