в доволі чудові відносини з їжею і готовкою мене привело кілька речей (а вели вони крізь різноманітні дебільні дієти, якими мене мучили в дитинстві, що зруйнували мій обмін речовин, РПП, відчуття протесту від того, що жінка має класно готувати, а інакше вона ніоч і тд)
карочі, ділюся, що помогло:
- викинути готовку як обовʼязок, бо ааааааа я помру з голоду, якщо не проведу кожен день якийсь час у плити: досвід показує, що то абсолютна маячня, і можна харчуватись доставками, напівфабрикатами і бутербродами, поки не захочеться - справді захочеться - зробити шось прикольне, більш того, можна підгадувати бажання зробити запаси якраз під напади натхнення, і мати собі, наприклад, морожений бульон на ліниві дні, або просто мати меню смаколиків, з яких в будь-який час збирається бутерброд
- викинути якість і різноманіття їжі як моральну категорію, бо ааааа, хто їсть зож, той молодець, а хто їсть печиво з картохою фрі, той слабодухе чмо, а хто нічо собі не готує, теж лінива срака, треба три блюда і компот: досвід, знову ж, показує, що краще щось зʼїсти ніж нічо, і якщо ти сил маєш тіко мівіну залити, то досипати туди самобічування не помічне, краще якийсь прикольний соус
- викинути оцю всю скаредність і травму голоду, яка робить аааааааа не можна зіпсувати продукти, треба одразу шоб вийшло класно, і навіть якщо не вийшло, то треба їсти все одно, бо пропаде: отже я навчилась викидати і лишати на тарілці їжу, бо це моя їжа, шо хочу з нею, те і роблю, я перестала страшитись опинитись один на один з кастрюлею найогиднішого супа в світі, бо його можна просто вилити і замовити доставку, або знову ж зробити бутерброд
- ну і викинути оце дивне магічне мислення, що готовка сама по собі має виходити, особливо якщо ти жіііінкааааа, при тому, що мене якраз готувати в дитинстві зовсім не вчили, зате розуміння, що без цього ти не потрібна нікому, якось передали, ну, оці всі анекдоти про "пєрєсол на головє", брррррр: мені помагає дуже тут одразу оговорювати всім, кого пригощаю, що то на їх страх і ризик, може і не сподобатись, бо я готую, як мені на думку спало, якщо що, то доставка наш друг, а кулінарія просто скіл, може і не прокнути
хоупфулі, ця простинка, чи то серветка, стане комусь у нагоді, як мені колись ставали тексти інших людей)
в доволі чудові відносини з їжею і готовкою мене привело кілька речей (а вели вони крізь різноманітні дебільні дієти, якими мене мучили в дитинстві, що зруйнували мій обмін речовин, РПП, відчуття протесту від того, що жінка має класно готувати, а інакше вона ніоч і тд)
карочі, ділюся, що помогло:
- викинути готовку як обовʼязок, бо ааааааа я помру з голоду, якщо не проведу кожен день якийсь час у плити: досвід показує, що то абсолютна маячня, і можна харчуватись доставками, напівфабрикатами і бутербродами, поки не захочеться - справді захочеться - зробити шось прикольне, більш того, можна підгадувати бажання зробити запаси якраз під напади натхнення, і мати собі, наприклад, морожений бульон на ліниві дні, або просто мати меню смаколиків, з яких в будь-який час збирається бутерброд
- викинути якість і різноманіття їжі як моральну категорію, бо ааааа, хто їсть зож, той молодець, а хто їсть печиво з картохою фрі, той слабодухе чмо, а хто нічо собі не готує, теж лінива срака, треба три блюда і компот: досвід, знову ж, показує, що краще щось зʼїсти ніж нічо, і якщо ти сил маєш тіко мівіну залити, то досипати туди самобічування не помічне, краще якийсь прикольний соус
- викинути оцю всю скаредність і травму голоду, яка робить аааааааа не можна зіпсувати продукти, треба одразу шоб вийшло класно, і навіть якщо не вийшло, то треба їсти все одно, бо пропаде: отже я навчилась викидати і лишати на тарілці їжу, бо це моя їжа, шо хочу з нею, те і роблю, я перестала страшитись опинитись один на один з кастрюлею найогиднішого супа в світі, бо його можна просто вилити і замовити доставку, або знову ж зробити бутерброд
- ну і викинути оце дивне магічне мислення, що готовка сама по собі має виходити, особливо якщо ти жіііінкааааа, при тому, що мене якраз готувати в дитинстві зовсім не вчили, зате розуміння, що без цього ти не потрібна нікому, якось передали, ну, оці всі анекдоти про "пєрєсол на головє", брррррр: мені помагає дуже тут одразу оговорювати всім, кого пригощаю, що то на їх страх і ризик, може і не сподобатись, бо я готую, як мені на думку спало, якщо що, то доставка наш друг, а кулінарія просто скіл, може і не прокнути
хоупфулі, ця простинка, чи то серветка, стане комусь у нагоді, як мені колись ставали тексти інших людей)
BY Choose Again 🇺🇦
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. In addition, Telegram's architecture limits the ability to slow the spread of false information: the lack of a central public feed, and the fact that comments are easily disabled in channels, reduce the space for public pushback. The Russian invasion of Ukraine has been a driving force in markets for the past few weeks. Lastly, the web previews of t.me links have been given a new look, adding chat backgrounds and design elements from the fully-features Telegram Web client. Emerson Brooking, a disinformation expert at the Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab, said: "Back in the Wild West period of content moderation, like 2014 or 2015, maybe they could have gotten away with it, but it stands in marked contrast with how other companies run themselves today."
from ar
