Telegram Group & Telegram Channel
✙Resurgam✙
🇹🇷 Чи може стати "Великий Туран" альтернативою тиску на московію? Спочатку тезово проговоримо про цікаві події, які відбулися дотично до Туреччини, а потім продовжимо тезу: 🛑1. У той час поки Трамп вже втретє заявив "no way" щодо вступу України в НАТО, …
🇫🇷 🇹🇷 Конкуренція між Францією та Туреччиною за "Нову еру" в Європі може піти на користь Україні та Європі 

Це продовження минулого допису про Туреччину.

➡️ "З виходом США з Європи настала нова ера", — констатував Макрон.

🗣 "Дії президента США є тривожним дзвінком для нас, щоб ми об'єднались та розробили власний центр тяжіння. Туреччина хотіла б бути частиною будь-якої нової архітектури безпеки в Європі".

💬 А тим часом у США, втративши контекст будь-чого продовжується загострення, тому, за даними американських ЗМІ: "Трамп розглядає зміну формату участі США в НАТО, а саме — відмову від обов'язкового захисту союзників у разі нападу на них".

➡️ Тож маємо такий стан речей: що і Франція, і Туреччина хочуть заповнити простір, який звільняють США.

Святе місце пустим не буває, і це підтверджує певний процес, який розпочався у Франції

🛑1. Московію у промові Макрона визнано стратегічною загрозою Франції, а США — ненадійним партнером.

🛑2. Франція продовжує дискусію про ядерну автономію Європи.

🛑3. Досягнуто політичного консенсусу майже всіх провідних французьких партій щодо оцінки загроз, які йдуть від Трампа.

Дії Франції є спробою більш структурно відновити історичну гордість. Річ у тім, що Франція, як ніхто інший з часів 2СВ, знає, що таке "допомога" американців і яка її ціна. 

Можливо, у майбутньому ми поговоримо про те, як США за ленд-ліз вимили з Франції золото-валютний резерв, а потім поставили її в низку економічних та політичних залежностей на десятиліття. Це дуже цікава тема: чому Шарль Де Голль відмовлявся тривалий час від такої допомоги, а після війни спробував відновити саме партнерські відносини, запропонувавши реформу НАТО як частину історичної справедливості. Проте зрештою це завершилося виходом Франції з НАТО.

Цей невеличкий екскурс потрібний нам, щоб зрозуміти відповідь на одне питання...

➡️ Якби мене попросили запитати, хто серед союзників у НАТО найбільш скептично ставиться до США, то це була б Франція (на другому місці — Туреччина).

Політичний та громадський консенсус, що сформувався у Франції, частково є наслідком історичної пам'яті та невдалих спроб побудувати безпекові відносини зі США на рівні партнерства, а не залежності та впливу.

Французький істеблішмент сприймає ситуацію зі США як можливість — можливість формування власного лідерства на фоні безпекового значення Франції в Європі.

➡️ І Франція потребує союзників відповідного військово-технічного рівня, щоб ідея оборонної автономії із рис теоретичності отримала практичний поштовх до реалізації.

Істеблішмент Великої Британії, Німеччини та й Польщі традиційно невпевнений у доцільності настільки різкого розриву зі США та відповідних ризиків.

➡️ Натомість Туреччина — одна з країн, яка системно переживає зіткнення інтересів зі США в рамках власної ініціативи щодо формування регіонального лідерства на Близькому Сході. 

З моменту інавгурації Трампа Анкара подає доволі цікаві сигнали Європі, оскільки, з одного боку, проізраїльська адміністрація Трампа, а з іншого — московські близькосхідні амбіції є стратегічними конкурентами для Туреччини.

Натомість оборонний союз із Францією є для Туреччини більш збалансованим варіантом, навіть попри конфліктність між Парижем та Анкарою довкола Кавказу.  Головне збалансування полягає в тому, що Париж вбачає свій безпековий вплив та авторитет переважно на Європу, а Туреччина потребує політичних союзників для закріплення власного впливу на Близькому Сході та формування регіонального лідерства. Адже без визнання лідерства з боку інших — лідером не стати (варто було б це розуміти Вашингтону).

А тепер просто один момент: який поштовх дасть утворення паралельного до НАТО безпекового союзу Париж-Київ-Анкара, що об'єднує 3 найсильніші армії Європи? Можливо, Лондон та Берлін також доєдналися б, якщо наважаться.

↪️ Але держави Балтії та Скандинавії були б точно зацікавлені доєднатись до додаткового безпекового союзу, де гаранти — 3 найсильніші армії Європи. 

Якщо нам відмовляють у гарантіях безпеки, то залишається лише одне — шукати шляхи створити їх самостійно.

Resurgam Приєднуйся
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM



group-telegram.com/resurgammmm/3365
Create:
Last Update:

🇫🇷 🇹🇷 Конкуренція між Францією та Туреччиною за "Нову еру" в Європі може піти на користь Україні та Європі 

Це продовження минулого допису про Туреччину.

➡️ "З виходом США з Європи настала нова ера", — констатував Макрон.

🗣 "Дії президента США є тривожним дзвінком для нас, щоб ми об'єднались та розробили власний центр тяжіння. Туреччина хотіла б бути частиною будь-якої нової архітектури безпеки в Європі".

💬 А тим часом у США, втративши контекст будь-чого продовжується загострення, тому, за даними американських ЗМІ: "Трамп розглядає зміну формату участі США в НАТО, а саме — відмову від обов'язкового захисту союзників у разі нападу на них".

➡️ Тож маємо такий стан речей: що і Франція, і Туреччина хочуть заповнити простір, який звільняють США.

Святе місце пустим не буває, і це підтверджує певний процес, який розпочався у Франції

🛑1. Московію у промові Макрона визнано стратегічною загрозою Франції, а США — ненадійним партнером.

🛑2. Франція продовжує дискусію про ядерну автономію Європи.

🛑3. Досягнуто політичного консенсусу майже всіх провідних французьких партій щодо оцінки загроз, які йдуть від Трампа.

Дії Франції є спробою більш структурно відновити історичну гордість. Річ у тім, що Франція, як ніхто інший з часів 2СВ, знає, що таке "допомога" американців і яка її ціна. 

Можливо, у майбутньому ми поговоримо про те, як США за ленд-ліз вимили з Франції золото-валютний резерв, а потім поставили її в низку економічних та політичних залежностей на десятиліття. Це дуже цікава тема: чому Шарль Де Голль відмовлявся тривалий час від такої допомоги, а після війни спробував відновити саме партнерські відносини, запропонувавши реформу НАТО як частину історичної справедливості. Проте зрештою це завершилося виходом Франції з НАТО.

Цей невеличкий екскурс потрібний нам, щоб зрозуміти відповідь на одне питання...

➡️ Якби мене попросили запитати, хто серед союзників у НАТО найбільш скептично ставиться до США, то це була б Франція (на другому місці — Туреччина).

Політичний та громадський консенсус, що сформувався у Франції, частково є наслідком історичної пам'яті та невдалих спроб побудувати безпекові відносини зі США на рівні партнерства, а не залежності та впливу.

Французький істеблішмент сприймає ситуацію зі США як можливість — можливість формування власного лідерства на фоні безпекового значення Франції в Європі.

➡️ І Франція потребує союзників відповідного військово-технічного рівня, щоб ідея оборонної автономії із рис теоретичності отримала практичний поштовх до реалізації.

Істеблішмент Великої Британії, Німеччини та й Польщі традиційно невпевнений у доцільності настільки різкого розриву зі США та відповідних ризиків.

➡️ Натомість Туреччина — одна з країн, яка системно переживає зіткнення інтересів зі США в рамках власної ініціативи щодо формування регіонального лідерства на Близькому Сході. 

З моменту інавгурації Трампа Анкара подає доволі цікаві сигнали Європі, оскільки, з одного боку, проізраїльська адміністрація Трампа, а з іншого — московські близькосхідні амбіції є стратегічними конкурентами для Туреччини.

Натомість оборонний союз із Францією є для Туреччини більш збалансованим варіантом, навіть попри конфліктність між Парижем та Анкарою довкола Кавказу.  Головне збалансування полягає в тому, що Париж вбачає свій безпековий вплив та авторитет переважно на Європу, а Туреччина потребує політичних союзників для закріплення власного впливу на Близькому Сході та формування регіонального лідерства. Адже без визнання лідерства з боку інших — лідером не стати (варто було б це розуміти Вашингтону).

А тепер просто один момент: який поштовх дасть утворення паралельного до НАТО безпекового союзу Париж-Київ-Анкара, що об'єднує 3 найсильніші армії Європи? Можливо, Лондон та Берлін також доєдналися б, якщо наважаться.

↪️ Але держави Балтії та Скандинавії були б точно зацікавлені доєднатись до додаткового безпекового союзу, де гаранти — 3 найсильніші армії Європи. 

Якщо нам відмовляють у гарантіях безпеки, то залишається лише одне — шукати шляхи створити їх самостійно.

Resurgam Приєднуйся

BY ✙Resurgam✙


Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260

Share with your friend now:
group-telegram.com/resurgammmm/3365

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

The next bit isn’t clear, but Durov reportedly claimed that his resignation, dated March 21st, was an April Fools’ prank. TechCrunch implies that it was a matter of principle, but it’s hard to be clear on the wheres, whos and whys. Similarly, on April 17th, the Moscow Times quoted Durov as saying that he quit the company after being pressured to reveal account details about Ukrainians protesting the then-president Viktor Yanukovych. The gold standard of encryption, known as end-to-end encryption, where only the sender and person who receives the message are able to see it, is available on Telegram only when the Secret Chat function is enabled. Voice and video calls are also completely encrypted. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. Lastly, the web previews of t.me links have been given a new look, adding chat backgrounds and design elements from the fully-features Telegram Web client. Overall, extreme levels of fear in the market seems to have morphed into something more resembling concern. For example, the Cboe Volatility Index fell from its 2022 peak of 36, which it hit Monday, to around 30 on Friday, a sign of easing tensions. Meanwhile, while the price of WTI crude oil slipped from Sunday’s multiyear high $130 of barrel to $109 a pop. Markets have been expecting heavy restrictions on Russian oil, some of which the U.S. has already imposed, and that would reduce the global supply and bring about even more burdensome inflation.
from br


Telegram ✙Resurgam✙
FROM American