Telegram Group Search
Вітер Бронзи
«Штаб банды Лыхо» Мова йде про повстанську організацію часів Отаманщини -Кирила Бондарука Не відомо чи є він на цьому фото, діяли повстанці в районах Голти, Орлика, Богополя, Врадіївки, Мигії, Грушівки та ін. Підривали залізниці, чинили опір, бились тоді…
Власне, забитий отаман.

Виключно суб'єктивна думка: наразі ми не контролюємо частину Півдня тому, що не пам'ятали (а отже не артикулювали, тим більше - ніяк не репрезентували) досвід та історію спротиву українських варлордів - Заболотного, Лиха, Блакитного.

Велика вдячність Бузькому Гарду за боротьбу та пам'ять про дійсно важливі сторінки історії нашого Півдня.
Вітер Бронзи
Власне, забитий отаман. Виключно суб'єктивна думка: наразі ми не контролюємо частину Півдня тому, що не пам'ятали (а отже не артикулювали, тим більше - ніяк не репрезентували) досвід та історію спротиву українських варлордів - Заболотного, Лиха, Блакитного.…
Зрозумівши, що настав критичний момент, отаман К. Бондарук віддав свій останній наказ: «Друзі!
Наказую розосередитися і невеликими групками пробиватися увсебіч, рятуватися від ганьби полону.
Після цього розшукуйте один одного на явках, налагоджуйте зв’язки, знову гуртуйтеся. Прощайте, побратими! Не втрачайте надії! Слава вільній Україні!»
[Ковальчук М. Катеринка на Кодимі. Історичні розповіді про виникнення та розвиток села / М. Ковальчук. – Катеринка : ВЦ «Маторін», 2006. – 190 с.]

У протоколі огляду тіла «бандитського ватажка» було зазначено, що, «крім смертельного поранення у спину, під ліву лопатку, на тілі знайдено ще дві рани – у районі правого плеча та у праву гомілку»; «на грудях убитого під френчем знайдено закривавлену книжечку віршів Т. Шевченка, у якій застрягла куля, що пробила серце і вийшла із грудей; ні документів, ні грошей чи цінних речей у вбитого не виявлено» [Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю: 33 біографії/ Р. Коваль. – К. : Правда Ярославичів, 1998.]
Forwarded from ЗЕ_БГ✙
Текст писався в 2015 р. коли ми з побратимами вирішили зʼїздити в місця де діяв та починав свій життєвий шлях Отаман «Лихо»

Ті хто йшов за волю народу, тих кого боялись вороги до такого жаху, що навіть після смерті забороняли згадувати про них, виправдав тільки час.

Будучи на Врадіївщині ми не могли не відвідати село Катеринки Первомайського району, батьківщину Кирило Бондарука, більш відомого як Отаман Лихо.

Кирило Бондарук навчався в церковно-парафіяльній, а потім два роки в земській школі. Дякуючи вчителю, він усвідомив себе українцем, а не малоросом. В середині березня 1917 р., коли селом промайнула чутка про революцію в Петрограді та зречення царя, Кирило за чотири золотих монети вартістю по 10 руб. кожна виміняв у колишнього ананьївського жандарма шаблю і пістоль та справив уніформу вояка.

Взагалі час зупинився на цих землях, суворий степ, таємничі ліси, котрі з козацької сивини були місцем запеклої боротьби. У Катеринках майже немає молоді, про Отамана Лихо місцеві нічого не знають, лише місцева церква, пам'ятник архітектури, пам'ятає як Кирило попрохав місцевого священика благословити «на боротьбу за свободу матері-України» і на початку травня разом з односельчанином Степаном Доценком подався до Умані, де дислокувався курінь полку імені Гетьмана Полуботка. Згодом у складі куреня прибув до столиці. Був зарахований в команду, яка охороняла Центральну Раду та інші українські установи. Брав участь в охороні Другого Всеукраїнського з'їзду українських військовиків.

Перше бойове хрещення Кирило отримав під Крутами у січні 1918р. Курінь, в складі якого перебував Кирило Бондарук воював на правому фланзі оборони.З 1 березня 1918 року хорунжий Кирило Боднарук перебував при штабі Симона Петлюри у якості дорадника та старшини з особливих доручень. Потім був призначений політичним дорадником командира Запорізької армійської групи генерал-хорунжого Михайла Омеляновича-Павленка.

У 1919р. бере участь у Першому зимовому поході. 17 березня 1919 р. кінний полк отамана Андрія Гулого-Гуленка з яким був Кирило Бондарук звільнила Ольвіополь, Богопіль і Голту та навколишні села. Бондарук побував у Катеринці, де на його заклик до війська вступила група мешканців його рідного села. Після цього він відбув у Врадіївку, де інспектував загони К. Колоса — головнокомандувача Врадіївської Хліборобської Республіки. В тому ж 1919 році Врадіївська Хліборобська Республіка, була захоплена більшовиками.Сталося це насамперед через несподівану зраду командиру загону кіннотників С. Мокряка, яка поставила українські частини у вкрай скрутне становище.С. Мокряк виказав схеми розташування українських військ і повстанців. З важкими боями територія «Врадіївської Хліборобської республіки» була захоплена більшовицькими військами. Зрадникові С. Мокряку спеціальна колегія армійської групи генерала М. Омеляновича-Павленка винесла смертельний вирок.

Підтримали «республіку» у Великій Врадіївці селяни Лисої Гори. Вони намагалися пошкодити залізницю, по якій рухалися більшовицькі частини. Зустрінуті вогнем бронепоїзда (командир Т. Гуляницький), повсталі були змушені відступити. Їм вдалося полонити 6 червоноармійців і одного матроса з команди бронепоїзда, яких пізніше стратили.

У 1920р. Бондарук та Нагірний, відновлювали зв'язки з українською інтелігенцією, створювали підпільні патріотичні групи. Лише в Ольвіопольському повіті було створено кілька підпільних груп, в тому числі в Грушівці, Мигії, Сировому, Берізках, Доманівці, Кінецьполі, Голті, Ольвіополі, Богополі. Різні підпільні групи були організовані в єдину петлюрівську Первомайську організацію, а отамана Лихо-Бондарука почали називати командуючим повстанськими військами Херсонщини.

У подальшому, учасники «Врадіївської Хліборобської республіки» зустрілися у 1921 р., коли піднялася нова хвиля антибільшовицької боротьби. К. Бондарук став головнокомандувачем.
Росіянин виносить награбоване з одного з Маріупольських музеїв (2022 р.)

Реліквії реквізувати, демографію поповнити східними діаспорянами, українські підручники спалити. Ось, що таке "открытый русский космос".
***

В серце вбиваються вістря ножів,
серце надвоє роздерте...
Поможи мені, Господи, поможи!
Не дай на розпуттях умерти!

Кров’ю серця стікають уста,
кров’ю слова набрякають.
Мужність, суворість і чистота...
Так, я знаю, знаю!

Ритмів нових невблаганний закон,
гімн стрункої фаланги,
пісня про місто і про бетон,
про дреднавти, порти і танки,

пісня про море й дівичість пущ,
про Борнео, Суматру, Яву...
А мені – о, Боже! – калини кущ
і верба над забутим ставом.

А мені по чужих світах,
під накази нової Европи,
сниться все, що у Неї, там,
закривавились тяжко стопи.

А мені під паризьким мостом,
чи в понурих шільйонських мурах
все – о, Боже! – вогненним хрестом
Rue Racine, Monparnasse, Петлюра.


Із поеми "Захід" Наталя Лівицька-Холодна, 1937
НОТАТКИ ВИКРАДЕНОЇ ІСТОРІЇ

В самому центрі Московії, на території Кремля, зберігається гармата із мистецьки оформленою лафетою гетьмана Івана Мазепи - "Лев", вилита в місті Глухові ливарем Карпо Балахевичем. Калібр 125 мм, вага 3 тис. кг, загальна довжина ствола 3 890 мм.

До історії гарматної справи 🫡

Адже гармата така була не одна, артилерійська справа на теренах Лівобережної України досягнула свого піку на початку XVIII століття, і характеризувалась не тільки приростом об'єму виробництва, а й художнім оздобленням гармат. Таке явище знайшло народну назву "артилерійського бароко", адже втілювало витончені сарматійські смаки козацької шляхти, а здебільшого і самого гетьмана Мазепи. Власне, із його загибеллю, явище не знайшло свого розповсюдження та розвитку.

Ultima Ratio Regum!
З днем військової розвідки!

В цей день хотілося б згадати вдохновителя та фундатора концепції військової розвідки в Україні - генерал-хорунжого Всеволода Юхимовича Змієнка, одесита, визначного військового діяча у Причорномор'ї, колишнього начальника штабу Херсонської та Січової Стрілецької дивізій, а також очільника Державного Центру (головного розвідувального органу) УНР в екзилі.

Пам'ятаємо про витоки! Схиляю голову перед усіма достойниками та щиро дякую за віддану роботу.

Мудрий пануватиме над зірками!
2024/10/17 09:26:47
Back to Top
HTML Embed Code: