Нині 77 років тому вчинив суїцид японський культовий письменник Дадзай Осаму. Цей день щороку в Японії відзначається як «Поминання вишень». Деякі цитати Осаму.

• Справедливість - це зброя. Нею неможливо рятувати чи захищати, лише карати.
• Чим запекліший бій, тим більше марно вбитих.
• Коли вибір за мною – значить, вибору нема.
• Злі люди від інших теж чекають лише зла.
• Хороша книга гіршою не стане, скільки не читай.
• Досить жаліти себе – тоді життя перетвориться в безкінечний кошмар.
• Не можна пізнати життя в усіх його фарбах, якщо смерть не маячитиме поблизу.
• Я вижив? Чорт!
• Все, що ми можем, - це пробувати вижити.
• У цьому світі все – вбивство часу.
• Люди й правда потворно тупі.
• Гармонія, порядок? Та Богові до душі абсурд і безумні співпадіння!
• Якщо схибимо зараз, то ніякого «завтра» не буде.

У травні відбулося декілька виборів у Європі. Аби потім не плакатися в жилеточку – в Європі наростає висхідний марш правопулізму та україноскептицизму.

Велика Британія.
Сенсація: 1 травня на місцевих виборах упевнено перемогла правопопулістська партія Reform UK на чолі з одіозним Найджелом Фараджем – євроскептиком, трампістом і антиваксом, який уважає, що Захід спровокував росію почати війну проти України. Партія Фараджа здобула 677 із 1 600 мандатів у муніципалітетах (42%). Низова Британія стає правопопулістською.

Португалія.
18 травня на дострокових парламентських виборах ультраправа партія «Чега» вперше перемогла і стала головною опозицією (60 місць). «Чега» - це сіямський близнюк лепенівців у Франції і неонацистів AfD у Німеччині.

Польща.
Президентом став професійний історик-міфологіст Навроцкий із повним набором антиукраїнського ревізіонізму. Тривожний факт: ультраправі українофоби Менцен і Браун отримали сумарно 21%.

Румунія.
Унаслідок конфронтаційно-скандальних виборів президентом ледве став проєвропейський кандидат, однак 47% набрав ультраправий проросійський Сіміон, персона нон грата в Україні зі забороною в’їзду. Румунські путіністи мають потужний стартовий капітал на найближчі вибори.

Інтерв’ю вихіднього дня – в таку рубрику кладу цю розмову, першу за час війни, коли питали не про поточне й злободенне, а про музику й мистецтво (те, без чого я насправді ні дня не здатен прожити).

Війна породжує антивоєнне. Цей заголовок стосується всіх проявів сіємоментного кон’юнктурного мистецтва, яке живе один день і спрямоване на хайпожерство та вподобайкофілію. Вважаю всю цю «байрактар-музику» шлаком і пояснюю, чому весь цей пласт у своїй тотальній більшості не має жодної художньої цінності.

Вкраплення культурософії в суботньо-недільний вечір:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=8k9MMiP4q18

Продовжуємо урок порівняльної характеристики ірано-ізраїльської війни і нашої.

1. Кордони ніхто не закривав на колодку.

2. Усі публічні речники виходять до преси в напрасованих костюмах, із краватками і свіжо виголеним обличчям. Ніхто не нагнітає театральну мілітаристику дешевого пошиву.

3. Верхній вік резервістів – 40 років. Для офіцерів - 45. Народ після 45 років у війні участі не бере (лише добровільно або за професійним контрактом).

4. До армійських лав долучається лише молоде, навчене (діють щорічні загальнообов’язкові збори), здорове населення ОБОХ статей (жінки й чоловіки). Викликавши резервіста, держава платить йому повний обсяг тієї зарплати, з якої його забрали.

5. Усе населення пережило шквальне бомбардування в облаштованих бомбосховищах. Загинуло лише 3 людини – при тому, що масовість і щільність ракетного обстрілу навіть не до порівняння з нашими: було сотні ракет на дуже малий периметр ударів.

6. І наступного дня в Ізраїлі не з’явилися волонтери Притулберг, Стерненкоштейн чи Лаченьяху з закликом терміново скинутися на «байрактари помсти», і ізраїльтянам не прийшло в голову за одну добу галопом зібрати пів мільярда на приватний і ніким не контрольований збір. Воєнне волонтерство апріорі неможливе, тому що армія й війна – це прерогатива, монополія і пряма функція ДЕРЖАВИ. Для того вона й існує.

Вакханалія на Осокорках – це танцульки на власній поразці.

Колонізовані свідомо обирають практику подальшої колонізації. Москаль усе зробив правильно. Респект йому. Після голодомору й насильної русифікації він створив стійку ідентичність Креола-Манкурта, ще й войовничого на грунті вірності всьому тому, що насадив колонізатор ціною фізичного винищення автохтонів.

І тепер ці особини свідомо обирають роль магніта для ворога, роль причини цієї війни, роль підстави для свого же геноциду. Це не колонізатор сильний – це колонізовані упороті.

«Всьо будєт ха-ра-шо!» - волають жертви ракетних обстрілів у перерві між ними. «Любов для того, штоб ее отдавалі!» - пританцьовують русифіковані діти, народжені в незалежній Україні з привитим почуттям рідності всього ворожого.

Так і працює колонізація: вороже стає рідним, і з цим рідним на вустах вони й здохнуть під завалами. А чада їхні, культурно приналежні до ворога, видрапаються по руїнах на сам вершечок і станцюють запальний танок «Гоп гоп гоп чи не гоп» під життєствердну рускоязичную музичку. І дєвки, розпатлані й проституткоподібні, в облягаючих лосінах затягнуть хором «Сама себе я наливаю коньяк» на поминках по своїй навіть не країні, а просто месту проживания.

І «раша тумбай» не поможе бути в раші – мовно, культурно, окуповано.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=8k9MMiP4q18

Муляє мене, аби недільний день не закінчувався вєрчиним трешем. Тому закрию я святую неділоньку …собою, а якщо без сміхуйочків, то гадюкінською піснею «Роксоляна», заспіваною у прямому етері разом із гуртом «Тріода».

До цього виступу мене підбив нинішній ювіляр, гітарист Елвіс (Володимир Оленський). Свої 38 він зустрічає в Чікаго (вітання!!!), а перед війною Елвіс як музичний продюсер «Тріоди» запропонував фіналізувати онлайн-концерт гурту на Lviv Music Room спільним виступом.

«Заспіваєш Роксоляну?». Одна репетиція – і на сцену. А чо нє.

Тим, хто ображено надуває губки, чому всі так рвійно помагають Ізраїлю, варто почати з азів.

Близький Схід – це стратегічний для світу регіон, тому що там крупні запаси нафти, ключовий вузол для логістики енергоносіїв, основний хаб транс-торгівлі. Отже: все, що відбувається на Близькому Сході (на стику з мусульманським світом), має ефект першої кісточки доміно в подальших процесах.

І тут було б корисно подумати над дуже цікавим рикошетом, який відлунює від Близького Сходу напряму до нас.

Ірано-ізраїльський абсцес згвинтив ціну на нафту: вона злетіла понад 73 долари, і це означає вихід на світовий ринок РОСІЙСЬКОЇ нафти під торжественні фанфари.

Вона нікуди й не зникала: частка країн Великої Сімки у транспортуванні путінської нафти в травні становив 54%. Світ не буде чахнути без нафти, і війна всім до сраки (як була би й нам на їхньому місці).

Близькосхідна війна вигідна росії. Світ ще більше куплятиме її нафту. І цьому надійно допомагає Україна.

Володимир Оманський помпезно припинив транзит російського газу – але прокачка НАФТИ не припинялася ні на мить. Її транзит в Угорщину допомагає путіну заробляти 15 млн доларів на день.

Якщо через ірано-ізраїльську війну ціна на нафту стрибнула – то тепер 20 млн доларів щодня ворог зароблятиме на транзиті через незламну Україну.

Ну то Схід близький чи наші недалекі?

Оскільки часто вживаним і направо-наліво жбурляним став термін «ухилянт», то варто освіжити в пам’яті політичну генеалогію цього поняття (так би мовити, його першовитоки).

У 2019 році народ України тріюмфально обрав не фронтовика, не військовика й навіть не волонтера, бодай якось дотичного до війни. На виборах переміг не тип політика, не тип професіонала, не тип господарника, не тип реформатора – а тип ухилянта.

У 2019 році народ України свідомо вибрав ухилянство як модель громадянської поведінки в час війни. Судячи з вражаючого результату тодішніх виборів, це була єдиноправильна модель, на думку суспільства. Тому тепер не варто дивуватися, що коли владарі пакують свого ж виборця – народ діє й поводиться так само, як тоді поводився обраний ним же улюбленець: живуть своїм життям і думають про інше.

Тому що модель ігнорування війни, а потім примирення, а потім відведення військ, а потім пошуку миру в очах путіна затвердив шостий президент у момент свого обрання. Народ зараз діє до мікроскопічної точності так само, як і його обранець діяв, пропагував, показував приклад.

Томас Фуллер: Сліпий не буде вам дякувати за дзеркало.

Тема цього відео – реванш проросійських сил.

Слово «реванш» я би й не вживав, адже реваншують після поразки. А регіонали і не програвали. Вони просто перечікують. Причому перечікують у статусі партнерів влади по голосувальній коаліції в парламенті.

Банкова, як зіницю циклопа, бдить спокій і безпеку перейменованих опезежистів – чим зі зловтіхою охоче скористається москва, щойно активізується політичне життя в Україні.

Мій коментар на цю тему для ProUA:
👉
https://www.youtube.com/watch?v=-quDcAIN_x8

Інститут Стратегічних Досліджень провів експертне опитування на предмет: які саме проблеми мають найбільший дестабілізаційний потенціал. Ось результати по кожній зі сфер.

Сфера воєнної безпеки:
1. Радикалізація антимобілізаційних настроїв.
2. Конфлікт між політиками та військовими.
3. Нестача грошей на війну.

Сфера політики:
1. Корупція.
2. Діяльність проросійських політиків.
3. Імпотентність, неспроможність влади.

Сфера суспільства:
1. Недовіра до влади.
2. Неприйняття результатів війни.
3. Вибори в умовах незавершеної війни.

Сфера гуманітарна:
1. Збереження рос. культури й медій.
2. Московський патріярхат.
3. Втома від війни й соціяльна апатія.

Сфера економіки:
1. Проблеми з реінтеграцією ветеранів.
2. Соціяльне невдоволення (ціни, тарифи, біднота).
3. Податковий тиск.

Замість висновків:

1. Насильну бусифікацію експерти називають проблемою №1, яка може найболючіше вибухнути.

2. Корупція й дилетанство – основні ознаки влади, звідси й проблеми.

3. Усі експерти найбільшим деструктивом визнають проросійськість як таку (збереження позицій і ворожих медій, і культури, і церкви).

4. На другому місці економічних загроз – загроза соціяльного бунту на тлі злиднів та збідніння.

Стан енергетики в травні.

• Відключення були лише через негоду. А в сонячну погоду Укренерго обмежувало виробництво на сонячних станціях через профіцит.

• Електрикою Україну забезпечували 6 атомних блоків (3 на ремонті).
• На АЕС припадає 55% генерації, на ТЕС 20%, на зелену енергетику 12%, на ТЕЦ 7%, на гідро 6%.

• Був комерційний експорт електроенергії до Угорщини й Молдови.
• До завершення ремонту високовольтної лінії Ісакча-Вулканешти Україна забезпечує балансування всієї енергосистеми Молдови.

• Запасів вугілля – 2,6 млн тонн.
• Добове споживання газу скоротилося до 25 млн кубів.
• Власний видобуток – 43 млн кубів.
• Імпорт з Угорщини, Польщі та Словаччини – 20 млн кубів.

• Щодоби закачувалися в сховища до 40 млн кубів.
• До 1 листопада Нафтогаз має купити мінімум 4 млрд кубів. Грошей є лише на половину.

• Укренерго скоротило борг перед учасниками ринку до 13,7 млрд грн, а перед зеленою генерацією до 16,3 млрд.
• Державні учасники ринку винні Укренерго 38 млрд грн, з яких 12 млрд – неплатежі постачальника останньої надії.

• Заборгованість на ринку газу – 145 млрд грн – через бездіяльність НКРЕКП і систематичні порушення Нафтогазу.

• Уряд уперто відмовляється скоротити перелік захищених споживачів, дві третини яких не є підприємствами критичної інфраструктури.

• Досі не запустили 280 когенераційних установок і 145 блочномодульних котелень, подарованих Україні ще торік.

Оруелл перевертається в гробу.

Віце-премʼєр Чернишов виступив по скайпу на помпезному Форумі «Майбутнє України – це її люди», організованому його же міністерством.

Про «майбутнє України» Чернишов розповідав з-за кордону, де він переховується від НАБУ як фігурант розслідування про мільярди збитків.

Коротка фабула: забудовник хапнув землю в Києві під житлове будівництво. Ціну ділянки занизили в 5 разів. Різниця – 1 млрд грн! Узамін за це забудовник дав величезну знижку на квартири в новобуді кому? – охоронцю Чернишова, коли той якраз очолював Мінрегіон, через який і проходила вся оборудка.

А минулого тижня, коли НАБУ затримало двох помічників Чернишова, він змився за кордон під виглядом службового відрядження. І тепер по скайпу розказує на форумах, що майбутнє України – це люди.

Для розуміння: Чернишов – особистий друг Зеленського і Єрмака. Він – єдиний урядовець, запрошений на ювілей Єрмака на державній дачі Синьогора у 2021 році (гостей туди доправляли гвинтокрилами).

Також Чернишов - єдиний урядовець, який під час карантину був присутній на дні народження Зеленського у 2021 році у квартирі Міндіча – того самого, який розікрав мільйони на трансформаторах для «Харківобленерго» й недавно був затриманий при спробі втекти за кордон. Міндіч вийшов зі СІЗО під заставу 8 млн грн. А Чернишов виступає по скайпу з Чехії.

Міністр по скайпу. Це справжня знахідка для бункерно-незламної влади. Всі, хто крадуть мільйонами, але дружать із Першим, можуть керувати Україною дистанційно. Чому ні? Віртуальна влада, віртуальні герої.

Майбутнє України – це люди, котрим мародери по скайпу розповідають, якими незламними треба бути під ракетними обстрілами.

«От козел!» - лаються на Трампа, який дочасно покинув саміт G7, наші дикобрази, корифеї в галузі самобичування.

А про що вони мають говорити?

Америка вже озвучила всі свої позиції\пропозиції щодо розрішення нашої війни. Практичні, реалістичні й цілком досяжні. Не підійшло. Ну то кінець розмови. Далі самі куємо такий варіянт, який підійде (можливо, колись).

Відкинувши трампову візію припинення війни, треба не шарпати діда по всяких дрібницях, а вчитися діяти без нього – самі ж так вирішили, причому з помпою та цілим відром помиїв на руду шевелюру.

Нічого нового Трамп не скаже. Вибір був за нами і вибір зроблено. Тепер – прийняти наслідки такого вибору. А саме: припинення допомоги США, скорий колапс із життєво важливими Петріотами, переключка світової уваги на Іран і Близький Схід, у порівнянні з яким наша війна нікчемною виглядає.

Нас чітко попереджали: небажання зупиняти війну в теперішній її фазі призведе до ще більших утрат та ескалацій на користь ворога. Що й відбувається. Сценарій унеможливлення цього був зрезигнований.

Тож тепер – тішитися й пишатися, як столичні школярі розбирають завали багатоповерхівки після ракетного обстрілу з піднесеним підписом під відео «Наше майбутнє».

Міграція українців. Добірка найсвіжіших даних.

• 100 тисяч емігрувало з початку року.

• Офіційно – є 7 млн біженців з України (6,4 млн в Європі і 0,6 млн поза Європою).

• В ЄС обговорюють поетапне скасування деяких механізмів тимчасового захисту для мігрантів.
• Буде суттєве звуження сфери захисту для теперішніх біженців, а для новоприбулих – нуль.

• Трамп розробляє план висилки людей із зон активних конфліктів, включаючи 200 тисяч українців.
• За добровільну депортацію дадуть 1000 доларів (після підтвердження повернення особи на Батьківщину через додаток).

• Німеччина планує заборонити біженцям привозити родичів протягом 2 років.
• А також – скасувати можливість набути громадянство за 3 роки.
• Посилиться обов’язкова вимога – знання німецької мови на рівні C1 та «особливі професійні чи громадські заслуги».

Вата виходить на стартову лінію. Доказ тому – пафосне інтерв’ю сторчка Добкіна-молодшого про те, як ця диявольська сімейка на чолі з паламарем московського патріярхату «вкладають в Україну величезні інвестиції».

Ще би не вкладати – якщо кремль спонсорує.

Для безпам’ятних – довідка, яке місцеве самоврядування вступило у війну:

• Із 25700 депутатів місцевих рад 3700 – члени заборонених партій.
• Це 14,4% усього депутатського корпусу на місцях.
• Кожен 7-й обраний місцевий депутат – член колаборантської партії.
• Найбільше депутатів-зрадників – від Опзж (3414).
• Перед війною на Херсонщині Блок Сальдо (гауляйтер окупантів) виграв 39 мандатів.
• Перед війною в Херсоні Блок Сальдо набрав 10%.
• Шарій мав 52 своїх депутатів на низовому рівні по всьому юговостоку.
• Представники заборонених партій були присутні в 67% усіх рад по країні (у 525 із 788 рад).
• У 91 місцевій раді зрадники мали 2/3 кворуму, тобто абсолютну більшість.
• Це 11% рад.
• В Одесі правочинність утратили всі 3 Одеські ради (міська, районна, обласна).

Якщо зараз не ставити блоки всій цій нечисті, пригрітій «незламною владою», то ця розкладка партійної приналежності депутатського корпусу на низовому рівні ще буде здаватися нам ажурною лагуною.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=-quDcAIN_x8

Реквізити для офір:
4149499392774418

Публікацію реквізитів для скромних грошових пожертв я врізноманітню фотографією в жанрі «вечірня атракція». Це я зачудовано дивлюся на сову. Якщо калібрувати світлину, то посеред верховіття берези красується сова, яка оселилася десь недалеко. Тепер щоночі я чую характерний лише для маленьких совенят писк (спеціяльно пошукав в ютубі звуки совенят). Символіка сов (мудрість, довголіття) мене завжди вабила, тож вирішив поділитися орнітологічним дивом із читацькою авдиторією, мудрою, як сови.

Це карма – мати в високій політиці відбиту на весь передок Мар’яну, якій влада надає повний карт-бланш говорити що завгодно про кого завгодно і про все завгодно.

Мар’яну обрали депутаткою 29560 киян на Оболоні з тріюмфальним показником 38%. Кієвлянє з підскоком проголосували за Мар’яну, хоча по округу №217 ішов і Герой України майор Порхун, який у 2014 році брав Савур-могилу, і азовець Макс Жорін, і інші достойники.

Оцінюючи очумілу гіперактивність Мар’яни, треба розуміти: вона – технологія. Ймення їй – Торпеда.

Кліка наділяє свою торпеду повноваженнями атакувати й таранити все і всіх. За це торпеда отримує цноту недоторканності й покровительські гарантії безвідповідальності.

У середньовіччі кожен цар мав свого паяца-арлекіна, який у вульгарний чи не зовсім адекватний спосіб міг проговорювати те, що цареві не пасує говорити власним ротом.

У сучасній культурі такого персонажа (себто функцію) звати Трікстер. Його поведінка – антиповедінка. Він легко переступає за моральні межі, встановлюючи цим переступом нову норму, де зухвалість уже не є аж такою підступною.

Ціль – не лише торпедувати людину, інституцію, прошарок людей чи конкретну дразливу тему – але в першу чергу відводити удар від одноосібників. Атакуючи третіх, Торпеда-Трікстер рятує від відповідальності й шквалу критики перших двох. Зосередивши всю енергію на третьому об’єкті нападок, перші двоє преспокійно жують чіпси на троні.

Так було атаковано Залужного, пізніше – незалежних від царського двору волонтерів, пізніше – біженців за кордоном, тепер же Торпеда впевнено торує лінію розколу «ухилянт\герой», «свинопас\воїн», «передова\тил».

Технологія стара, як світ, тому й дієва.

В обрамленні пату по факту й по суті вже пішов відлік другої каденції шостого. З тією різницею, що він тепер не матиме жодного конституційного ліміту, належно прописаного й на який можна буде коли-небудь посилатися.

Фактичний другий термін вічно шостого президента має дуже просту формулу: війна = посада.

І ніяк уже не уникнути цієї логічної прямолінійності, навіть якщо на ній постійно наголошуватиме ворог. Безвідносно до інсинуацій, існує лише одна-єдина підстава перебувати на найвищій посаді поза виборами – війна. Лише вона є єдиною умовою політичної кар’єри безстрокового виконувача повноважень президента.

Якщо війна напряму передбачає обіймання престолу - отже, хоче хтось того чи не хоче, обгрунтовано це чи не обгрунтовано, іпсо це чи не іпсо, американці на це натякають чи рускі відкрито кажуть – увесь час, доки триватиме війна, постійно циркулюватимуть нездорові підозри в тому напрямку, що війна для народу є екзистенційною й виснажливою бідою, а для правителів - передумовою для пролонгації влади на невизначений час, або й навічно.

Ворогові раз плюнути роздмухати подібні тези, бо вони й так лежать на поверхні. Тут і дмухати не треба.

Лейтмотивом вічного правління буде комарине дзижчання "Ми помстимося" після кожного прильоту. Й покладання квітів до руїн під пильною охороною.