Так, я приймаю рішення не дочитувати «Храми веселощів» Кейт Аткінсон, бо в певний момент я себе зловила на думці, що змушую себе то робити. А мені таке не подобається, тільки із нечитуна вийшла.

Книга написана добре, в типовому наповненому стилі авторки, але ця тема взагалі не моя: нуар, 20-30ті, кримінальний Лондон, «сімʼя-мафіозі», зникнення дівчат і таке-сяке розслідування.

Плюс мене дратували згадки русні. За 200 сторінки чотири непотрібні уточнення щодо десяторядних героїв - ну навіщо мені знати про танцівницю із росії, яка танцює так, що всі думають, що вона роздягнеться, але вона не роздягається? На сюжет це ніяк не вплинуло.

В анотації мене підкупила згадка бібліотерки, яка шукає зниклих дівчат, але на ділі від бібліотекарки був лише один подув вітру. Тому і цей інтерес швидко зник.

Що ж, якось так.

А ви читали цю книгу? Як вона вам?

#дегустація