group-telegram.com/booksanuta/2479
Last Update:
видавництво: Наш Формат, 7/10
Заплутано, атмосферно та по-літньому.
Коли я тільки починала читати книгу, у мене була дивна асоціація з «Тореодорами із Васюківки» або «Пригодами Тома Сойера». І, напевно, через це я дала себе ввести в оману, оскільки під кінець я так добряче з’їла скла. Ні, я не плакала, але розкриття всіх таємниць та опис того, як закінчилось життя персонажів добряче так мене встряхнув. Та про все по порядку.
За зав’язкою маємо дві часові лінії. В одній є хлопчик Михайло із початку ХХ століття, який живе із тіткою та дядьком, оскільки його матір була змушена піти на роботу до пана в маєток. Він має вірного друга, дівча, яке йому симпатизує, а також велику образу на рідних (про це вже детальніше самі дізнаєтесь, якщо забажаєте). В другій - оповідача, який ходить місцями життя Михайла.
Мені більше сподобалось, ніж ні. Але якби я її не прочитала, то ніц не втратила. Взагалі, якби мій книжковий клуб не обрав його на читання, то до цієї історії я б доходила ще дуже довго. Історія не погана і не добра. Вона нормальна. І її читання на початку справді мене захоплювало, бо було схоже на вище зазначені твори, які я люблю особливою любов’ю. Але потім, коли атмосфера почала сіріти, а із хмар пішли скляні дощі, я якось розчарувалась. Так, тут скоріше зіграли мої брехливі очікування, але і авторці не вдалось зробити перехід до тяжких моментів плавним. Мене відразу окунули в діжку із холодною водою.
З плюсів: герої та колорит. Якщо щодо першого скажу, що цей аспект добре розкритий, то другий – це справжня насолода. Діалекти, стара українська лексика та милозвучність слів просто гріли душу. Я так люблю книги, в яких нас повертають на сто років назад, в часи до правопису 1932 року. Вони по-особливому рідні та атмосферні. Велике дякую авторці за цей клаптик українського мовознавства.
В цілому, на один раз, аби відволіктись історія чудова.
#дегустація