— тропічна хвороба // апічатпонґ вірасетакул (2004)
має пройти ще трохи часу і ім'я Апічатпонґа Вірасетакула можна буде вписувати в опис каналу поруч з Тільдою. якоюсь магією пронизані стрічки тайского автора, що виписує сільську рутину, вплітаючи в неї магічні образи, власні спогади та навіть інопланетян.
"Тропічна хвороба" створює струкутру, що потім знайде себе у його автобіографічій "Синдроми і століття" (писав про фільм тут), розповідаючи одну історію двічі, де дві форми віддзеркалюються одна в одній, маючи спільну ідею. спочатку ми спостерігаємо як будуються стосунки між двома чоловіками, військовим і сільським парубком. друга половина, у свою чергу, є екранізацією тайського міфу. відбувається злиття реального і фантастичного світів, без чого неможливо уявити почерк автора.
рутинна і мирна перша половина розгортається у декораціях родинних вечерь, місцевих пасторалей і постійних тихих діалогів між двома парубками. зізнання у коханні відбувається через подарунок диску гурту Clash, а точкою піку стає спільна молитва Будді у печері, як найбільш інтимному і скритому від зовнішнього світу місці. перший поцілунок, і молодший сільський хлопець йде у темряву.
— when i gave you the Clash tape i forgot to give you my heart? you can have it today.
транзит до другої наративної половини відбувається через переказ легенди про дух шамана, що набігає на селян у формі тигра, знищуючи худобу. на пошук цієї демонічної сили і її вбивства вирушає наш військовий. днями кружляючи непрохідними джунглями аби зустрітися віч-на-віч, він втрачає все і наприкінці повністю нагий постає перед оком Тигра, не боронячись йому, а повністю зливаючись з ним.
— i give you my spirit, my flesh and my memories.
Апічатпонґ Вірасетакул тонко і поетично говорить про кохання, про це духовне і тілесне злиття, що відображені у двох половинах-рівнях цієї стрічки. проводячи лінію від фольклору до буденного сьогодення він стверджує нескінченність і безмежність кохання у часі. якщо "Синдроми і століття" говорили про дуальність його дитинства і батьківського досвіду, то "Тропічна хвороба" - це ода найніжнішому почуттю його серця, це його абсолютно найромантичніший фільм.
#нотатка
має пройти ще трохи часу і ім'я Апічатпонґа Вірасетакула можна буде вписувати в опис каналу поруч з Тільдою. якоюсь магією пронизані стрічки тайского автора, що виписує сільську рутину, вплітаючи в неї магічні образи, власні спогади та навіть інопланетян.
"Тропічна хвороба" створює струкутру, що потім знайде себе у його автобіографічій "Синдроми і століття" (писав про фільм тут), розповідаючи одну історію двічі, де дві форми віддзеркалюються одна в одній, маючи спільну ідею. спочатку ми спостерігаємо як будуються стосунки між двома чоловіками, військовим і сільським парубком. друга половина, у свою чергу, є екранізацією тайського міфу. відбувається злиття реального і фантастичного світів, без чого неможливо уявити почерк автора.
рутинна і мирна перша половина розгортається у декораціях родинних вечерь, місцевих пасторалей і постійних тихих діалогів між двома парубками. зізнання у коханні відбувається через подарунок диску гурту Clash, а точкою піку стає спільна молитва Будді у печері, як найбільш інтимному і скритому від зовнішнього світу місці. перший поцілунок, і молодший сільський хлопець йде у темряву.
— when i gave you the Clash tape i forgot to give you my heart? you can have it today.
транзит до другої наративної половини відбувається через переказ легенди про дух шамана, що набігає на селян у формі тигра, знищуючи худобу. на пошук цієї демонічної сили і її вбивства вирушає наш військовий. днями кружляючи непрохідними джунглями аби зустрітися віч-на-віч, він втрачає все і наприкінці повністю нагий постає перед оком Тигра, не боронячись йому, а повністю зливаючись з ним.
— i give you my spirit, my flesh and my memories.
Апічатпонґ Вірасетакул тонко і поетично говорить про кохання, про це духовне і тілесне злиття, що відображені у двох половинах-рівнях цієї стрічки. проводячи лінію від фольклору до буденного сьогодення він стверджує нескінченність і безмежність кохання у часі. якщо "Синдроми і століття" говорили про дуальність його дитинства і батьківського досвіду, то "Тропічна хвороба" - це ода найніжнішому почуттю його серця, це його абсолютно найромантичніший фільм.
#нотатка
group-telegram.com/cinematographiee/1250
Create:
Last Update:
Last Update:
— тропічна хвороба // апічатпонґ вірасетакул (2004)
має пройти ще трохи часу і ім'я Апічатпонґа Вірасетакула можна буде вписувати в опис каналу поруч з Тільдою. якоюсь магією пронизані стрічки тайского автора, що виписує сільську рутину, вплітаючи в неї магічні образи, власні спогади та навіть інопланетян.
"Тропічна хвороба" створює струкутру, що потім знайде себе у його автобіографічій "Синдроми і століття" (писав про фільм тут), розповідаючи одну історію двічі, де дві форми віддзеркалюються одна в одній, маючи спільну ідею. спочатку ми спостерігаємо як будуються стосунки між двома чоловіками, військовим і сільським парубком. друга половина, у свою чергу, є екранізацією тайського міфу. відбувається злиття реального і фантастичного світів, без чого неможливо уявити почерк автора.
рутинна і мирна перша половина розгортається у декораціях родинних вечерь, місцевих пасторалей і постійних тихих діалогів між двома парубками. зізнання у коханні відбувається через подарунок диску гурту Clash, а точкою піку стає спільна молитва Будді у печері, як найбільш інтимному і скритому від зовнішнього світу місці. перший поцілунок, і молодший сільський хлопець йде у темряву.
— when i gave you the Clash tape i forgot to give you my heart? you can have it today.
транзит до другої наративної половини відбувається через переказ легенди про дух шамана, що набігає на селян у формі тигра, знищуючи худобу. на пошук цієї демонічної сили і її вбивства вирушає наш військовий. днями кружляючи непрохідними джунглями аби зустрітися віч-на-віч, він втрачає все і наприкінці повністю нагий постає перед оком Тигра, не боронячись йому, а повністю зливаючись з ним.
— i give you my spirit, my flesh and my memories.
Апічатпонґ Вірасетакул тонко і поетично говорить про кохання, про це духовне і тілесне злиття, що відображені у двох половинах-рівнях цієї стрічки. проводячи лінію від фольклору до буденного сьогодення він стверджує нескінченність і безмежність кохання у часі. якщо "Синдроми і століття" говорили про дуальність його дитинства і батьківського досвіду, то "Тропічна хвороба" - це ода найніжнішому почуттю його серця, це його абсолютно найромантичніший фільм.
#нотатка
має пройти ще трохи часу і ім'я Апічатпонґа Вірасетакула можна буде вписувати в опис каналу поруч з Тільдою. якоюсь магією пронизані стрічки тайского автора, що виписує сільську рутину, вплітаючи в неї магічні образи, власні спогади та навіть інопланетян.
"Тропічна хвороба" створює струкутру, що потім знайде себе у його автобіографічій "Синдроми і століття" (писав про фільм тут), розповідаючи одну історію двічі, де дві форми віддзеркалюються одна в одній, маючи спільну ідею. спочатку ми спостерігаємо як будуються стосунки між двома чоловіками, військовим і сільським парубком. друга половина, у свою чергу, є екранізацією тайського міфу. відбувається злиття реального і фантастичного світів, без чого неможливо уявити почерк автора.
рутинна і мирна перша половина розгортається у декораціях родинних вечерь, місцевих пасторалей і постійних тихих діалогів між двома парубками. зізнання у коханні відбувається через подарунок диску гурту Clash, а точкою піку стає спільна молитва Будді у печері, як найбільш інтимному і скритому від зовнішнього світу місці. перший поцілунок, і молодший сільський хлопець йде у темряву.
— when i gave you the Clash tape i forgot to give you my heart? you can have it today.
транзит до другої наративної половини відбувається через переказ легенди про дух шамана, що набігає на селян у формі тигра, знищуючи худобу. на пошук цієї демонічної сили і її вбивства вирушає наш військовий. днями кружляючи непрохідними джунглями аби зустрітися віч-на-віч, він втрачає все і наприкінці повністю нагий постає перед оком Тигра, не боронячись йому, а повністю зливаючись з ним.
— i give you my spirit, my flesh and my memories.
Апічатпонґ Вірасетакул тонко і поетично говорить про кохання, про це духовне і тілесне злиття, що відображені у двох половинах-рівнях цієї стрічки. проводячи лінію від фольклору до буденного сьогодення він стверджує нескінченність і безмежність кохання у часі. якщо "Синдроми і століття" говорили про дуальність його дитинства і батьківського досвіду, то "Тропічна хвороба" - це ода найніжнішому почуттю його серця, це його абсолютно найромантичніший фільм.
#нотатка
BY синематографі.
Share with your friend now:
group-telegram.com/cinematographiee/1250