в доволі чудові відносини з їжею і готовкою мене привело кілька речей (а вели вони крізь різноманітні дебільні дієти, якими мене мучили в дитинстві, що зруйнували мій обмін речовин, РПП, відчуття протесту від того, що жінка має класно готувати, а інакше вона ніоч і тд)
карочі, ділюся, що помогло:
- викинути готовку як обовʼязок, бо ааааааа я помру з голоду, якщо не проведу кожен день якийсь час у плити: досвід показує, що то абсолютна маячня, і можна харчуватись доставками, напівфабрикатами і бутербродами, поки не захочеться - справді захочеться - зробити шось прикольне, більш того, можна підгадувати бажання зробити запаси якраз під напади натхнення, і мати собі, наприклад, морожений бульон на ліниві дні, або просто мати меню смаколиків, з яких в будь-який час збирається бутерброд
- викинути якість і різноманіття їжі як моральну категорію, бо ааааа, хто їсть зож, той молодець, а хто їсть печиво з картохою фрі, той слабодухе чмо, а хто нічо собі не готує, теж лінива срака, треба три блюда і компот: досвід, знову ж, показує, що краще щось зʼїсти ніж нічо, і якщо ти сил маєш тіко мівіну залити, то досипати туди самобічування не помічне, краще якийсь прикольний соус
- викинути оцю всю скаредність і травму голоду, яка робить аааааааа не можна зіпсувати продукти, треба одразу шоб вийшло класно, і навіть якщо не вийшло, то треба їсти все одно, бо пропаде: отже я навчилась викидати і лишати на тарілці їжу, бо це моя їжа, шо хочу з нею, те і роблю, я перестала страшитись опинитись один на один з кастрюлею найогиднішого супа в світі, бо його можна просто вилити і замовити доставку, або знову ж зробити бутерброд
- ну і викинути оце дивне магічне мислення, що готовка сама по собі має виходити, особливо якщо ти жіііінкааааа, при тому, що мене якраз готувати в дитинстві зовсім не вчили, зате розуміння, що без цього ти не потрібна нікому, якось передали, ну, оці всі анекдоти про "пєрєсол на головє", брррррр: мені помагає дуже тут одразу оговорювати всім, кого пригощаю, що то на їх страх і ризик, може і не сподобатись, бо я готую, як мені на думку спало, якщо що, то доставка наш друг, а кулінарія просто скіл, може і не прокнути
хоупфулі, ця простинка, чи то серветка, стане комусь у нагоді, як мені колись ставали тексти інших людей)
в доволі чудові відносини з їжею і готовкою мене привело кілька речей (а вели вони крізь різноманітні дебільні дієти, якими мене мучили в дитинстві, що зруйнували мій обмін речовин, РПП, відчуття протесту від того, що жінка має класно готувати, а інакше вона ніоч і тд)
карочі, ділюся, що помогло:
- викинути готовку як обовʼязок, бо ааааааа я помру з голоду, якщо не проведу кожен день якийсь час у плити: досвід показує, що то абсолютна маячня, і можна харчуватись доставками, напівфабрикатами і бутербродами, поки не захочеться - справді захочеться - зробити шось прикольне, більш того, можна підгадувати бажання зробити запаси якраз під напади натхнення, і мати собі, наприклад, морожений бульон на ліниві дні, або просто мати меню смаколиків, з яких в будь-який час збирається бутерброд
- викинути якість і різноманіття їжі як моральну категорію, бо ааааа, хто їсть зож, той молодець, а хто їсть печиво з картохою фрі, той слабодухе чмо, а хто нічо собі не готує, теж лінива срака, треба три блюда і компот: досвід, знову ж, показує, що краще щось зʼїсти ніж нічо, і якщо ти сил маєш тіко мівіну залити, то досипати туди самобічування не помічне, краще якийсь прикольний соус
- викинути оцю всю скаредність і травму голоду, яка робить аааааааа не можна зіпсувати продукти, треба одразу шоб вийшло класно, і навіть якщо не вийшло, то треба їсти все одно, бо пропаде: отже я навчилась викидати і лишати на тарілці їжу, бо це моя їжа, шо хочу з нею, те і роблю, я перестала страшитись опинитись один на один з кастрюлею найогиднішого супа в світі, бо його можна просто вилити і замовити доставку, або знову ж зробити бутерброд
- ну і викинути оце дивне магічне мислення, що готовка сама по собі має виходити, особливо якщо ти жіііінкааааа, при тому, що мене якраз готувати в дитинстві зовсім не вчили, зате розуміння, що без цього ти не потрібна нікому, якось передали, ну, оці всі анекдоти про "пєрєсол на головє", брррррр: мені помагає дуже тут одразу оговорювати всім, кого пригощаю, що то на їх страх і ризик, може і не сподобатись, бо я готую, як мені на думку спало, якщо що, то доставка наш друг, а кулінарія просто скіл, може і не прокнути
хоупфулі, ця простинка, чи то серветка, стане комусь у нагоді, як мені колись ставали тексти інших людей)
BY Choose Again 🇺🇦
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
For Oleksandra Tsekhanovska, head of the Hybrid Warfare Analytical Group at the Kyiv-based Ukraine Crisis Media Center, the effects are both near- and far-reaching. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. Ukrainian forces successfully attacked Russian vehicles in the capital city of Kyiv thanks to a public tip made through the encrypted messaging app Telegram, Ukraine's top law-enforcement agency said on Tuesday. Investors took profits on Friday while they could ahead of the weekend, explained Tom Essaye, founder of Sevens Report Research. Saturday and Sunday could easily bring unfortunate news on the war front—and traders would rather be able to sell any recent winnings at Friday’s earlier prices than wait for a potentially lower price at Monday’s open. Although some channels have been removed, the curation process is considered opaque and insufficient by analysts.
from br
