В сучасному дискурсі прийнято за істину наратив про правильне вихованя. Якщо людині змалечку вкладати правильні цінності, то вона виросте доброчесним та благонадійним громадянином, який побудує здорові стосунки, протидіятиме насильству в сім'ї та суспільстві, захищатиме права пригнобленних. Цілком і повністю просвітницьке трактування людини як tabula rasa при народженні, та, як наслідок, надання соціальному провідного та всеохопного значення у процесі формування особистості.
Це ми можемо бачити і сьогодні на приклад іосвітнього середовища, в яке активно включають теми рівності, толерантності, насильства тощо. І все це несе директивний характер - тільки це може виховати "правильну" людину. Тривалий час я і сама вірила в ці тези, а протистояння навіюванням полягало у тому, аби віднайти "іншу правильну" систему виховання.
Однак, це працює лише в теорії чи контрольованих у просторі та часі експериментальних умовах, коли людська спільнота розглядається в стерильних умовах поділу на чорне та біле. Як аргумент можна апелювати до досліджень, в яких підтверджується сильна роль вроджених факторів, але я пропоную звернутися до реального життя та власного досвіду.
"Ідеальні" люди під тиском обставин можуть ламатися і перетворюватись на свої протилежності. При чому це може відбутися як "раз і назавжди", так і мати спорадичний характер. У першому випадку це свідчить про намагання людини тривалий час зберігати хибне обличчя, яке було нав'язано вихованням, що, зрештою, стало нестерпним. У другому випадку це реакція на неординарну ситуацію, що свідчить про "запуск природних механізмів" у вигляді некнтрольованих емоційних реакцій на події, які не були передбачені "протоколмо виховання". По заспокоєнню та поверненню до нормального стану людині буде важко прийняти таку темну, навіть "тваринну" частину себе. Як з цим працювати, це окрема тема і зараз не про це.
Початок 20 століття характеризується явищем психоаналізу, який виявив те, що подавлення сексуальності на погодження соціальним нормам веде до неврозу. Сто років потому, після вдаваної сексуальної емансипації, ми продовжуємо знущатися над собою і подавляємо людську природу через витіснення негативних емоцій та рис характеру. Нас змушують подавляти агресію та негатив, апріорі толерантно ставитись до всіх, клеймувати "жіноче" та "чоловіче" та ділити емоції та переживання на "правильні" та "неправильні".
Ні, це не заклик до прояву агресії та відкритої ненависті. Це заклик прийняти ці речі як об'єктивну частину нашої сутності, яку неможливо "перевиховати". З цим можливо лише навчитися ладнати і спрямовувати деструктивну енегрію у правильне русло, та адекватно реагувати на такі прояви, звертаючи увагу на контекст. Бо маючи чорно-біле сприйняття своєї природи, людина не зможе стійко прийняти виклики життя. При чому, як стосовно себе, так і інших.
На жаль, навчанням чи вихованням тут не зарадиш, адже це здобувається лише досвідом. А тому, гіперопіка та тепличні умови виховання унеможливлюють органічного набуття досвіду людиною, який в кожному віці несе свій унікальний характер. Так само і повна відсутність берегів перетворює здобуття досвіду на процес виживання. У дорослому віці ця людина буде компенсувати цю нестачу досвіду і це велике випробування. Звісно, існують універсальні правила, які описують загальні принципи, і правильно донести їх дитині є метою виховання. Однак, як вона їх зрозуміє і як впровадить у життя, це суто індивідуальна історія.
Досвід показує, що природне/іманентне братиме гору над соціальним/насадженим, якщо ігноруватиметься чи тавруватиметься як негативне. І чим сильніше витіснення, тим важчим буде удар у відповідь. Це працює і на індивідуальному, і на колективному рівнях. А тому чимдужчі намагання в утопію та "нову людину" призведуть до своєрідної духовної "варваризації" через бунт іманентності. Це не нормалізація негативних та небезпечних рис, а цілісне сприйняття задля можливості об'єктивно оцінювати себе та бути готовим до різних життєвих ситуацій.
В сучасному дискурсі прийнято за істину наратив про правильне вихованя. Якщо людині змалечку вкладати правильні цінності, то вона виросте доброчесним та благонадійним громадянином, який побудує здорові стосунки, протидіятиме насильству в сім'ї та суспільстві, захищатиме права пригнобленних. Цілком і повністю просвітницьке трактування людини як tabula rasa при народженні, та, як наслідок, надання соціальному провідного та всеохопного значення у процесі формування особистості.
Це ми можемо бачити і сьогодні на приклад іосвітнього середовища, в яке активно включають теми рівності, толерантності, насильства тощо. І все це несе директивний характер - тільки це може виховати "правильну" людину. Тривалий час я і сама вірила в ці тези, а протистояння навіюванням полягало у тому, аби віднайти "іншу правильну" систему виховання.
Однак, це працює лише в теорії чи контрольованих у просторі та часі експериментальних умовах, коли людська спільнота розглядається в стерильних умовах поділу на чорне та біле. Як аргумент можна апелювати до досліджень, в яких підтверджується сильна роль вроджених факторів, але я пропоную звернутися до реального життя та власного досвіду.
"Ідеальні" люди під тиском обставин можуть ламатися і перетворюватись на свої протилежності. При чому це може відбутися як "раз і назавжди", так і мати спорадичний характер. У першому випадку це свідчить про намагання людини тривалий час зберігати хибне обличчя, яке було нав'язано вихованням, що, зрештою, стало нестерпним. У другому випадку це реакція на неординарну ситуацію, що свідчить про "запуск природних механізмів" у вигляді некнтрольованих емоційних реакцій на події, які не були передбачені "протоколмо виховання". По заспокоєнню та поверненню до нормального стану людині буде важко прийняти таку темну, навіть "тваринну" частину себе. Як з цим працювати, це окрема тема і зараз не про це.
Початок 20 століття характеризується явищем психоаналізу, який виявив те, що подавлення сексуальності на погодження соціальним нормам веде до неврозу. Сто років потому, після вдаваної сексуальної емансипації, ми продовжуємо знущатися над собою і подавляємо людську природу через витіснення негативних емоцій та рис характеру. Нас змушують подавляти агресію та негатив, апріорі толерантно ставитись до всіх, клеймувати "жіноче" та "чоловіче" та ділити емоції та переживання на "правильні" та "неправильні".
Ні, це не заклик до прояву агресії та відкритої ненависті. Це заклик прийняти ці речі як об'єктивну частину нашої сутності, яку неможливо "перевиховати". З цим можливо лише навчитися ладнати і спрямовувати деструктивну енегрію у правильне русло, та адекватно реагувати на такі прояви, звертаючи увагу на контекст. Бо маючи чорно-біле сприйняття своєї природи, людина не зможе стійко прийняти виклики життя. При чому, як стосовно себе, так і інших.
На жаль, навчанням чи вихованням тут не зарадиш, адже це здобувається лише досвідом. А тому, гіперопіка та тепличні умови виховання унеможливлюють органічного набуття досвіду людиною, який в кожному віці несе свій унікальний характер. Так само і повна відсутність берегів перетворює здобуття досвіду на процес виживання. У дорослому віці ця людина буде компенсувати цю нестачу досвіду і це велике випробування. Звісно, існують універсальні правила, які описують загальні принципи, і правильно донести їх дитині є метою виховання. Однак, як вона їх зрозуміє і як впровадить у життя, це суто індивідуальна історія.
Досвід показує, що природне/іманентне братиме гору над соціальним/насадженим, якщо ігноруватиметься чи тавруватиметься як негативне. І чим сильніше витіснення, тим важчим буде удар у відповідь. Це працює і на індивідуальному, і на колективному рівнях. А тому чимдужчі намагання в утопію та "нову людину" призведуть до своєрідної духовної "варваризації" через бунт іманентності. Це не нормалізація негативних та небезпечних рис, а цілісне сприйняття задля можливості об'єктивно оцінювати себе та бути готовим до різних життєвих ситуацій.
BY Afemina
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
"For Telegram, accountability has always been a problem, which is why it was so popular even before the full-scale war with far-right extremists and terrorists from all over the world," she told AFP from her safe house outside the Ukrainian capital. "There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. At this point, however, Durov had already been working on Telegram with his brother, and further planned a mobile-first social network with an explicit focus on anti-censorship. Later in April, he told TechCrunch that he had left Russia and had “no plans to go back,” saying that the nation was currently “incompatible with internet business at the moment.” He added later that he was looking for a country that matched his libertarian ideals to base his next startup. In this regard, Sebi collaborated with the Telecom Regulatory Authority of India (TRAI) to reduce the vulnerability of the securities market to manipulation through misuse of mass communication medium like bulk SMS. The message was not authentic, with the real Zelenskiy soon denying the claim on his official Telegram channel, but the incident highlighted a major problem: disinformation quickly spreads unchecked on the encrypted app.
from ar
