Перше, що я цьогоріч прочитав із мальописів, це «The Lonely Matador» Джея Райта, який мені привезла на НР з Варшави дружина.

Віддалено натхненний біографією Хуана Бельмонте, у 2011 цей комікс взяв першу нагороду на Познанській Ліґатурі, й я можу сказати чому: хай дуже простий наративно й фактично безтекстовий, він має декілька інтерактивних вставок, які бавляться із візуальною оповіддю й розсувають поділ (міжпанельний «білий простір») навіть далі.

Особливо цікавим є конверт із листівками (фото 2), на якому Райт інтертекстово бавиться із досвідом читача конкретно мальописного мистецтва, адже уже ці листівки створюють послідовну оповідь із передісторією матадора, яка не могла опинитись у конверті в реальному житті: ніхто б не фотографував ці сцени узагалі, й ці сцени із таких ракурсів зокрема, тож кожна картка та флаєр пансіону для літніх людей наприкінці є інкапсульованими епізодами, що складені разом розкривають "кишенькову" передісторію про візит до лікаря й вихід на пенсію.

Наступні інтерактивні елементи - це два постера із фокусом на окремих елементах на сторінці дуже крупним планом та накладений напівпрозорий аркуш із матадором під час сну поверх його сновидіння теж є цікавими, але радше акцентовними, аніж такими, що виводять наратив за межі сторінок.

Окремо цікавим є те, що навіть той мінімальний англомовний текст, який є на флаєрі, поляки для свого видання переклали окремим вкладенням, а не із перемалюванням оригінального малюнку.