Sergii Ivanov ✔

Forwarded from Юрій Богданов

Давайте я все ж трохи раціоналізую це божевілля і риторику від Трампа. 

Чи зможе він досягти результату ультиматумами і шантажем щодо Зеленського? Давайте проаналізуємо. 

Риторика Трампа завжди вирізнялася різкими заявами, ультиматумами й прямолінійними звинуваченнями. А ще брехнею, брехнею, брехнею і нахабною брехнею. Писав про це багато разів. 

Така стратегія часто спрямована на формування жорсткого іміджу політика, який “має силу” диктувати умови і вимагати негайних рішень. Він так робив десятки разів як президент, і майже завжди йому доводилося відступатися від власної позиції. З останнього - шантаж Канади і Колумбії, який зазнав фактичної невдачі в обох випадках. Тільки там де діяв компетентний і адекватний Рубіо - в Панамі - вдалося досягти результату. 

Бо риторика “шокових” ультиматумів — це одна річ, а реальні політичні кроки — зовсім інша. 

Трамп хотів швидко отримати “перемогу” у вигляди “миру”. Росіяни йому без реальних погроз нічим не поступляться. Він намагається взяти “на слабо” сторону, яку вважає слабшою - Україну і Європу. Ну сходить нафіг. А далі починають працювати механізми політики. 

Українське суспільство не приймає “мир за будь-яку ціну”. Наше суспільство вже не раз продемонструвало, що воно відкидає політику примусу ззовні. Шантаж із боку лідера іншої держави ще більше консолідує українців навколо влади, а не змушує їх капітулювати. 

Більшість американського суспільства досі за допомогу Україні і не сприймають Росію як партнера. На сьогодні лише 8% американців мають хороше ставлення до РФ. Для порівняння у 2020 році 28% вважали, що росіяни хороші, у 2022 році ця цифра склала 15%. 61% американців вважають росіян ворогами, а лише 4% - партнерами. У той же час 52% громадян США підтримують використання Україною американської зброї на території Росії.

Трамп змушений буде зрештою зважати на позицію Конгресу, Пентагону й суспільства. Шантаж Зеленського може викликати спротив не тільки з боку демократів, а й частини республіканців, особливо тих, хто виступає за стримування російської агресії.

Вимагати від Києва якихось “швидких домовленостей” із Путіним або раптового компромісу, що зіграє на користь Москви, — ігнорувати геть весь контекст міжнародних відносин. Позиція Трампа наразі зустрічається з несприйняттям (відкритим чи фактичним) з боку всіх без виключення ключових союзників.

До того ж, хто б там що не розповідав, і Україна, і Зеленський особисто все ще мають широку підтримку на Заході. І позиція України — ключова для будь-якої домовленості з Путіним. Спроба ізолювати чи “поставити на коліна” Зеленського означатиме відкритий конфлікт не лише з Києвом, а й із ЄС та НАТО. 

Чи готовий Трамп штовхати Європу в обійми Китаю? І чи готовий американський істеблішмент виглядати як більша ніж Китай загроза для світової стабільності? Дуже сумніваюся. 

Трамп не зможе ігнорувати і власні політичні інтереси. Запорука його популярності — образ успіху. Коли ультиматуми щодо України не принесуть позитиву, йому доведеться редагувати свою позицію. Американські виборці хочуть бачити успіхи, а не чергову катастрофу з невідомими наслідками для їхньої безпеки. 

Зрештою, Трамп муситиме врахувати реальні розклади на полі бою та міжнародну підтримку України. Йому доведеться або вести США у міжнародну ізоляцію (бо для диктатур своїм він ніколи не буде), або в реальних кроках бути більш поміркованими. Запропонувати власний “план миру” з посередництвом європейців чи арабських монархій і триматися раціональної дипломатії. 

Головне, що має робити зараз українська держава і суспільство - не вестися на весь цей потік трешу з вуст Трампа. Дати спасти першій хвилі, чітко проговорювати червоні лінії, спускати все на рівень нудних багатосторонніх контактів. 

В часи Трампа для нас найкращим сценарієм буде вийти з війни під гарантії безпеки (в першу чергу - постачання зброї, грошей і технологій), і чекати краху Путіна і трампізму. А зараз головне - дивитися на кончених відповідно їх статусу, і зберігати спокій. 

Підписатися на Богданова

www.group-telegram.com/ar/ivanoise.com/10711

8.5K viewsFeb 19 at 20:27

Давайте я все ж трохи раціоналізую це божевілля і риторику від Трампа. 

Чи зможе він досягти результату ультиматумами і шантажем щодо Зеленського? Давайте проаналізуємо. 

Риторика Трампа завжди вирізнялася різкими заявами, ультиматумами й прямолінійними звинуваченнями. А ще брехнею, брехнею, брехнею і нахабною брехнею. Писав про це багато разів. 

Така стратегія часто спрямована на формування жорсткого іміджу політика, який “має силу” диктувати умови і вимагати негайних рішень. Він так робив десятки разів як президент, і майже завжди йому доводилося відступатися від власної позиції. З останнього - шантаж Канади і Колумбії, який зазнав фактичної невдачі в обох випадках. Тільки там де діяв компетентний і адекватний Рубіо - в Панамі - вдалося досягти результату. 

Бо риторика “шокових” ультиматумів — це одна річ, а реальні політичні кроки — зовсім інша. 

Трамп хотів швидко отримати “перемогу” у вигляди “миру”. Росіяни йому без реальних погроз нічим не поступляться. Він намагається взяти “на слабо” сторону, яку вважає слабшою - Україну і Європу. Ну сходить нафіг. А далі починають працювати механізми політики. 

Українське суспільство не приймає “мир за будь-яку ціну”. Наше суспільство вже не раз продемонструвало, що воно відкидає політику примусу ззовні. Шантаж із боку лідера іншої держави ще більше консолідує українців навколо влади, а не змушує їх капітулювати. 

Більшість американського суспільства досі за допомогу Україні і не сприймають Росію як партнера. На сьогодні лише 8% американців мають хороше ставлення до РФ. Для порівняння у 2020 році 28% вважали, що росіяни хороші, у 2022 році ця цифра склала 15%. 61% американців вважають росіян ворогами, а лише 4% - партнерами. У той же час 52% громадян США підтримують використання Україною американської зброї на території Росії.

Трамп змушений буде зрештою зважати на позицію Конгресу, Пентагону й суспільства. Шантаж Зеленського може викликати спротив не тільки з боку демократів, а й частини республіканців, особливо тих, хто виступає за стримування російської агресії.

Вимагати від Києва якихось “швидких домовленостей” із Путіним або раптового компромісу, що зіграє на користь Москви, — ігнорувати геть весь контекст міжнародних відносин. Позиція Трампа наразі зустрічається з несприйняттям (відкритим чи фактичним) з боку всіх без виключення ключових союзників.

До того ж, хто б там що не розповідав, і Україна, і Зеленський особисто все ще мають широку підтримку на Заході. І позиція України — ключова для будь-якої домовленості з Путіним. Спроба ізолювати чи “поставити на коліна” Зеленського означатиме відкритий конфлікт не лише з Києвом, а й із ЄС та НАТО. 

Чи готовий Трамп штовхати Європу в обійми Китаю? І чи готовий американський істеблішмент виглядати як більша ніж Китай загроза для світової стабільності? Дуже сумніваюся. 

Трамп не зможе ігнорувати і власні політичні інтереси. Запорука його популярності — образ успіху. Коли ультиматуми щодо України не принесуть позитиву, йому доведеться редагувати свою позицію. Американські виборці хочуть бачити успіхи, а не чергову катастрофу з невідомими наслідками для їхньої безпеки. 

Зрештою, Трамп муситиме врахувати реальні розклади на полі бою та міжнародну підтримку України. Йому доведеться або вести США у міжнародну ізоляцію (бо для диктатур своїм він ніколи не буде), або в реальних кроках бути більш поміркованими. Запропонувати власний “план миру” з посередництвом європейців чи арабських монархій і триматися раціональної дипломатії. 

Головне, що має робити зараз українська держава і суспільство - не вестися на весь цей потік трешу з вуст Трампа. Дати спасти першій хвилі, чітко проговорювати червоні лінії, спускати все на рівень нудних багатосторонніх контактів. 

В часи Трампа для нас найкращим сценарієм буде вийти з війни під гарантії безпеки (в першу чергу - постачання зброї, грошей і технологій), і чекати краху Путіна і трампізму. А зараз головне - дивитися на кончених відповідно їх статусу, і зберігати спокій. 

Підписатися на Богданова

BY Sergii Ivanov