сьогодні починаю серію дописів (недовідгуків) про книжечки! сесія всьо🐈

це півріччя вийшло доволі продуктивним на читання чого я не очікувала! я прочитала 18 книжок/манг. з того, що тут неприсутнє на фото, то це 5 томів “Коли завмирає серце” та 1 том манги про маленьку Чі.💞

✨ найбільше сподобались “Книголюби” Емілі Генрі та “Легенди та лате” Болдрі. остання книжка була максимально комфортною, затишною у читанні й це був, мабуть, перший раз, коли я прям насолоджувалась фентезі. друга частина дуже заманливо стоїть та очікує, коли я її прочитаю:)

✨ окреме місце зайняли харстопери і я з нетерпінням очікую на останній том коміксу! мабуть, чи не єдина (поки що) серія, яку мені хочеться перечитувати ще раз і ще раз.

я нарешті, ні, не так. НАРЕШТІ, я дочитала “Дзвінку”. Це саме та книжка, що ввела мене в нечитун влітку 2024 року після прочитання рівно половини. як мені здалось, що проблема була в тому, що перша частина про дитинство була дуже детальною, а наступні були дуже динамічними і швидкими на події. хоча час від часу мені просто хотілось читати по діагоналі, бо текст був де-не-де, наче як дуже сухий.

✨якщо хтось раптом читав “Жанну-батальйонерку” Шкурупія, пліз, відгукніться, мені досі треба з кимось це обговорити. мої враження від цієї історії були дуже змішані й якщо підсумувати одним словом, то зрадонька /жарт.
але й справді мені цікаво було б почути враження інших, бо це знов сталась моя улюблена історія, що я купила її, не прочитавши анотацію.

☕️ категорію “ще почитаю” займає Ґеоргі Ґосподінов, оскільки маю його “Часосховище”, але як книжку для читання у метро обрала саме цю. це збірка невеличких оповідань на сторінок 40, у кращому випадку. як знайомство з автором, то не найгірше, просто було декілька моментів, які не сподобались.

ось так і вийшло! діліться своїм улюбленим і найгіршим за ці місяці🤍

#прочитане2025 #чичитаєсофійка

люблю я засинати до початку тривоги, бо опісля вже не можу…. тож поки літають шахеди вже дочитала «Коротку історію укрліту» Остапа Українця та прочитала 2 том «Песик, який пильнує зірки» Такаші Муракамі.

перша - все ще дотепно, цікаво, але МАЛО!! я б чесно хотіла б мати більшу версію, оскільки формат подачі у цьому мальописі дуже цікавий та затягує✨

«песик» цього разу не так сильно зачепив мене, чи то через адреналін, чи то просто друга частина не така сумна в порівнянні з першою. проте все ще дуже добра та світла історія вийшла.

вирішила відразу занотувати враження, бо все одно ж не спиться ;(
друзі, як ви? чи всі в порядку?

з вашого дозволу адмінка ще один день повтикає на львів і нарешті підведе підсумки червня, а також поділиться враженнями про декілька книжок 🙏🏻🙏🏻✨