Slow down, sister! 🇺🇦

Так от, чорногорська пошта.

По-перше, треба сказати, що це була моя перша з нею зустріч.
По-друге, я була про неї дуже невисокої думки. А дарма, нічо так пошта!

Тож, ранок, стукіт в двері. Я нікого не очікую. Визираю в вікно, бачу поштовий фургончик. Відкриваю двері, притримую одною рукою кошеня.

Двоє чоловіків називають моє прізвище, показують маленький пакунок і запитують чорногорською, чи є в мене євро. Я блідну, бо у мене взагалі налу нема, тож починаю бігати по хаті, повторюючи "хвилинку, дуже вибачаюся!". Попутно закидую Ґаргулью в туалет, бо вона, як бачить вулицю, рветься в пампаси.

Євро не набирається, мужики ржуть, я вже готова сказати "вибачте, є 85 центів і два банани!" — аж тут виясняється, що треба не євро, а п'ять. Бо велика посилка, яка стоїть поруч з ними — теж мені.

В результаті, коли виявилося, що у мене немає налу, у сусідів зайняти не вийде, бо їх нема вдома, а карткою розрахуватися з ними не можна, один з працівників сказав: "Дивіться. Зараз я плачу моєму колезі за вас. А завтра я повернуся і заберу 5 євро, добре?"

Слово він стримав. І наостанок дав мені пораду: "Це Чорногорія. Завжди майте кеш!" :)

www.group-telegram.com/br/panicetc.com/7336

167 viewsDec 11 at 21:16

Так от, чорногорська пошта.

По-перше, треба сказати, що це була моя перша з нею зустріч.
По-друге, я була про неї дуже невисокої думки. А дарма, нічо так пошта!

Тож, ранок, стукіт в двері. Я нікого не очікую. Визираю в вікно, бачу поштовий фургончик. Відкриваю двері, притримую одною рукою кошеня.

Двоє чоловіків називають моє прізвище, показують маленький пакунок і запитують чорногорською, чи є в мене євро. Я блідну, бо у мене взагалі налу нема, тож починаю бігати по хаті, повторюючи "хвилинку, дуже вибачаюся!". Попутно закидую Ґаргулью в туалет, бо вона, як бачить вулицю, рветься в пампаси.

Євро не набирається, мужики ржуть, я вже готова сказати "вибачте, є 85 центів і два банани!" — аж тут виясняється, що треба не євро, а п'ять. Бо велика посилка, яка стоїть поруч з ними — теж мені.

В результаті, коли виявилося, що у мене немає налу, у сусідів зайняти не вийде, бо їх нема вдома, а карткою розрахуватися з ними не можна, один з працівників сказав: "Дивіться. Зараз я плачу моєму колезі за вас. А завтра я повернуся і заберу 5 євро, добре?"

Слово він стримав. І наостанок дав мені пораду: "Це Чорногорія. Завжди майте кеш!" :)

BY Slow down, sister! 🇺🇦