#люди_братства
Церква і суспільство: Взаємодія віри і науки в житті Йоганна Кеплера

У новому номері журналу “Церква і суспільство” (науково-публіцистичний часопис з богослов’я, філософії, історії, соціології та релігієзнавства, заснований Інститутом Церкви і суспільства КПБА) вийшла стаття нашого братчика отця Георгія Гуртового.

«Центральною в теологічному світогляді Кеплера була ідея Бога як верховного математика і геометра. Він вірив, що Всесвіт створений згідно з математичними принципами, які людина може осягнути за допомогою розуму. Його перша велика праця “Космографічна таємниця” (Mysterium Cosmographicum, 1596) була спробою пояснити структуру Сонячної системи через вписані один в одного п’ять платонівських тіл 3. Хоча ця теорія згодом виявилася помилковою, вона демонструє прагнення Кеплера знайти гармонію між божественним творінням та математичною досконалістю».

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/czerkva-i-suspilstvo-vzayemodiya-viry-i-nauky-v-zhytti-joganna-keplera/

#свято
Світло Різдва: Послання віри та єдності від Християнських Церков України

Глави та представники Християнських Церков України звернулися до народу зі щирим Різдвяним привітанням. У своєму зверненні вони передають послання надії, віри та єдності, наголошуючи на Божій любові, яка зміцнює у складні часи. Заклик до молитви за мир, перемогу та відновлення України об'єднує всіх навколо світла Різдва.

Дивитись: https://youtu.be/8IoM4b4xOzU

#свято
Різдво Христове: Єдність та Розмаїття

Наш український народ особливо бережно ставиться до вікових традицій. Їх у нас багато. Вони єднають нас у єдиному просторі  буття на нашій рідній землі.

Одні з них виникли в давнину і глибоко  вкорінились у наше повсякденне життя. Інші починають свій відлік у недавньому минулому і шукають своє місце у великій культурі нашого багатого традиціями народу.

У святкуванні Різдва Христового є дві складові. З одного боку – це факт пришестя у світ Сина Божого Господа нашого Ісуса Христа, Спасителя, Котрий приніс світло Любові і Єдності з Богом. З іншої сторони – це давні традиції нашого народу святкування цієї величної події. Цим традиціям більше  тисячі років. В них гармонійно поєднанні звичаї древніх слов'ян, котрі лише почали приймати віру Христову і в народніх піснях (колядках) прославляли народження Світла. Є і нові традиції, коли господині змагаються у майстерності кулінарних фантазій, бажаючи з скромної пісної страви Святвечора зробити кулінарний шедевр.

Дата святкування Різдва Христового – це теж традиція. Історично вона повʼязана зовсім не з релігійним  фактором. Вчені мали потребу підкоригувати літочислення для відповідності науковим даним. Але фактично, прив'язка святкування Різдва до того чи іншого числа породжує для кожної людини свої, багато в чому цінні і приємні асоціації, зустрічі і події. Таким чином, формальне, статичне число для людей стає днем, котрий повязаний з визначними подіями, відчуттями, традиціями.

Для одних – це 25 грудня. І в цей день мільйони християн по всьому світі прославляють рожденного Христа. Для них цей день – це День зустрічі з Христом у віфліємській печері. Інші люди ще продовжують готуватися до своєї зустрічі з Богонемовлям 7 січня. А є такі, хто мають радість возносити молитви подяки Богу як 25 грудня так і 7 січня.

І це чудово! Чудово, що велика українська культура може поєднати різні традиції святкування Єдиної події пришестя у світ Сина Божого.

Звичайно, є і такі люди, котрі в ці святкові дні у своєму серці знаходять місце для злоби, образ і навіть ненависті. Вони якимось чином умудряються поєднати в собі високі релігійні почуття зі словами  образ по відношенню до інших людей: "ви носії московських традицій", "релігійні  фанатики" чи "а ви відступники віри і традицй", "розкольники і безбожники".

Христос прийшов для всіх людей. І часто грішники і розбійники ще більше потребують зустрічі з Христом аніж деякі правовірні християни. І ця зустріч може відбутися не у величних кафедральних соборах 25 грудня чи 7 січня, а у скромній хатинці, де буде знаходитись людина з відкритим для Христа серцем.

То ж у ці святкові дні, коли велике розмаїття Різдвяних традицій преображає наш побут, – починаючи від святкування святого Миколая 6 грудня і закінчуючи прибиранням ялинок 15 лютого, – нехай Младенець Христос щодня народжується у нашому серці і Його Божественне світло осіяває душі Любов'ю і Теплом!

Христос рождається!
Славімо Його!

Святий Спиридоне Триміфутський, моли Бога за нас!

Протоієрей Сергій Прокопчук, голова офісу Софійського братства

#свято #війна
Рождество Христово сице бе:

Сьогодні, у Різдвяну ніч, мільйони українців пережили справжній різдвяний досвід: прокинулися в темних і неопалюваних домівках — як колись Марія. Адже Путін, новий Ірод, почувши від своїх волхвів-шаманів і первосвященників про народження Месії, вирішив, що це народження відбулося не в ту дату, і покарав усіх немовлят у Юдеї та їхні родини масованими ударами, залишивши їхні домівки без світла й тепла, а деяких навіть убив.

Архімандрит Кирило Говорун

Джерело

#патріарх_варфоломій
Єпископська хіротонія архімандрита Варфоломія (Архондоніса), Різдво Христове 1973 року. Патріарший собор, Фанар.

Сьогодні 51 рік архієрейського служіння Святійшого Патріарха Константинопольського

Άξιος!

#цитата_дня
«Природа – це втіха, яку нам посилає Бог на згадку про рай. Його мир, Його сила, Його мудрість, які правлять природою, зміцнюють душу у невизначеності доль, особливо у трагічні і тривожні періоди історії. Людство тоді стає гарячковим та безумним, однак природа вчить нас вірності Богу, вчить терпінню, поступовості, безмовності – законам принесення істинних плодів».

Вселенський Патріарх Афінагор

Архімандрит Кирило Говорун: Підсумки 2024 року

Коментар для Першого каналу суспільного мовлення України

https://www.youtube.com/watch?v=P8cfMNRutjs

#цитата_дня
«Людина ставить відбиток свого розуму і своєї розумної праці на всьому творінні... Світ — не лише дар, а й завдання для людини. Наше покликання — співпрацювати з Богом; ми, за висловом апостола Павла, "співробітники Божі" (1 Кор 3:9)».

Протоєрей Думитру Станілое

Предстоятель УГКЦ митрополит Святослав Шевчук: Церква – це не тільки інституція. Церква – це люди

«Церква московського патріархату справді всі ці роки культивувала все те, що поєднувало або підтримувало єдність із духовною, релігійною культурою так званого «русского міра». Тому ризики, очевидно, що є – ми тут говоримо про дуже особисті речі.

Кожна людина робить свій особистий вибір. І коли ми говоримо про церкву, ідеться, справді, про дуже глибокі струни людської душі. І я думаю, що перед українським суспільством, в тому числі перед релігійними діячами, ще є дуже багато праці.

Для того, щоб, насправді, ті люди, які сьогодні ще вважають Московську церкву як своїм духовним, моральним авторитетом, змогли свідомо і добровільно переоцінити своє ставлення саме до тих інституцій. Тому я переконаний, що замало є тільки законом щось заборонити. Потрібно ще, справді, подумати, яким чином далі нам жити і існувати, як є єдине суспільство, як виховувати своїх вірян.

Тому цей закон, ці процеси, які ми спостерігаємо, на мою думку, є тільки на своєму початку.

Люди не так швидко міняють свої звички чи релігійні вподобання. Тобто, процес переоцінки своїх релігійних орієнтирів буде довготривалим».

Джерело: УПЦ (МП) піде в підпілля? Політики, церква і олігархи. Інтервʼю з Блаженнішим Святославом

#цитата_дня
«Я думаю, що кожний, хто бодай раз пережив відчуття вічності, хто хоч раз зрозумів, яким шляхом він іде, хто хоч раз побачив Того, Хто йде попереду, — для такої людини важко буде звернути з цього шляху: для неї будь-який комфорт буде скороминучим, усі скарби — нічого не вартими, всі попутники — зайвими, якщо серед них він не побачить того Єдиного Попутника, який несе Свій Хрест».

Преподобномучениця Марія Скобцова-Пиленко

#актуальне
Директор Центру дослідження верховенства права і релігії Дмитро Вовк: коментар щодо можливості бронювання священнослужителів

Уряд відніс релігійні організації до статегічно важливих і передбачив можливість бронювання священнослужителів. Декілька коротких коментарів:

1. З погляду міжнародних стандартів у держави немає обов'язку звільняти осіб із духовним статусом (священнослужителів) від військового обов'язку. Набуття духовного статусу не означає, що у особи з'являється право не бути мобілізованим.

2. Священники, як і всі інші громадяни, можуть апелювати до свого права на альтернативну службу з мотивів совісті. Цей аргумент є вагомим, особливо для священників, що належать до релігійних організацій, чия доктрина прямо забороняє виконувати військовий обов'язок (Свідки Єгови, деякі протестанти тощо). Водночас, у випадку України цей аргумент не працює, адже законодавство та його тлумачення судами не визнає право на альтернативну службу під час воєнного стану. Плюс священники претендують не на альтернативну службу, а саме на звільнення від мобілізації без направлення на альтенативну службу.

3. Ця постанова, вочевидь, є одним з пояснень аж надто активної підримки з боку Всеукраїнської ради церков (і передусім з боку релігійних меншин) закону "про заборону УПЦ". Можна припустити, що рішення уряду, що дозволить бронювати священників, обговорювалось в контексті такої підтримки.

4. Уряд, здається, потрапить у політично складну ситуацію з цією постановою. Якщо вона охоплюватиме священників Української православної церкви, яка історично і канонічно пов'язана із Московським патріархатом, то уряд наражатиметься на внутрішню критику. Крім того, священники УПЦ не можуть бути капеланами, тому їх бронювання виглядає, принаймні, непослідовним. Якщо ж постанова на них не поширюватиметься (а деякі священники УПЦ були мобілізовані, що робить їх бронювання вже неможливим), то це викликатиме критику з боку міжнародних організацій та донорів.

5. Питання бронювання посилюватиме вплив держави на релігію, і зокрема, вплив ДЕСС, яке вповноважене визначати посади, перебування на яких звільнятиме від мобілізації. З огляду на безкінечну кількість духовних статусів в різних організаціях, ДЕСС зможе, принаймні частково, робити це в ручному режимі. Цікаво також буде подивитись на динаміку. Чи збільшиться за рік кількість студентів релігійних навчальних закладів, що відкриватиме шлях до отримання духовного статусу? Чи збільшиться кількість священнослужителів?

6. Офіс президента й особисто президент Зеленський все більше втягується у внутрішньо релігійні відносини, конкуренцію, конфлікти і чвари. Від "духовної незалежності" до "переходу до моделі коопераційних відносин" до надання священнослужителям права не підлягати мобілізації. За відсутності в ОП і в цілому в уряді, здається, будь-якої незалежної експертизи у релігійних справах, це невідворотно призводитиме до спрощених рішень з невизначеним, але довготривалим ефектом.

Джерело: facebook-сторінка

Сергій Шумило: Києво-Печерська лавра. Демосковізація і десакралізація – не одне й те саме

Останні події навколо кулінарного телешоу та концертів у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври викликали жваве обговорення та суперечки серед українців. Висловились представники різних православних юрисдикцій і християнських конфесій України...

Висловилася громадськість.

Думки та судження розділилися, від жорсткого засудження, до виправдання та підтримки. Навіть представник Римо-Католицької Церкви в Україні єпископ Віталій Кривицький виступив з приводу цих акцій.

Як видно, ця суперечка, що спалахнула, швидше про сенси, ніж про форми... Чи християни спроможні залишатися «сіллю землі» і здійснювати внесок у процеси в суспільстві задля його глибшої християнізації та збагачення культури християнськими сенсами, набуття христоцентричності? (до чого, власне, християни, і покликані за Євангелієм).

Читати: https://www.radiosvoboda.org/a/kyyevo-pecherska-lavra-sakralnist/33244548.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR28kgPkKrkXNa965kqDL612SyfAMIqoZzDWNCdYjiGgv2lxk8I_jRzk6uc_aem_k-8Wtvee4g5venmsjrUfqw

#актуальне
Роман Соловій: Думайте, що читаєте і пишете, друзі

Стосовно рішення про бронювання священнослужителів – вважаю його правильним, хоча й запізнілим кроком, беручи до уваги ту роль, яку відіграють церкви у підтриманні моральних основ суспільства, та враховуючи їх соціальне служіння найбільш вразливим в умовах війни категоріям суспільства, що за багатьма напрямами компенсує слабкість держави і обмеженість її фінансових можливостей. Необхідно згадати і ту величезну роботу, яку роблять церкви, священнослужителі, богослови з адвокації української справи на міжнародній арені, майже завжди власним коштом і без залученням державних ресурсів.

Відверто розчаровують численні зневажливі і розгнівані пости критиків цього рішення, які неприховано маніпулюють та спотворюють його суть (достатньо згадати ремарки про Церкву літаючого макаронного монстра і подібні гумористичні пости). Частина цих заяв зумовлена загальним невіглаством у релігійних справах, державно-церковних стосунках, механізмах реалізації рішення. Тут "лідерам суспільної думки" йдеться про те, аби не втратити можливості згострословити і нагадати про себе, використавши будь-який інформаційний привід, навіть у тій сфері, в якій вони нічого не тямлять.
У мене немає сумнів, що ДЕСС розробить фахові і зважені критерії, які закриють можливість для шахрайства та зловживання цим рішенням псевдорелігійними організаціями.

І останнє, я б порадив нашим секуляристам, які влаштували цілу кампанію знецінення рішення про бронювання, трішки збавити градус у висміюванні і приниженні українських церков, до яких належить більшість громадян України. А також вивчити досвід західних демократичних країн з цього приводу (у США пастори та семінаристи були законодавчо виключені з привзову ще з часів Громадянської війни, у Великобританії навіть у часи масових мобілізацій Першої світової не вдавалися до призову священослужителів, приклади можна продовжити).

P.S. Те, як цю тему вчора-сьогодні розкручують різноманітні блогери і коментують боти, свідчить, по-перше, що "декому" такий крок, спрямований на порозуміння між українськими церквами і державою, дуже не сподобався, по-друге, що будь-яке суспільно чутливе питання ворог використовує для поглиблення суспільних розломів. Позиція деяких "лідерів суспільної думки", які зловтішаються і гострословлять з даного приводу, виглядає як підігрування, свідоме чи ні, ворожій пропаганді.

Думайте, що читаєте і пишете, друзі.

#свято
Дорогі друзі!

Софійське братство щиро вітає вас із прийдешнім Новим роком!

Нехай цей рік наблизить перемогу світла над темрявою, правди над брехнею, нашої рідної України над ворогом! Нехай він буде сповнений світла, радості та миру – у наших серцях та родинах. Ми бажаємо кожному мудрості у прийнятті рішень, сили у випробуваннях та Божого благословіння у всіх справах! Нехай дорога буде легкою, а віра надихає до нових звершень.

Ми віримо, що разом, обʼєднані вірою у Христа, ми зможемо змінити світ на краще — крок за кроком, надихаючим словом та добрими справами.

З новою надією, з новими можливостями, з незламною любов’ю до Бога, нашої Батьківщини та один до одного вступаймо у 2025 рік!

З найкращими побажаннями,
Софійське братство