📖😇Три проповіді на Вознесіння Господнє блаженного Августина

Одна з проповідей, і до того ж чудове пояснення таємничих слів 23 псалма:

Возлюблені браття! Хто достойно виголосить слово тимчасове про Слово вічне? Чи належно наша нікчемність прославить Його велич? Нехай хвалять небеса, нехай хвалять сили, нехай хвалять вишні влади, нехай хвалять небесні світила, нехай хвалять зорі, нехай хвалить, скільки може, і земля — не для того, щоб прославити достойно, а щоб не осудити себе за невдячність. Хто пояснить, хто вимовить, хто навіть осягне Того, Хто сягає від краю й до краю і все влаштовує на благо (Прем. 8:1), як Він радісно спішить пройти Свій шлях, як з краю небес — вихід Його, і рух Його — до краю небес (Пс. 18:6-7)? Якщо Він сягає всюди, то звідки виходить? Якщо Він сягає всюди, то куди йде? Простором не поширюється, часом не змінюється, не має ні входу, ні виходу; але, перебуваючи Сам у Собі, обіймає все. Який простір не містить Всемогутнього, який не вміщує Незмірного, який не приймає Того, Хто гряде?

Якщо судити з усього сказаного, ми не здатні нічого про Нього промовити. Але щоб навчити смиренних говорити про Нього дещо, Господь смирив Себе, прийнявши образ раба (Флп. 2:7-8). У цьому образі Він зійшов; у цьому образі, за словами Євангелія, зростав у премудрості (Лк. 2:52); у цьому образі страждав, твердо подвизався (пор. 1Хрон. 11:10), помер, переміг смерть і воскрес; у цьому ж образі повернувся на Небо Той, Хто ніколи не відступав від Неба.

Отже, Благословенний на тверді небесній (Дан. 3:56) Той, Хто, за апостолом, став за нас прокляттям… щоб благословення Авраамове поширилось на язичників (Гал. 3:13-14). Радіє, як велетень (Пс. 18:6). Який це велетень — Той, Хто переміг смерть. Який велетень? Той, Хто зруйнував ворота аду, вийшов і вознісся, Хто є Цар Слави (Пс. 23:8), задля Кого сказано деяким князям: Князі, піднесіть ворота ваші, і піднесіться, врата вічні! (Пс. 23:7). Піднесіться: Він великий. Піднесіться: ви тісні, тому не вмістите Його. Піднесіться, щоб увійшов Цар Слави (Пс. 23:7). Але вони жахаються: хто є цей Цар слави? Він не впізнається. Чи тільки Він — Бог? Ні, Він і Людина; чи тільки Людина? Ні, Він і Бог. Він страждає — чи справді Він Бог? Він воскресає — чи справді Людина? І Бог Він, і Людина: бо істинно страждає, і істинно воскресає. В одному і тому ж псалмі це говориться двічі: Князі, піднесіть ворота ваші, і піднесіться, врата вічні! І ввійде Цар Слави (Пс. 23:7,9). Повторення цих слів після тих самих може видатись зайвим і непотрібним. Але зауважте кінець повторення цих слів. Зрозумійте, навіщо сказано це двічі. Йому, що одного разу сходить і одного разу возноситься, відкриваються два роди воріт — аду і Неба. Бог з’являється в аді! Людина приймається Небом! І при тій, і при іншій події, в тому, і в іншому місці жахаються князі. Хто є цей Цар Слави? Почуй, що відповідається тим і іншим. Одним у відповідь на запитання мовиться: Господь міцний і сильний, Господь, сильний у битві (Пс. 23:8). У якій битві? У тій, де за смертних помирає, Один за всіх страждає; де не чинить опір як Всемогутній, але перемагає як смертний. Отже, великий цей Цар Слави, великий і для сил адських. Але те ж саме повторюється й владам небесним: піднесіть ворота ваші, і піднесіться, врата вічні! Невже там немає вічних воріт, коли Петро отримав від них ключі? Але оскільки Той, Хто Возноситься, возносить із Собою людину, то говориться про Нього як про Того, Кого не впізнали: хто є цей Цар Слави? І оскільки тут Він вже з’являється не як воїн, а як переможець, оскільки не бореться, а торжествує — то й відповідається не: Господь, сильний у битві, а: Господь Сил — Він є Цар Слави (Пс. 23:10). Амінь.

🙏 Підтримати проект.

⚡️Нова книга у перекладі українською⚡️
📖В. М. Лоський. Нарис містичного богослов’я Східної Церкви

📘 Про книгу:
Автор викладає вчення Церкви про духовне життя, суть якого полягає у пізнанні Бога і уподібненні Йому через спілкування з Ним.
Це провідна праця Лоського – основоположника неопатристичної школи православного богослов’я, яка поєднувала святотцівську традицію із сучасним розумінням віри.

За форматом — це систематичний виклад православного містичного богослов’я, втім позбавлений сухості академічного стилю. Натомість — живий, глибокий і надихаючий, із закликом до особистого духовного переживання.

❤️Підтримати проект.

"Послухайте, брати мої, ви, що бажаєте мати спілкування зі Святим Духом. Наш [людський природний] дух, яким ми живемо, називається душею; і подивіться, що душа робить у тілі. Вона оживляє всі його члени: очима бачить, вухами чує, ніздрями відчуває запах, язиком говорить, руками робить, ногами ходить. Вона присутня в усіх частинах тіла і всіх їх оживляє; вона розливає по всіх частинах тіла одне життя, а через кожну звершує свою особливу дію. Не чує око, не дивиться вухо, не бачить язик, не говорять ні око, ні вухо; але всі вони живуть: живе вухо, живе язик; заняття в них різні, а життя у всіх спільне.

Так і Церква Божа – через одних святих звершує чудеса, через інших промовляє істину, в одних святих зберігає дівство, в інших береже подружню ціломудренність, в одних чинить одне, в інших – інше. Кожен член Церкви має властиву собі діяльність, і всі однаково живуть. Але що є душа для людського тіла, те саме є Дух Святий для Церкви, яка є Тіло Христове (1Кор. 12:27). Дух Святий так само діє у всій Церкві, як душа діє у всіх членах одного тіла.

Але подивіться, чого вам слід остерігатися, дивіться, за чим слідкувати і чого боятися. Буває, що від живого тіла відсікається якийсь член, наприклад, рука, палець або нога: чи залишається душа у відсіченому члені? Доки він у тілі, доти й живе, а будучи відділеним від тіла, позбавляється життя. Так само і людина – доти залишається християнином, доки ще живе в тілі Христовому, у Церкві, а перебуваючи у відлученні від неї, [негайно] духовно вмирає: того, хто відлучений [від Церкви], покидає Дух Божий.

Отже, якщо бажаєте жити в Святому Дусі – бережіть любов, полюбіть істину, ревнуйте про єдність – і так досягнете блаженної вічності. Амінь".

Уривок звідси: Блаженний Августин. Проповідь на день П'ятидесятниці. Це слово цікаве ще й тим, що блаженний Августин тут відповідає на питання, чому дар інших мов часто давався від Святого Духа лише у перший період життя Церкви.