Notice: file_put_contents(): Write of 5962 bytes failed with errno=28 No space left on device in /var/www/group-telegram/post.php on line 50
Warning: file_put_contents(): Only 8192 of 14154 bytes written, possibly out of free disk space in /var/www/group-telegram/post.php on line 50 12 зірок | Telegram Webview: XIIsterne/255 -
Спільний Європейський Економічний Простір – відкритий та інтегрований ринок між ЄС та ...Росією, який ґрунтується на імплементації спільних чи сумісних правил, включаючи сумісні адміністративні практики, як основи для синергії та ефекту масштабу... В кінцевому підсумку цей Простір буде охоплювати всі сектори економіки.
Ось так, дві сторони, 20 років тому на 12-му спільному саміті ЄС і Росія визначили майбутнє своїх відносин. Звісно, можна довго обговорювати політичні нюанси – проблеми з дотриманням прав людини, Чечня, Придністров'я, розбіжності щодо Іраку та Афганістану. ЗМІ розповідали, що обидві сторони лише імітують діяльність, але ані Берлусконі, який приймав цей саміт, ані Путін не зважали на це. Разом з економічним мали постати й три інші Простори: свободи, безпеки та правосуддя; співпраці в сфері зовнішньої безпеки та простір спільних досліджень та освіти.
Насправді, досить амбітний план як для країни з якою ЄС лише продовжував розвивати старі відносини часів СРСР. На відміну від Угоди про Асоціацію, яка відкриває нові можливості для співпраці, сприяє поступовому зближенню, створює умови для посилення економічних і торгових відносин [відчуваєте, як вас заохочують, але без конкретних пропозицій?], план пропонував чітке бачення майбутнього, спільний шлях.
Слід зазначити, що Росія не стала б членом ЄС, власне це й не було потрібно жодній зі сторін. Росія прагнула грати самостійно на рівні великих гравців і ЄС не був готовий конкурувати з російськими елітами за право визначати свій курс. Отже, обидві сторони були задоволені наміченим маршрутом. Але чи стала б Україна членом ЄС? І питання навіть не в економіці чи в функціонуванні державного апарату. Наші сусіди – балтійці, поляки, румуни й болгари на зорі своєї подорожі до ЄС не сильно економічно відрізнялися від сьогоднішніх нас. Більш того – економічний стимул отриманий ними після входження в склад ЄС дав їм можливість дуже швидко залишити Україну позаду. Навіть Білорусь, обравши конкретний напрям – Росію – змогла чітко визначити своє місце і отримувала вигоду від такої співпраці. Україна залишилася наодинці, російська труба і чорноземи – єдині економічні якорі, що тримали країну.
Наші сусіди не просто почали рух до ЄС, вони понеслися. Так Угоди про Європейську Асоціацію були підписані: в 1991 році з Польщею, Угорщиною, в 1993 році з Румунією, Болгарією, Словаччиною, Чехією, в 1995 році з Литвою, Латвією, Естонією. І вже в 2004му всі ці країни, крім Румунії з Болгарією які мали особливо великі проблеми з корупцією та верховенством права, доєдналися до Союзу (Румунія та Болгарія – 2007-го). Україна ж 1994-го року отримала Угоду про Співпрацю і Взаємодію, яка була продовженням і певним чином розширенням радянської угоди торгівлю та економічну співпрацю (про що було сказано в Преамбулі Угоди) і давала хіба що туманні перспективи.
ЄС таким чином провадив двояку політику щодо нашої країни. З одного боку – Росія, співпраця з якою так й не могла вийти на рівну дорогу, постійні вибоїни і дрейф у бік від "передбачуваності", з іншого – небажання робити різкі рухи щодо незрозумілої України. Вигадуючи можливі сценарії розвитку подій євробюрократи поділитися на два умовних табори: ідеалістів та реалістів, перші прагнули реформувати Україну жорстко щоб вичавити звідси Росію, другі не так жорстко щоб не підштовхнути Україну в обійми РФ. Україна була не просто об'єктом гри, вона була "нічийною". Росія мала військову базу в Севастополі, але не могла схилити нас на свій бік. Лише через майже 20 років незалежності розгублена, виснажена Україна обрала людину яка повела нас на союз з Росією. ЄС спостерігав, але готував план Б. Ми самі не розуміли що відбувається. А далі море крові...
Тепер же Європа міцно тримає нас за руку і не відпустить як би сильно ми не впали. Політично питання вирішене. Туман спадає.
Спільний Європейський Економічний Простір – відкритий та інтегрований ринок між ЄС та ...Росією, який ґрунтується на імплементації спільних чи сумісних правил, включаючи сумісні адміністративні практики, як основи для синергії та ефекту масштабу... В кінцевому підсумку цей Простір буде охоплювати всі сектори економіки.
Ось так, дві сторони, 20 років тому на 12-му спільному саміті ЄС і Росія визначили майбутнє своїх відносин. Звісно, можна довго обговорювати політичні нюанси – проблеми з дотриманням прав людини, Чечня, Придністров'я, розбіжності щодо Іраку та Афганістану. ЗМІ розповідали, що обидві сторони лише імітують діяльність, але ані Берлусконі, який приймав цей саміт, ані Путін не зважали на це. Разом з економічним мали постати й три інші Простори: свободи, безпеки та правосуддя; співпраці в сфері зовнішньої безпеки та простір спільних досліджень та освіти.
Насправді, досить амбітний план як для країни з якою ЄС лише продовжував розвивати старі відносини часів СРСР. На відміну від Угоди про Асоціацію, яка відкриває нові можливості для співпраці, сприяє поступовому зближенню, створює умови для посилення економічних і торгових відносин [відчуваєте, як вас заохочують, але без конкретних пропозицій?], план пропонував чітке бачення майбутнього, спільний шлях.
Слід зазначити, що Росія не стала б членом ЄС, власне це й не було потрібно жодній зі сторін. Росія прагнула грати самостійно на рівні великих гравців і ЄС не був готовий конкурувати з російськими елітами за право визначати свій курс. Отже, обидві сторони були задоволені наміченим маршрутом. Але чи стала б Україна членом ЄС? І питання навіть не в економіці чи в функціонуванні державного апарату. Наші сусіди – балтійці, поляки, румуни й болгари на зорі своєї подорожі до ЄС не сильно економічно відрізнялися від сьогоднішніх нас. Більш того – економічний стимул отриманий ними після входження в склад ЄС дав їм можливість дуже швидко залишити Україну позаду. Навіть Білорусь, обравши конкретний напрям – Росію – змогла чітко визначити своє місце і отримувала вигоду від такої співпраці. Україна залишилася наодинці, російська труба і чорноземи – єдині економічні якорі, що тримали країну.
Наші сусіди не просто почали рух до ЄС, вони понеслися. Так Угоди про Європейську Асоціацію були підписані: в 1991 році з Польщею, Угорщиною, в 1993 році з Румунією, Болгарією, Словаччиною, Чехією, в 1995 році з Литвою, Латвією, Естонією. І вже в 2004му всі ці країни, крім Румунії з Болгарією які мали особливо великі проблеми з корупцією та верховенством права, доєдналися до Союзу (Румунія та Болгарія – 2007-го). Україна ж 1994-го року отримала Угоду про Співпрацю і Взаємодію, яка була продовженням і певним чином розширенням радянської угоди торгівлю та економічну співпрацю (про що було сказано в Преамбулі Угоди) і давала хіба що туманні перспективи.
ЄС таким чином провадив двояку політику щодо нашої країни. З одного боку – Росія, співпраця з якою так й не могла вийти на рівну дорогу, постійні вибоїни і дрейф у бік від "передбачуваності", з іншого – небажання робити різкі рухи щодо незрозумілої України. Вигадуючи можливі сценарії розвитку подій євробюрократи поділитися на два умовних табори: ідеалістів та реалістів, перші прагнули реформувати Україну жорстко щоб вичавити звідси Росію, другі не так жорстко щоб не підштовхнути Україну в обійми РФ. Україна була не просто об'єктом гри, вона була "нічийною". Росія мала військову базу в Севастополі, але не могла схилити нас на свій бік. Лише через майже 20 років незалежності розгублена, виснажена Україна обрала людину яка повела нас на союз з Росією. ЄС спостерігав, але готував план Б. Ми самі не розуміли що відбувається. А далі море крові...
Тепер же Європа міцно тримає нас за руку і не відпустить як би сильно ми не впали. Політично питання вирішене. Туман спадає.
There was another possible development: Reuters also reported that Ukraine said that Belarus could soon join the invasion of Ukraine. However, the AFP, citing a Pentagon official, said the U.S. hasn’t yet seen evidence that Belarusian troops are in Ukraine. Soloviev also promoted the channel in a post he shared on his own Telegram, which has 580,000 followers. The post recommended his viewers subscribe to "War on Fakes" in a time of fake news. Despite Telegram's origins, its approach to users' security has privacy advocates worried. On Telegram’s website, it says that Pavel Durov “supports Telegram financially and ideologically while Nikolai (Duvov)’s input is technological.” Currently, the Telegram team is based in Dubai, having moved around from Berlin, London and Singapore after departing Russia. Meanwhile, the company which owns Telegram is registered in the British Virgin Islands. One thing that Telegram now offers to all users is the ability to “disappear” messages or set remote deletion deadlines. That enables users to have much more control over how long people can access what you’re sending them. Given that Russian law enforcement officials are reportedly (via Insider) stopping people in the street and demanding to read their text messages, this could be vital to protect individuals from reprisals.
from br
