Той невдобний момент, коли купляєш книгу, про яку нічого не чула - суто кошик добити до безкоштовної доставки, потім береш її в одну з тривог в підвал - бо воно ж виглядає, як якийсь легенький романчик, та й за описом таке саме... А потім - просто офігіваєш, бо випадково серед піску знайшовся діамант #топ_місяця #топ_взагалі
Ґрейс йде через все місто, щоб подарувати торт своїй доньці на шістнадцятиріччя. Впродовж цієї подорожі очищення вона рефлексує про своїє життя, згадує якісь події, що привели її саму в ту точку, де вона наразі знаходиться, обдумує свої стосунки і досвід материнства.
Книга дуже повільно розкручується, і спочатку виглядає так, що просто абсолютно неврівноважена жіночка, в якої суттєві проблеми по всім фронтам, буде бісити тебе впродовж всієї оповіді. Потім стається перший зсув - бо перестаєш розуміти, як в те, що ми бачимо в розділах, відмічених як "зараз", могла перетворитися ота блискуча поліглотка, якою героїня була 16 років тому. І тільки в кінці стає зрозуміло, чому постійно проводились асоціації в голові то з "Кім Джійон", то з "Ловець у житі". Все, більше сказати не можу - не те, що тут страшні спойлери, просто дуже важливо пройти шлях героїні поступово, і в тому ритмі, як вона йде.
Абсолютно шалено сподобалось те, як історія розкривалась перед моїми очима - дуже повільно, спочатку напів натяками, шар за шаром, по шматочку пазла за раз. Можливо, саме тому читання не далось мені аж так легко - очікувала чогось легенького, а отримала скорботу, мою улюблену тему для дослідження. Взагалі, в книзі сподобалось все - хоча, буду чесною, місцями було боляче. Може бо книги про материнство не є чимось таким, що мені хоч якось близьке, а може тому, що сама стою на порозі саме того віку, коли час дивитися назад і розуміти, що з тієї, що подає надії, я перетворилася в нервову посередність. Хоча ладно, стосовно останнього стадію прийняття давно вже пройшла.
Книга - просто топ з топів, точно хочу її перечитати за якийсь час, і ще й цього разу на цитати розтягнути. А ще - точно рекомендуватиму її своїм панянкам, особливо тим, хто 35+.
Той невдобний момент, коли купляєш книгу, про яку нічого не чула - суто кошик добити до безкоштовної доставки, потім береш її в одну з тривог в підвал - бо воно ж виглядає, як якийсь легенький романчик, та й за описом таке саме... А потім - просто офігіваєш, бо випадково серед піску знайшовся діамант #топ_місяця #топ_взагалі
Ґрейс йде через все місто, щоб подарувати торт своїй доньці на шістнадцятиріччя. Впродовж цієї подорожі очищення вона рефлексує про своїє життя, згадує якісь події, що привели її саму в ту точку, де вона наразі знаходиться, обдумує свої стосунки і досвід материнства.
Книга дуже повільно розкручується, і спочатку виглядає так, що просто абсолютно неврівноважена жіночка, в якої суттєві проблеми по всім фронтам, буде бісити тебе впродовж всієї оповіді. Потім стається перший зсув - бо перестаєш розуміти, як в те, що ми бачимо в розділах, відмічених як "зараз", могла перетворитися ота блискуча поліглотка, якою героїня була 16 років тому. І тільки в кінці стає зрозуміло, чому постійно проводились асоціації в голові то з "Кім Джійон", то з "Ловець у житі". Все, більше сказати не можу - не те, що тут страшні спойлери, просто дуже важливо пройти шлях героїні поступово, і в тому ритмі, як вона йде.
Абсолютно шалено сподобалось те, як історія розкривалась перед моїми очима - дуже повільно, спочатку напів натяками, шар за шаром, по шматочку пазла за раз. Можливо, саме тому читання не далось мені аж так легко - очікувала чогось легенького, а отримала скорботу, мою улюблену тему для дослідження. Взагалі, в книзі сподобалось все - хоча, буду чесною, місцями було боляче. Може бо книги про материнство не є чимось таким, що мені хоч якось близьке, а може тому, що сама стою на порозі саме того віку, коли час дивитися назад і розуміти, що з тієї, що подає надії, я перетворилася в нервову посередність. Хоча ладно, стосовно останнього стадію прийняття давно вже пройшла.
Книга - просто топ з топів, точно хочу її перечитати за якийсь час, і ще й цього разу на цитати розтягнути. А ще - точно рекомендуватиму її своїм панянкам, особливо тим, хто 35+.
"He has kind of an old-school cyber-libertarian world view where technology is there to set you free," Maréchal said. But because group chats and the channel features are not end-to-end encrypted, Galperin said user privacy is potentially under threat. On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. Official government accounts have also spread fake fact checks. An official Twitter account for the Russia diplomatic mission in Geneva shared a fake debunking video claiming without evidence that "Western and Ukrainian media are creating thousands of fake news on Russia every day." The video, which has amassed almost 30,000 views, offered a "how-to" spot misinformation. Stocks closed in the red Friday as investors weighed upbeat remarks from Russian President Vladimir Putin about diplomatic discussions with Ukraine against a weaker-than-expected print on U.S. consumer sentiment.
from ar
