«Пер Гюнт» Іван Уривський у театрі Франка.
Я не найбільш фанат Ібсена, тому й сюжетно вистава не потрапила в мої sweet spots. На жаль, оригінальну п'єсу не читав, то події вистави доводилось доганяти, підчитуючи синопсис в антракті. І це мене спантеличило, бо, як я був упевнений, це вистава Богомазова, доволі прямолінійного та реалістичного режисера. Підбір акторів, кольори та стиль декорацій, загальний вайб. Усе відчувалось правильним. Яким же було моє здивування, коли, вже після вистави, прочитав, що у кріслі режисера був Уривський.
Це шоста вистава режисера, яку я мав щастя відвідати і наскільки ж вона вирізнялась на фоні попередників. Все ще не зовсім моє, але точно неймовірно захопливо і (нарешті) з кінцівкою, яка мене насправді задовільнила.
Ну і, звісно, не можна не згадати. Ступка у головній ролі – щось із чимось. Неймовірний актор.
P.S. Подвох щодо авторства вистави я почав підозрювати вже після появи великодки на Супер Маріо, але не склав то все докупи 😁
Я не найбільш фанат Ібсена, тому й сюжетно вистава не потрапила в мої sweet spots. На жаль, оригінальну п'єсу не читав, то події вистави доводилось доганяти, підчитуючи синопсис в антракті. І це мене спантеличило, бо, як я був упевнений, це вистава Богомазова, доволі прямолінійного та реалістичного режисера. Підбір акторів, кольори та стиль декорацій, загальний вайб. Усе відчувалось правильним. Яким же було моє здивування, коли, вже після вистави, прочитав, що у кріслі режисера був Уривський.
Це шоста вистава режисера, яку я мав щастя відвідати і наскільки ж вона вирізнялась на фоні попередників. Все ще не зовсім моє, але точно неймовірно захопливо і (нарешті) з кінцівкою, яка мене насправді задовільнила.
Ну і, звісно, не можна не згадати. Ступка у головній ролі – щось із чимось. Неймовірний актор.
group-telegram.com/lit_tiger/1412
Create:
Last Update:
Last Update:
«Пер Гюнт» Іван Уривський у театрі Франка.
Я не найбільш фанат Ібсена, тому й сюжетно вистава не потрапила в мої sweet spots. На жаль, оригінальну п'єсу не читав, то події вистави доводилось доганяти, підчитуючи синопсис в антракті. І це мене спантеличило, бо, як я був упевнений, це вистава Богомазова, доволі прямолінійного та реалістичного режисера. Підбір акторів, кольори та стиль декорацій, загальний вайб. Усе відчувалось правильним. Яким же було моє здивування, коли, вже після вистави, прочитав, що у кріслі режисера був Уривський.
Це шоста вистава режисера, яку я мав щастя відвідати і наскільки ж вона вирізнялась на фоні попередників. Все ще не зовсім моє, але точно неймовірно захопливо і (нарешті) з кінцівкою, яка мене насправді задовільнила.
Ну і, звісно, не можна не згадати. Ступка у головній ролі – щось із чимось. Неймовірний актор.
P.S. Подвох щодо авторства вистави я почав підозрювати вже після появи великодки на Супер Маріо, але не склав то все докупи 😁
Я не найбільш фанат Ібсена, тому й сюжетно вистава не потрапила в мої sweet spots. На жаль, оригінальну п'єсу не читав, то події вистави доводилось доганяти, підчитуючи синопсис в антракті. І це мене спантеличило, бо, як я був упевнений, це вистава Богомазова, доволі прямолінійного та реалістичного режисера. Підбір акторів, кольори та стиль декорацій, загальний вайб. Усе відчувалось правильним. Яким же було моє здивування, коли, вже після вистави, прочитав, що у кріслі режисера був Уривський.
Це шоста вистава режисера, яку я мав щастя відвідати і наскільки ж вона вирізнялась на фоні попередників. Все ще не зовсім моє, але точно неймовірно захопливо і (нарешті) з кінцівкою, яка мене насправді задовільнила.
Ну і, звісно, не можна не згадати. Ступка у головній ролі – щось із чимось. Неймовірний актор.
BY Літературний Тигр
Share with your friend now:
group-telegram.com/lit_tiger/1412