Скло винесло на берег

цікаво як там у тебе справи
на твоїй планеті?
можу лише уявити
точніше, не можу навіть уявити, тому пишу це
може послати мого рибозавра по тебе?
та наврядчи ти захочеш посидіти зі мною
побути на моїй планеті
пограти з її жителями в мʼячик так, щоби їх не налякати
наврядчи тобі тут подобається
негарно було би з моєї сторони змушувати тебе
але відповіді я не дізнаюсь
боюсь порушувати твій спокій «без мене» який я навколо тебе уявила
боюсь порушувати свій спокій «без тебе» який мені необхідний щоб не губитись
боюсь зависнути на твоїй планеті знову якщо потраплю на неї, вона така цікава, але така тверда для мене
а моя для тебе напевно надто зелена?
ось тому я наврядчи дізнаюсь твою відповідь
боюсь навіть трохи наблизитись, щоб спитати
давай просто побачимось у сні завтра знову?
там немає ні твоєї планети, ні моєї
не вийде забруднити те, чого нема
у сні нема чого втрачати
буду на тебе чекати
будь ласка, приходь
#мазюкі #спіральнібукви

departure time

скільки всього пориваючи зопалу випишу
ковзає скельцями крапля солона — облиш
іду зачудований легко іду наче речення
і буде знову до тебе вірш

а мені просто промовити хочеться
просто привіт
обіймú трохи довше аніж зазвичай —
і нарешті заплачу
потягнуся рукою —
який ти сьогодні блідий
який ти красивий
як розгортається щось обважніле в повітрі
як мені страшно

закушую мерзлу губу до білесого сліду — мовчи
дими привокзальні гудки засмальцьовані ятки
і місиво снігу в яке знепритомнілий падаю
рука що боїться руки
якщо ти колись запитаєш —
відповідь "так"
в мені калатає і б'ється цей чорний здичавілий м'яз
аби хто відтяв!

а часом вдивляюся — хочу тебе обійти
і лоба прикласти до згину отам під лопаткою
напевно не надто хороший буде початок —
довго стояти ридаючи в спину
кричати у спину
таким ти мене ще не бачив відколи зустрів —
метелика непризвичаєного
із крильцем прим'ятим

сьогодні ніхто не прийшов
розмиває перон
невже оце так виглядають дозрілі польоти?
на верхній полиці притисну себе до стіни
лечу як умію
мину як умію
а доти
скільки всього пориваючи зопалу випишу
ковзає скельцями крапля солона — облиш
іду зачудований легко іду наче речення
і буде знову до тебе вірш

Всьому потрібен час