бонусний коворкер біля коворкінгу

дочитала цей прекрасний підгончик, і тільки шкодую, що так швидко закінчились сторінки, і що у авторки нічого більше українською не видано, походу (якщо видано, то несіть!)

прям ідеальна книга на початок року, купа цікавих і милих фактів, класні ілюстрації, і в цілому підтвердження думки, що планета якось собі дасть раду навіть з нашим пластиком, це у людства як у вида проблемки (для мене це оптимістичний тейк)))

mood

всі мають побачити, що кіт помагає мені вивчати нові режими фоток на телефоні

відчуття, коли ти нуб і тебе всиновив милий aider
(робоче, проматуйте)

TW: давні втрати

Сьогодні чергова річниця смерті Ларса, шість років пройшло. Ще трошки часу і я за ним сумуватиму довше, ніж він був поруч в моєму житті. Це якось туповато і несправедливо, нє?

Так і не придумала за цей час, що робити з тим стаканом попелу, який все ще збирає пил в моїй хаті. Штош. Зазвичай я вважаю, що мені повезло з можливістю щиро любити багатьох людей за життя, і навіть одночасно. Але є, так сказать, і мінуси.

P.S. не треба плз писати мені в каменти «обнімаю котік», настрій шось не той. дякую за розуміння.шось більш осмислене в лічку ок.

Я ок, кіт ок, вікна на місці, і воду навіть уже дали назад. Не виспалась хіба шо, і шия болить, але таке життя.

неймовірні пригоди кота без жодної клітини мозку

@AkelaRa вчора підігнала мені книжку, яку якраз час прочитати перед початком настолки про міську варту, тож моє бажання закинутись художкою замість научпопу поки не здісниться

чи буде радий майстер чи партія моєму задротству, питання відкрите 😅

кота почитай.

my colleagues literally want one thing

Походу в мене настав рік позичених чи рекомендованих книжок, і взагалі про книжки+люди. Читаю зараз одну за рекомендацією, ще дві набрала не свої, які мене радують. А ось ще Саломе шле кружечки, де англійською читає мені уривки з Garden Against Time, поки я чекаю український переклад, і чекаю тому, що цю книжку вона мені порадила. Це дуже кльове відчуття, так що я про це пишу на згадку))

доволі вдале невдале фото))
(то синичка, але дуже швидка)

Друзі, я планую на наступному тижні заїхати в Лебединську сільську бібліотеку, тому якщо у вас є книжки українською для дітей і дорослих, які вам муляють полицю - пишіть у приватні @Drago_UA, домовимося про доправлення - у бібліотеці їм будуть вельми раді.

Вчора зайшла на ФБ після довгої перерви, подивилась приватні повідомлення. А там крім шаблонних привітань з ДР від фактично незнайомих людей - де тільки сили в них беруться на оцю поверхневу соціалку? - були повідомлення від однієї пані з Нідерландів, з якою ми познайомились на першому каміно ще в 2017. Її звати Коко і вона вже тоді була доволі літня жіночка, під сімдесят рочків, а пішки бігала, не відстаючи. І в нас з нею була буквально одна пригода на пару днів, бо ми потрапили під здоровенну зливу і шукали собі житло, і врешті решт разом жили в камʼяному будинку серед лісу, а потім ще десь напились вина.

Востаннє ми переписувались у 2022 році, десь на початку, зрозуміло в якому контексті. І ось виявилося, що вона мені так і писала в лічку всякі підтримуючі повідомлення, поки я не відкривала ФБ взагалі. Якісь такі листи в нікуди, штуки чотири, але при цьому не шаблонні, а щирі. І я уявила, а як воно оце з її боку, писати людині з України, яка не відповідає місяцями, може уже і вмерла, тут це не складно. А ще осознала, скільки років пройшло, тож зраділа, що і вона теж ще жива, їй вже до 80 ближче, мабуть.

Поспілкувались, дізналась про її онучок, розказала, що ще не йобнулась і не накрилась тазіком, але життя дуже странне. Відчуття як від старих паперових листів, от що це таке було.

сьогодні помітила, що чомусь саме на мої питання в спільному чаті Соннет регулярно видає "brightens up at Daria's question/point" як емоційне забарвлення відповіді, і чомусь це мене по-дурному тішить
(може тому і видає?)
(якщо склалось враження, що я на роботі сижу в лісі з білками і спілкуюсь з ШІ, то нуууу штош то не дуже далеко від опису мого життя по пʼятницях))