«Пересидіти не вийде»: мобілізація та мотивація очима прикордонника бригади «Гарт» Токаря
Прикордонник Євген родом із Чернівців. В цивільному житті працював у сфері інформаційних технологій. Початок повномасштабного вторгнення зустрів у ліжку з коронавірусом. Щойно хвороба відступила чоловік пішов до військкомату та мобілізувався на оборону України. Каже, мав чітке розуміння, що країну потрібно захищати інакше не сьогодні-завтра ворог постукає у дім, де живуть рідні та близькі.
За розподілом потрапив до підрозділів Держприкордонслужби України. Виконував бойові завдання у Слов'янську, Лимані, Часовому Яру та Бахмуті. Останній залишився у болючих спогадах та шрамах на тілі. З побратимами Токар заступав на позиції у середмісті Бахмута. На той час від міста мало що залишилося. Прикордонники разом з побратимами з Сил оборони України тримали рубіж одного з небагатьох ледь вцілілих кварталів.
Те, що відбувалося навколо, важко описати словами. Тіла окупантів були всюди. Ми завдавали їм великих втрат. На жаль втрати були й з нашого боку, - згадує Токар.
У темний час доби окупанти лише посилювали натиск на позиції українських захисників. Після таких штурмів, вулиці міста були всіяні ліквідованими загарбниками. В багатьох залишалися при собі не використані боєприпаси. Хлопці їх збирали, а потім били ворога його ж зброєю. Під час однієї з таких вилазок Євгена було поранено.
На вулиці, неподалік від нашої позиції, лежав загиблий окупант у російській формі. Була команда обшукати його на предмет рації, документів, якихось цінних речей для нашої розвідки. Ми з товаришем висунулися на відкриту ділянку, забрали зброю і магазини, а на виході нас обстріляли, – розповідає прикордонник.
Євген отримав осколкове поранення ноги та лівої частини тулуба. Його товаришу посікло обличчя, сильно постраждав ніс. Військові самотужки дісталися до укриття та викликали евакуаційну групу. Після відновлення Токар повернувся на службу. По виходу з Бахмута встиг відвідати навчання у Великій Британії, послужити на білоруському кордоні та знову повернутися в зону ведення активних бойових дій уже в складі бригади «Гарт». Після поранення Токарю знайшли менш рухливу роботу. З гранатометника він перекваліфікувався у зв'язківця. Наразі несе службу на Вовчанському напрямку. Каже, на новій посаді у нього з'явилося більше відповідальності.
Я постійно перед монітором, бачу все, що відбувається на нашій ділянці. Було, що в мою зміну хлопцям довелося відбивати штурм, а я був їхніми очима і скеровував дії. Тоді зайшло ДРГ, на моніторі було видно позиції кожного з окупантів, по радіостанції я говорив хлопцям, де хто знаходиться, куди стріляти і звідки чекати небезпеки. Це було дуже відповідально, адже від цього залежали життя товаришів, – розповідає прикордонник.
Завдяки вказівкам Євгена, прикордонники розбили штурмову групу без власних втрат. Тоді Токар зберіг життя побратимів. Цим продовжує займатися зараз. Військовий переконаний: в березні 2022 року він зробив правильний вибір. Для тих, хто досі вагається, має кілька слушних порад.
Хлопцям призовного віку варто готуватися. Вдома пересидіти не вийде. Скоро піде четвертий рік війни, не мати варіантів служби – це погано. Є багато напрямків: медики, водії, зв’язківці, дронщики… Обирай, де ти можеш бути корисним і ставай на захист своєї країни. З власного досвіду скажу, що мобілізовуватися не так страшно, як здається. Просто потрібно обрати правильну мотивацію. В мене це кохана дружина і двоє чудових дітей. Татко тут, щоб вони жили у вільній країні й під мирним небом, - каже Євген.
Поділяєш погляди Токаря? Задумався над варіантами служби? Телефонуй +380 67 192 9839, +380 67 301 0890, +380 66 983 6864 та дізнайся, що пропонує бригада «Гарт»!
«Пересидіти не вийде»: мобілізація та мотивація очима прикордонника бригади «Гарт» Токаря
Прикордонник Євген родом із Чернівців. В цивільному житті працював у сфері інформаційних технологій. Початок повномасштабного вторгнення зустрів у ліжку з коронавірусом. Щойно хвороба відступила чоловік пішов до військкомату та мобілізувався на оборону України. Каже, мав чітке розуміння, що країну потрібно захищати інакше не сьогодні-завтра ворог постукає у дім, де живуть рідні та близькі.
За розподілом потрапив до підрозділів Держприкордонслужби України. Виконував бойові завдання у Слов'янську, Лимані, Часовому Яру та Бахмуті. Останній залишився у болючих спогадах та шрамах на тілі. З побратимами Токар заступав на позиції у середмісті Бахмута. На той час від міста мало що залишилося. Прикордонники разом з побратимами з Сил оборони України тримали рубіж одного з небагатьох ледь вцілілих кварталів.
Те, що відбувалося навколо, важко описати словами. Тіла окупантів були всюди. Ми завдавали їм великих втрат. На жаль втрати були й з нашого боку, - згадує Токар.
У темний час доби окупанти лише посилювали натиск на позиції українських захисників. Після таких штурмів, вулиці міста були всіяні ліквідованими загарбниками. В багатьох залишалися при собі не використані боєприпаси. Хлопці їх збирали, а потім били ворога його ж зброєю. Під час однієї з таких вилазок Євгена було поранено.
На вулиці, неподалік від нашої позиції, лежав загиблий окупант у російській формі. Була команда обшукати його на предмет рації, документів, якихось цінних речей для нашої розвідки. Ми з товаришем висунулися на відкриту ділянку, забрали зброю і магазини, а на виході нас обстріляли, – розповідає прикордонник.
Євген отримав осколкове поранення ноги та лівої частини тулуба. Його товаришу посікло обличчя, сильно постраждав ніс. Військові самотужки дісталися до укриття та викликали евакуаційну групу. Після відновлення Токар повернувся на службу. По виходу з Бахмута встиг відвідати навчання у Великій Британії, послужити на білоруському кордоні та знову повернутися в зону ведення активних бойових дій уже в складі бригади «Гарт». Після поранення Токарю знайшли менш рухливу роботу. З гранатометника він перекваліфікувався у зв'язківця. Наразі несе службу на Вовчанському напрямку. Каже, на новій посаді у нього з'явилося більше відповідальності.
Я постійно перед монітором, бачу все, що відбувається на нашій ділянці. Було, що в мою зміну хлопцям довелося відбивати штурм, а я був їхніми очима і скеровував дії. Тоді зайшло ДРГ, на моніторі було видно позиції кожного з окупантів, по радіостанції я говорив хлопцям, де хто знаходиться, куди стріляти і звідки чекати небезпеки. Це було дуже відповідально, адже від цього залежали життя товаришів, – розповідає прикордонник.
Завдяки вказівкам Євгена, прикордонники розбили штурмову групу без власних втрат. Тоді Токар зберіг життя побратимів. Цим продовжує займатися зараз. Військовий переконаний: в березні 2022 року він зробив правильний вибір. Для тих, хто досі вагається, має кілька слушних порад.
Хлопцям призовного віку варто готуватися. Вдома пересидіти не вийде. Скоро піде четвертий рік війни, не мати варіантів служби – це погано. Є багато напрямків: медики, водії, зв’язківці, дронщики… Обирай, де ти можеш бути корисним і ставай на захист своєї країни. З власного досвіду скажу, що мобілізовуватися не так страшно, як здається. Просто потрібно обрати правильну мотивацію. В мене це кохана дружина і двоє чудових дітей. Татко тут, щоб вони жили у вільній країні й під мирним небом, - каже Євген.
Поділяєш погляди Токаря? Задумався над варіантами служби? Телефонуй +380 67 192 9839, +380 67 301 0890, +380 66 983 6864 та дізнайся, що пропонує бригада «Гарт»!
BY Бригада «Гарт»
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
"There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. Telegram has gained a reputation as the “secure” communications app in the post-Soviet states, but whenever you make choices about your digital security, it’s important to start by asking yourself, “What exactly am I securing? And who am I securing it from?” These questions should inform your decisions about whether you are using the right tool or platform for your digital security needs. Telegram is certainly not the most secure messaging app on the market right now. Its security model requires users to place a great deal of trust in Telegram’s ability to protect user data. For some users, this may be good enough for now. For others, it may be wiser to move to a different platform for certain kinds of high-risk communications. "Someone posing as a Ukrainian citizen just joins the chat and starts spreading misinformation, or gathers data, like the location of shelters," Tsekhanovska said, noting how false messages have urged Ukrainians to turn off their phones at a specific time of night, citing cybersafety. But Kliuchnikov, the Ukranian now in France, said he will use Signal or WhatsApp for sensitive conversations, but questions around privacy on Telegram do not give him pause when it comes to sharing information about the war. But the Ukraine Crisis Media Center's Tsekhanovska points out that communications are often down in zones most affected by the war, making this sort of cross-referencing a luxury many cannot afford.
from ar
