Український поступ

​​Михайло Драгоманов. Частина 1

Цього дня 1841 р. народився Михайло Драгоманов — видатний український діяч, "батько" українського соціалізму. Своєю працею, він направив розвиток соціалізму в Україні у руслі децентралізації, етичності і лібералізму.

Теоретичний нащадок Драгоманова прийнято називати етичним соціалізмом — соціалізм, що базується не на інтересах жодного класу, а на моральних установах, демократичних правах і конституціоналізмі. На відміну від марксизму, що виводив соціальний прогрес з розвитку робітничого класу і історії, що лише рухається за рахунок класових битв, Драгоманов мислив ширше: його погляди базувались на широкому демократизмі, а кожну ситуацію він аналізував з багатьох факторів, ніколи не зводячи нічого лише до боротьби класів.

У своїх працях Драгоманов обстоював необхідність співпраці з поступовими і демократичними несоціалістичними рухами, пріоритезував об'єднання з такими рухами ніж з "казарменими соціалістами". Головне Драгоманов підтримував еволюційний поступ, тобто зміни, які відразу б покращили життя і свободи людей, замість неосяжного бажання термінової перебудови суспільства.

“Я сказав …думку, котра завше була єретичною для многих моїх приятелів-соціалістів, а власне, що в теперішньому соціальному руху, навіть робітницькому, справа власне комунізму [тобто майбутнього колективного економічного ладу] займа не дуже багато місця, а що той рух висував на перший план такі справи, як час робочого дня, норма плати робітникам, забезпечення робітників і т.п., котрі мають свою вагу помимо справи комунізму. До того є рухи аграрні, досить радикальні і навіть революційні, як напр. ірландський, котрі зовсім не мають в собі комунізму”.

"Я б Вам радив звернути увагу найбільше на Ірландію та на Бельгію. Перша цікава для нас по своїм аграрним справам і по зручности організації селян, а друга по зв’язку соціальної агітації з політичною та по тому, як валони і фламанці спільно йдуть в агітації серед робітників, а нарешті по тому, як соціалістична агітація іде там поряд з практичною кооперацією… Раджу слідити за всім робітницько-крестьянським рухом, а не за самим тілько патентовано-соціалістичним, колективістичним.

Тепер особливо соціалістична справа має практичний характер соціальної політики, і такі речі, як 8-годинна робота далеко важніші, ніж спори про форми… колективізму (державний чи громадський) і навіть сам колективізм. Окрім того, важні політичні й культурні грунти для соціалістичної політики, як загальне виборче право, технічне виховання й т.і. Треба привчатись дивитись на соціалістичний рух не з сектярського (чи революційного, чи консервативного) погляду, а з громадсько-еволюційного…”.

Драгоманов виступав міцно на позиціях прогресу, замість політики жорстокої революції. На думку Драгоманова, лише вбивства тиранів у країнах, де існує беззаконня, "можна пробачити політичне вбивство", але "ставити його за приклад і систему не можна"

У своїх працях, на відміну від майбутніх російських революціонерів на кшталт Леніна, неосвічений робітник і селянин не є базою для соціалістичного розвитку. Виходячи з просвітницьких ідеалів, Драгоманов підкреслює всенародну освіту як основну потребу соціалізму. Такі просвітницькі мотиви згодом масово проявились у поневолених народів під час революції 1917-го року.

www.group-telegram.com/br/LeftinUkraine.com/888

158 viewsSep 18 at 10:03

​​Михайло Драгоманов. Частина 1

Цього дня 1841 р. народився Михайло Драгоманов — видатний український діяч, "батько" українського соціалізму. Своєю працею, він направив розвиток соціалізму в Україні у руслі децентралізації, етичності і лібералізму.

Теоретичний нащадок Драгоманова прийнято називати етичним соціалізмом — соціалізм, що базується не на інтересах жодного класу, а на моральних установах, демократичних правах і конституціоналізмі. На відміну від марксизму, що виводив соціальний прогрес з розвитку робітничого класу і історії, що лише рухається за рахунок класових битв, Драгоманов мислив ширше: його погляди базувались на широкому демократизмі, а кожну ситуацію він аналізував з багатьох факторів, ніколи не зводячи нічого лише до боротьби класів.

У своїх працях Драгоманов обстоював необхідність співпраці з поступовими і демократичними несоціалістичними рухами, пріоритезував об'єднання з такими рухами ніж з "казарменими соціалістами". Головне Драгоманов підтримував еволюційний поступ, тобто зміни, які відразу б покращили життя і свободи людей, замість неосяжного бажання термінової перебудови суспільства.

“Я сказав …думку, котра завше була єретичною для многих моїх приятелів-соціалістів, а власне, що в теперішньому соціальному руху, навіть робітницькому, справа власне комунізму [тобто майбутнього колективного економічного ладу] займа не дуже багато місця, а що той рух висував на перший план такі справи, як час робочого дня, норма плати робітникам, забезпечення робітників і т.п., котрі мають свою вагу помимо справи комунізму. До того є рухи аграрні, досить радикальні і навіть революційні, як напр. ірландський, котрі зовсім не мають в собі комунізму”.

"Я б Вам радив звернути увагу найбільше на Ірландію та на Бельгію. Перша цікава для нас по своїм аграрним справам і по зручности організації селян, а друга по зв’язку соціальної агітації з політичною та по тому, як валони і фламанці спільно йдуть в агітації серед робітників, а нарешті по тому, як соціалістична агітація іде там поряд з практичною кооперацією… Раджу слідити за всім робітницько-крестьянським рухом, а не за самим тілько патентовано-соціалістичним, колективістичним.

Тепер особливо соціалістична справа має практичний характер соціальної політики, і такі речі, як 8-годинна робота далеко важніші, ніж спори про форми… колективізму (державний чи громадський) і навіть сам колективізм. Окрім того, важні політичні й культурні грунти для соціалістичної політики, як загальне виборче право, технічне виховання й т.і. Треба привчатись дивитись на соціалістичний рух не з сектярського (чи революційного, чи консервативного) погляду, а з громадсько-еволюційного…”.

Драгоманов виступав міцно на позиціях прогресу, замість політики жорстокої революції. На думку Драгоманова, лише вбивства тиранів у країнах, де існує беззаконня, "можна пробачити політичне вбивство", але "ставити його за приклад і систему не можна"

У своїх працях, на відміну від майбутніх російських революціонерів на кшталт Леніна, неосвічений робітник і селянин не є базою для соціалістичного розвитку. Виходячи з просвітницьких ідеалів, Драгоманов підкреслює всенародну освіту як основну потребу соціалізму. Такі просвітницькі мотиви згодом масово проявились у поневолених народів під час революції 1917-го року.

BY Український поступ