Roman Skrypin ✔

Я хочу вам дещо розповісти. Моя проблема в тому, що я мав необережність жити в СССР. І це були дуууууже прикрі часи. Дуже. Коли в тебе немає можливостей. Є лиш бажання й мрії. Так ось. Мене тут був парубок один запитав чи вірили ми в незалежність України. І, знаєте, вірили. Й торували той шлях. Коли неможливе стало можливим. Дуже чітко памʼятаю той день 24 серпня 1991 року й дзвінок до мене Тараса Шамайди. Що ось - сталося. Те, чого ми прагнули. Так, ми були наївними й молодими. І Роман Кульчинський й Олег Сікало (пропав безвісти на фронті) й Андрій Любич й Світалана Пиркало, Анастасія Перепелиця. Бо нам було 17 - 19 рочків. Так, ми вірили в диво й в свою країну. Й не припиняємо вірити. Нині я читаю новини, цілу стрічку. Я хотів сказати просту річ: ніколи, ніколи, ніколи не зневірюйтеся в собі. Там де глухий кут, є можливість розвернутися й піти у зворотному напрямку. Будьте собою. Це важливо. Ми свого часу і вижили й проросли. Дай Боже й вам.

www.group-telegram.com/br/romanskrypin.com/2589

3.7K viewsFeb 7 at 16:32

Я хочу вам дещо розповісти. Моя проблема в тому, що я мав необережність жити в СССР. І це були дуууууже прикрі часи. Дуже. Коли в тебе немає можливостей. Є лиш бажання й мрії. Так ось. Мене тут був парубок один запитав чи вірили ми в незалежність України. І, знаєте, вірили. Й торували той шлях. Коли неможливе стало можливим. Дуже чітко памʼятаю той день 24 серпня 1991 року й дзвінок до мене Тараса Шамайди. Що ось - сталося. Те, чого ми прагнули. Так, ми були наївними й молодими. І Роман Кульчинський й Олег Сікало (пропав безвісти на фронті) й Андрій Любич й Світалана Пиркало, Анастасія Перепелиця. Бо нам було 17 - 19 рочків. Так, ми вірили в диво й в свою країну. Й не припиняємо вірити. Нині я читаю новини, цілу стрічку. Я хотів сказати просту річ: ніколи, ніколи, ніколи не зневірюйтеся в собі. Там де глухий кут, є можливість розвернутися й піти у зворотному напрямку. Будьте собою. Це важливо. Ми свого часу і вижили й проросли. Дай Боже й вам.

BY Roman Skrypin