Власнодрук «Коцюбинський: між кіно і літературою» виграв премію за Найкращий книжковий дизайн 2024 року в номінації «Мистецька книга».

Автори видання — кінознавці/-иці Довженко-Центру Альона Пензій, Станіслав Битюцький, Олег Оліфер.

Ми вдячні всім партнерам, учасникам та учасницям процесу створення кінознавчого дослідження: за стильне оформлення – київському бюро «Буця» і Галі Вергелес, за надані матеріали – Центральному державному архіву-музею літератури і мистецтва України та Кіностудії Довженка, а також Мистецькому Арсеналу, де відбулася прем’єра нашого видання.

Придбати зін «Коцюбинський: між кіно і літературою» та інші відзначені премією Best Book Design видання Довженко-Центру можна в нашій онлайн-крамниці

«Другорядні люди» їдуть у Львів!

13 грудня о 20:00 у Планеті кіно (Lviv Forum) — спецпоказ «Другорядних людей» (2001) Кіри Муратової з вступною лекцією від Станіслава Тарасенка.

Про особливості стилю авторки, багатогранність і жанрову гру, другорядних людей і «Другорядних людей» — на показі.

Жінка намагається позбутися тіла свого чоловіка, якого випадково вбив лікар. Головна героїня потрапляє в ще більші неприємності, коли зустрічає дивака, який щойно втік з психіатричної лікарні. Разом вони — справжні ходячі катастрофи, а кожна їхня дія тільки погіршує ситуацію.

Квитки за посиланням

Унікальні знімки проб незнятого фільму «Прибулець» Леоніда Бикова, яку він мав ставити на Кіностудії Довженка у 1979 році.

Здобувши широке глядацьке визнання за два останні фільми про війну — «В бій ідуть лише старі» та «Ати-бати, йшли солдати», у 1978 році Леонід Биков прийняв досить несподіване рішення взятися за постановку трагікомічної фантастики — про зустріч із позаземною цивілізацією, зустріч суто номінальну, навіяну похміллям. Її основою мала стати повість «Прибулець-73» Євгєнія Шатка.

Це була історія колгоспного механізатора Юхима, що опинився в іншій галактиці на планеті Рюм. У цей же час на Землю, і маленьке українське село, потрапляв близнюк Юхима, іншопланетянин Рюм. Тут прибулець закохався в дружину Юхима, доки той, як міг, шукав відголоски щирого і людського на синтетичному, стерильному, «ідеальному» позазем'ї.

Обидві головні ролі у фільмі мав класично виконати сам Биков. Оператором стрічки запросили Вадима Іллєнка. Зняли навіть акторські проби, які потім були змонтовані в окремий короткометражний фільм. Побудували велику декорацію літаючої тарілки, спланували складні комбіновані зйомки зі спецефектами для фантастичних сцен. Але повертаючись із дачі до Києва, режисер загинув в автокатастрофі. Так «Прибулець» назавжди поповнив велику колекцію «українського незнятого».

Хоча екранізація повісті «Прибулець-73» на Кіностудії Довженка таки побачила світ за три роки після того — уже в постановці Бориса Івченка, під назвою «Зоряне відрядження». Але знати, яким би виглядав фільм Леоніда Бикова, ми вже не будемо — проте можемо припускати, розглядаючи ці знімки.

Фото із колекції Кіноархіву Довженко-Центру / Надходження від видатного оператора Юрія Гармаша, автор Леонід Критенко

Леонід Биков:

Голодний / Бахнув вареничків

🇺🇦✨ Знакова подія для української культурної спадщини!
12 грудня Федеральне відомство архівів Німеччини передало Міністру закордонних справ України Андрію Сибізі добірку оцифрованих фільмів, що мають велику історичну цінність для України.

Це три повнометражних ігрових, один короткометражний, два анімаційних та три неігрових фільми. Серед них рідкісні, відреставровані та раніше недоступні роботи. Наприклад, знята в Одесі дитяча стрічка «Вітаю з переходом» (1932) Ївги Григорович – рідкісний приклад того часу включення до ігрового кіно фрагменту мультиплікації.

Невдовзі всі віднайдені в Німеччині стрічки перейдуть у довічне зберігання в Національний центр Олександра Довженка, що убезпечить їх для майбутніх поколінь українських глядачів.

Навіть у розпал війни Росії проти України, плідна співпраця німецьких і українських архівістів та кінознавців дає можливість відновлювати скарбницю української культурної спадщини через репатріацію творів.

Деталі за посиланням