Парафія великомученика Георгія с. Липів Ріг передала допомогу захисникам України
З благословення митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента настоятель Георгіївського храму с. Липів Ріг на Ніжинщині протоієрей Ростислав Іванов разом з парафіянами зібрали та передали на фронт продукти харчування.
На парафії також регулярно збирають посильну фінансову допомогу на потреби армії.
Ніжинська єпархія УПЦ
З благословення митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента настоятель Георгіївського храму с. Липів Ріг на Ніжинщині протоієрей Ростислав Іванов разом з парафіянами зібрали та передали на фронт продукти харчування.
На парафії також регулярно збирають посильну фінансову допомогу на потреби армії.
Ніжинська єпархія УПЦ
Митрополит Климент звершив нічну Божественну літургію з молитвою за Церкву та мир в Україні
21 грудня 2024 року, у день пам'яті преподобного Патапія Фівського, в Академічному храмі на честь преподобного Іоанна Дамаскина Свято-Покровського чоловічого монастиря у Голосієві, відслужено традиційну нічну Літургію з піднесенням молитв за Церкву і мир в Україні.
Богослужіння очолив голова Учбового комітету при Священному Синоді Української Православної Церкви митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент.
Перед початком богослужіння було звершено заупокійну літію, під час якої були піднесені заупокійні прохання за усіх полеглих українських воїнів, невинно вбитих під час війни та усіх спочилих православних християн.
Ніжинська єпархія УПЦ
21 грудня 2024 року, у день пам'яті преподобного Патапія Фівського, в Академічному храмі на честь преподобного Іоанна Дамаскина Свято-Покровського чоловічого монастиря у Голосієві, відслужено традиційну нічну Літургію з піднесенням молитв за Церкву і мир в Україні.
Богослужіння очолив голова Учбового комітету при Священному Синоді Української Православної Церкви митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент.
Перед початком богослужіння було звершено заупокійну літію, під час якої були піднесені заупокійні прохання за усіх полеглих українських воїнів, невинно вбитих під час війни та усіх спочилих православних християн.
Ніжинська єпархія УПЦ
У день святого Миколая митрополит Климент привітав зі святом найменших парафіян та передав благодійну допомогу родинам воїнів
19 грудня, після завершення святкової Літургії з нагоди престольного свята кафедрального собору, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент передав матеріальну допомогу родинам загиблих захисників України.
Пресслужба
19 грудня, після завершення святкової Літургії з нагоди престольного свята кафедрального собору, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент передав матеріальну допомогу родинам загиблих захисників України.
Пресслужба
22 грудня – вшанування ікони Божої Матері «Несподівана Радість»
☘️Створення цього образа пов’язують із притчею про розбійника. Він кожен день щиро молився перед ликом Пресвятої Богородиці, повторюючи вітання Архангела Гавриїла: «Радуйся, Благодатна!», а потім відправлявся на гріховні діяння.
☘️Але одного разу, стоячи перед іконою на колінах, раптом побачив, що вона ожила. На руках і ногах Божественного Немовляти, Якого тримала Богоматір, відкрилися рани, що кровоточили. Страшне видіння злякало і до глибини душі вразило злочинця, з його очей полилися сльози. З глибоким співчуттям він запитав у Діви Марії: «Хто посмів це зробити?». На що Вона відповіла йому: «Ти та інші беззаконники своїми гріхами знову розпинаєте Сина Мого».
☘️Чоловік усвідомивши свою провину, довго благав у покаянні Царицю Небесну і Господа про помилування. Згодом по молитвам Заступниці роду християнського йому була дана несподівана радість: Всеблагий Спаситель дарував прощення гріхів. З того часу лиходій докорінно змінився, почав вести праведне, благочестиве та богоугодне життя.
☘️Дивовижну історію духовного прозріння подано за книгою святителя Димитрія Ростовського «Руно Орошенное» (XVII ст.).
☘️Сюжет цей сильно нагадує наше власне життя. Називаючись християнами, ми часто грішимо день у день, не усвідомлюючи цього. Тому будемо намагатися жити за заповідями Господніми, щоб мати нам «велику нагороду на небесах» (Мф. 5:12). Тоді буде радість не лише для кожного з нас, а й «у Ангелів Божих і за одного грішника, що кається» (Лк. 15:10).
☘️До образу Богородиці «Несподівана Радість» звертаються з проханням наставити на шлях Істини, позбутися гріховних звичок.
☘️«О, Госпоже Пресвятая! Умилосердися о всех, чтущих всечестное имя Твое, и всем яви всемощный покров Твой и заступление».
☘️Створення цього образа пов’язують із притчею про розбійника. Він кожен день щиро молився перед ликом Пресвятої Богородиці, повторюючи вітання Архангела Гавриїла: «Радуйся, Благодатна!», а потім відправлявся на гріховні діяння.
☘️Але одного разу, стоячи перед іконою на колінах, раптом побачив, що вона ожила. На руках і ногах Божественного Немовляти, Якого тримала Богоматір, відкрилися рани, що кровоточили. Страшне видіння злякало і до глибини душі вразило злочинця, з його очей полилися сльози. З глибоким співчуттям він запитав у Діви Марії: «Хто посмів це зробити?». На що Вона відповіла йому: «Ти та інші беззаконники своїми гріхами знову розпинаєте Сина Мого».
☘️Чоловік усвідомивши свою провину, довго благав у покаянні Царицю Небесну і Господа про помилування. Згодом по молитвам Заступниці роду християнського йому була дана несподівана радість: Всеблагий Спаситель дарував прощення гріхів. З того часу лиходій докорінно змінився, почав вести праведне, благочестиве та богоугодне життя.
☘️Дивовижну історію духовного прозріння подано за книгою святителя Димитрія Ростовського «Руно Орошенное» (XVII ст.).
☘️Сюжет цей сильно нагадує наше власне життя. Називаючись християнами, ми часто грішимо день у день, не усвідомлюючи цього. Тому будемо намагатися жити за заповідями Господніми, щоб мати нам «велику нагороду на небесах» (Мф. 5:12). Тоді буде радість не лише для кожного з нас, а й «у Ангелів Божих і за одного грішника, що кається» (Лк. 15:10).
☘️До образу Богородиці «Несподівана Радість» звертаються з проханням наставити на шлях Істини, позбутися гріховних звичок.
☘️«О, Госпоже Пресвятая! Умилосердися о всех, чтущих всечестное имя Твое, и всем яви всемощный покров Твой и заступление».
23 грудня – пам’ять небесного покровителя Прилук — святителя Іоасафа, єпископа Білгородського
☘️Угодник Божий народився у Прилуках в 1705 році у святковий день Різдва Пресвятої Богородиці. Ще в юні роки хлопчика Господь звістив Свою Святу волю про благодатне майбутнє дитини в дивовижному видінні, яке було явлено його батькові.
☘️У восьмирічному віці блаженний вступив до Київської духовної академії. Велика кількість святинь, знайомство з Печерськими старцями — остаточно вплинуло на його рішення цілковито присвятити своє земне життя служінню Вседержителю.
☘️Після навчання праведник відправився у пустельну Межигірську обитель і, удосконалюючись у християнських чеснотах, у 1725 році прийняв чернечий постриг. З того часу ревний подвижник виконував низку різноманітних духовних і адміністративних обов’язків.
☘️Згодом отець Іоасаф був призначений настоятелем Лубенсько-Мгарського Преображенського монастиря на Полтавщині. Під його благочинним керівництвом обитель стала відома далеко за її межами. Через декілька років блаженний став намісником Троїце-Сергієвої лаври.
☘️У 1748 році розпочинається єпископське служіння святого на Бєлгородській кафедрі. З метою підняття освітнього й релігійно-морального стану парафіяльного духовенства та пастви, архіпастир щорічно об’їжджав велику єпархію, попри слабке здоров’я.
☘️Маючи безмежну любов до ближнього, святитель Іоасаф особливо піклувався про нужденних. Перед великими християнськими святами він усіляко робив справи милосердя так, щоб «ліва рука твоя не знала, що робить правиця твоя» (Мф. 6:3).
☘️За богоугодне життя Господь наділив праведника даром духовного прозріння. Якось уві сні сама Богоматір відкрила йому місцезнаходження Піщанського чудотворного образу Цариці Небесної.
☘Після невпинного апостольського служіння на ниві Христовій блаженний єпископ взимку 1754 року відійшов у Вічні обителі Царя Небесного.
☘️«Святителю отче наш Іоасафе, моли Бога за нас грішних!»
☘️Угодник Божий народився у Прилуках в 1705 році у святковий день Різдва Пресвятої Богородиці. Ще в юні роки хлопчика Господь звістив Свою Святу волю про благодатне майбутнє дитини в дивовижному видінні, яке було явлено його батькові.
☘️У восьмирічному віці блаженний вступив до Київської духовної академії. Велика кількість святинь, знайомство з Печерськими старцями — остаточно вплинуло на його рішення цілковито присвятити своє земне життя служінню Вседержителю.
☘️Після навчання праведник відправився у пустельну Межигірську обитель і, удосконалюючись у християнських чеснотах, у 1725 році прийняв чернечий постриг. З того часу ревний подвижник виконував низку різноманітних духовних і адміністративних обов’язків.
☘️Згодом отець Іоасаф був призначений настоятелем Лубенсько-Мгарського Преображенського монастиря на Полтавщині. Під його благочинним керівництвом обитель стала відома далеко за її межами. Через декілька років блаженний став намісником Троїце-Сергієвої лаври.
☘️У 1748 році розпочинається єпископське служіння святого на Бєлгородській кафедрі. З метою підняття освітнього й релігійно-морального стану парафіяльного духовенства та пастви, архіпастир щорічно об’їжджав велику єпархію, попри слабке здоров’я.
☘️Маючи безмежну любов до ближнього, святитель Іоасаф особливо піклувався про нужденних. Перед великими християнськими святами він усіляко робив справи милосердя так, щоб «ліва рука твоя не знала, що робить правиця твоя» (Мф. 6:3).
☘️За богоугодне життя Господь наділив праведника даром духовного прозріння. Якось уві сні сама Богоматір відкрила йому місцезнаходження Піщанського чудотворного образу Цариці Небесної.
☘Після невпинного апостольського служіння на ниві Христовій блаженний єпископ взимку 1754 року відійшов у Вічні обителі Царя Небесного.
☘️«Святителю отче наш Іоасафе, моли Бога за нас грішних!»
24 грудня – пам'ять преподобного Кукші Одеського
☘️Праведник народився у 1874 році у невеличкому селі на Миколаївщині. Вихований у благочесті, він з дитинства всією душею прагнув до Вседержителя і тому дуже полюбив молитву, богослужіння і читання Священного Писання.
☘️У 20 років юнак вирушає у паломництво по благодатних місцям Єрусалиму та гори Афон. Після чого остаточно вирішує присвятити своє земне життя служінню Царю Небесному.
☘️Угодник Божий оселяється в одній з обителей Святої Гори, де згодом приймає чернечий постриг. Він смиренно виконував монастирські послухи, однак через 17 років преподобному довелося залишити Афон. Господь покликав його до подвигу на рідній землі.
☘️З 1913 року блаженний продовжив своє служіння у Києво-Печерській Лаврі. У непрості часи війни святий виконував обов’язки "брата милосердя".
☘️З 1938 року розпочався важкий восьмирічний сповідницький подвиг преподобного Кукші. Його, як "служителя культу” засуджують до 5 років таборів, а після відбуття терміну – до 3 років заслання. Але, навіть під час таких суворих випробувань Господь зберіг свого угодника.
☘️Після жахливих поневірянь страждалець повертається в київську обитель. До нього, як до досвідченого старця, їдуть люди з різних куточків країни за порадою, настановою, розрадою.
☘️Це дуже непокоїло богоборчу радянську владу, тому отця Кукшу постійно переслідували гонителі Церкви Христової. Його перевели до Почаївської Лаври, проте і тут до святого приходили духовні чада.
☘️Останні роки життя блаженного, котрого Спаситель наділив дарами чудотворення та прозорливості, були пов’язані із Одеським Свято-Успенським монастирем. Подвижник відійшов у Вічні обителі Творця у 1964 році.
☘️Упродовж 30 років на могилі преподобного Кукші неодноразово відбувались численні дива та зцілення недужних. Восени 1994 року його нетлінні мощі були урочисто віднайдені та спочивають в Успенському храмі Свято-Успенського чоловічого монастиря м. Одеси.
☘️«О, богоносне отче Кукшо! Избави от всякаго навета вражия Церковь нашу святую и землю нашу. Умоли Господа Бога и Пресвятую Богородицу даровати нам тихое и безгрешное житие».
☘️Праведник народився у 1874 році у невеличкому селі на Миколаївщині. Вихований у благочесті, він з дитинства всією душею прагнув до Вседержителя і тому дуже полюбив молитву, богослужіння і читання Священного Писання.
☘️У 20 років юнак вирушає у паломництво по благодатних місцям Єрусалиму та гори Афон. Після чого остаточно вирішує присвятити своє земне життя служінню Царю Небесному.
☘️Угодник Божий оселяється в одній з обителей Святої Гори, де згодом приймає чернечий постриг. Він смиренно виконував монастирські послухи, однак через 17 років преподобному довелося залишити Афон. Господь покликав його до подвигу на рідній землі.
☘️З 1913 року блаженний продовжив своє служіння у Києво-Печерській Лаврі. У непрості часи війни святий виконував обов’язки "брата милосердя".
☘️З 1938 року розпочався важкий восьмирічний сповідницький подвиг преподобного Кукші. Його, як "служителя культу” засуджують до 5 років таборів, а після відбуття терміну – до 3 років заслання. Але, навіть під час таких суворих випробувань Господь зберіг свого угодника.
☘️Після жахливих поневірянь страждалець повертається в київську обитель. До нього, як до досвідченого старця, їдуть люди з різних куточків країни за порадою, настановою, розрадою.
☘️Це дуже непокоїло богоборчу радянську владу, тому отця Кукшу постійно переслідували гонителі Церкви Христової. Його перевели до Почаївської Лаври, проте і тут до святого приходили духовні чада.
☘️Останні роки життя блаженного, котрого Спаситель наділив дарами чудотворення та прозорливості, були пов’язані із Одеським Свято-Успенським монастирем. Подвижник відійшов у Вічні обителі Творця у 1964 році.
☘️Упродовж 30 років на могилі преподобного Кукші неодноразово відбувались численні дива та зцілення недужних. Восени 1994 року його нетлінні мощі були урочисто віднайдені та спочивають в Успенському храмі Свято-Успенського чоловічого монастиря м. Одеси.
☘️«О, богоносне отче Кукшо! Избави от всякаго навета вражия Церковь нашу святую и землю нашу. Умоли Господа Бога и Пресвятую Богородицу даровати нам тихое и безгрешное житие».
25 грудня – пам’ять святителя Спиридона, єпископа Триміфунтського, чудотворця
☘️Угодник Божий народився в бідній сім’ї близько 270 року на острові Кіпр. Він був пастухом. Коли ж втратив дружину, то цілковито віддався духовним подвигам, якими славив Царя Небесного. Всі свої заробітки праведник жертвував на потреби нужденних.
☘️На початку IV століття, за часів правління рівноапостольного царя Константина, Спиридона було обрано єпископом кіпрського міста Триміфунт. Святитель залишився таким, як і раніше, поєднуючи служіння з невпинними справами милосердя – недарма його зображують на іконах у шапочці звичайного пастуха.
☘️За благочестиве життя та добре серце, сповнене любові до Спасителя і ближніх, Вседержитель винагородив блаженного даром чудотворення: він зцілював невиліковно хворих, виганяв нечистих духів, зводив дощ під час засухи і голоду, зцілював недужних та навіть воскресив померле немовля.
☘️Владика святий мав звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу – віддавати нужденним у борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід у комору, де кожен міг узяти, скільки потрібно, а потім повернути таким же чином, без перевірки та звіту.
☘️У 325 році він брав участь у Першому Вселенському соборі, де було засуджено аріанську єресь. Сповідник Христовий вразив усіх дивом, підтверджуючи істинність постанов собору про Пресвяту Трійцю: він стиснув у руці цеглину – і тієї ж миті з неї вийшли вогонь та вода, а в його руці залишилась глина. «Так і в Трійці, – промовив тоді блаженний, – Три Особи, але Єдине Божество».
☘️Спочив у Господі святитель Спиридон після плідного апостольського служіння у 348 році.
☘️Його благодатні мощі покояться на острові Корфу. Цікаво, що температура тіла святого 36,6 градусів уже багато століть. У Православному світі він шанується як «святий, який ходить» – оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, і кілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини і як велику святиню передають вірянам.
☘️«Радуйся, Спиридоне, предивный чудотворче!»
☘️Угодник Божий народився в бідній сім’ї близько 270 року на острові Кіпр. Він був пастухом. Коли ж втратив дружину, то цілковито віддався духовним подвигам, якими славив Царя Небесного. Всі свої заробітки праведник жертвував на потреби нужденних.
☘️На початку IV століття, за часів правління рівноапостольного царя Константина, Спиридона було обрано єпископом кіпрського міста Триміфунт. Святитель залишився таким, як і раніше, поєднуючи служіння з невпинними справами милосердя – недарма його зображують на іконах у шапочці звичайного пастуха.
☘️За благочестиве життя та добре серце, сповнене любові до Спасителя і ближніх, Вседержитель винагородив блаженного даром чудотворення: він зцілював невиліковно хворих, виганяв нечистих духів, зводив дощ під час засухи і голоду, зцілював недужних та навіть воскресив померле немовля.
☘️Владика святий мав звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу – віддавати нужденним у борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід у комору, де кожен міг узяти, скільки потрібно, а потім повернути таким же чином, без перевірки та звіту.
☘️У 325 році він брав участь у Першому Вселенському соборі, де було засуджено аріанську єресь. Сповідник Христовий вразив усіх дивом, підтверджуючи істинність постанов собору про Пресвяту Трійцю: він стиснув у руці цеглину – і тієї ж миті з неї вийшли вогонь та вода, а в його руці залишилась глина. «Так і в Трійці, – промовив тоді блаженний, – Три Особи, але Єдине Божество».
☘️Спочив у Господі святитель Спиридон після плідного апостольського служіння у 348 році.
☘️Його благодатні мощі покояться на острові Корфу. Цікаво, що температура тіла святого 36,6 градусів уже багато століть. У Православному світі він шанується як «святий, який ходить» – оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, і кілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини і як велику святиню передають вірянам.
☘️«Радуйся, Спиридоне, предивный чудотворче!»
27 грудня – пам’ять святих мучеників Фірса, Левкія та Каліника Кесарійських
☘️Сповідники Господні постраждали за Слово Боже на межі ІІІ-IV стт. у палестинському місті Кесарія. Святий Левкій, будучи вихованим за євангельськими заповідями, безстрашно викривав злодіяння місцевого правителя, який змушував християн поклонятися бездушним ідолам.
☘️Обурений безбожник зажадав швидкої розправи над хоробрим воїном Христовим, і наказав після жорстоких тортур мечем усікти голову святого. Мученицька кончина Левкія надихнула праведного Фірса прийти до безжалісного ідолопоклонника і навернути його до Господа Ісуса Христа.
☘️Проте градоначальник велів, аби зв’язаного сповідника розтягували в різні боки з такою силою, щоб розійшлися суглоби. Потім нехристи осліпили страждальця і вкинули у в’язницю. Серед ночі Сам Спаситель явився святому Фірсу і зцілив усі його рани. На ранок тіло його було цілком здорове.
☘️Багато іновірних, будучи свідками дивовижного зцілення мученика, увірували в Христа. Серед них був і язичницький жрець Каліник, який переконався, що джерелом такої чудодійної сили не може бути ніхто інший окрім Єдиного Істинного Бога, Творця і Вседержителя всього світу.
☘️Блаженний почав привселюдно славити Царя Небесного. Тоді безбожники схопили його і також усікли мечем. Святий Фірс після тривалих нелюдських тортур отримав від Всевишнього переможний вінець мучеництва.
☘️Сповідники Господні постраждали за Слово Боже на межі ІІІ-IV стт. у палестинському місті Кесарія. Святий Левкій, будучи вихованим за євангельськими заповідями, безстрашно викривав злодіяння місцевого правителя, який змушував християн поклонятися бездушним ідолам.
☘️Обурений безбожник зажадав швидкої розправи над хоробрим воїном Христовим, і наказав після жорстоких тортур мечем усікти голову святого. Мученицька кончина Левкія надихнула праведного Фірса прийти до безжалісного ідолопоклонника і навернути його до Господа Ісуса Христа.
☘️Проте градоначальник велів, аби зв’язаного сповідника розтягували в різні боки з такою силою, щоб розійшлися суглоби. Потім нехристи осліпили страждальця і вкинули у в’язницю. Серед ночі Сам Спаситель явився святому Фірсу і зцілив усі його рани. На ранок тіло його було цілком здорове.
☘️Багато іновірних, будучи свідками дивовижного зцілення мученика, увірували в Христа. Серед них був і язичницький жрець Каліник, який переконався, що джерелом такої чудодійної сили не може бути ніхто інший окрім Єдиного Істинного Бога, Творця і Вседержителя всього світу.
☘️Блаженний почав привселюдно славити Царя Небесного. Тоді безбожники схопили його і також усікли мечем. Святий Фірс після тривалих нелюдських тортур отримав від Всевишнього переможний вінець мучеництва.