58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського створена у лютому 2015 року. Її підрозділи пройшли найгарячіші точки АТО/ООС на Донбасі та Луганщині, а після повномасштабного вторгнення захищали Чернігівщину. "Виговці" боронили Бахмут, Куп'янськ і Лиман, воювали під Попасною та в Серебрянському лісі, громили окупантів на Сході, а нині захищають Харківщину.
Бригада розширюється і вдосконалюється, тому запрошує до себе на службу на такі посади: оператор БПЛА, артилерист, танкіст, сапер, водій, навідник, бойовий медик та багато інших.
Щоб долучитися — звертайтеся до 1 Центру рекрутингу Сухопутних військ за номером телефону: 0 (800) 503 696. Більше вакансій шукайте на army.gov.ua.
ПЕРЕМОГА ЙДЕ ЗА СИЛЬНИМИ. ДОЄДНУЙТЕСЯ ДО СИЛЬНИХ!
Бригада розширюється і вдосконалюється, тому запрошує до себе на службу на такі посади: оператор БПЛА, артилерист, танкіст, сапер, водій, навідник, бойовий медик та багато інших.
Щоб долучитися — звертайтеся до 1 Центру рекрутингу Сухопутних військ за номером телефону: 0 (800) 503 696. Більше вакансій шукайте на army.gov.ua.
ПЕРЕМОГА ЙДЕ ЗА СИЛЬНИМИ. ДОЄДНУЙТЕСЯ ДО СИЛЬНИХ!
Не дивлячись на те, що сучасна війна активно опановує новітні технології, ніякий штучний інтелект не замінить старої доброї артилерії. Міцна та надійна – вона, як і сто років тому, залишається потужним аргументом на полі бою. Особливо, коли мова йде про мобільний її різновид – самохідні артилерійські установки. На одній з них і працює Олександр з позивним “Бармен”.
Цивільний одяг мешканець Конотопа змінив на піксель у 2021 році, і з того часу залишається вірним як артилерії, так і 58-й мотопіхотній бригаді. Пройшов навчання в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вправляється на САУ “Гвоздика”. Чоловік зізнається: техніка не надто сучасна, але надійна. І все ж поганий професіонал, який не прагне розвитку. От і Олександр каже, що хотілось би спробувати свої сили на більш досконалих зразках – Paladin та Panzerhaubitze. Але поки що і радянська техніка в умілих руках “Бармена” і його екіпажу показує непогані результати.
– Звісно, у західних САУ багато переваг перед вітчизняними, – каже Олександр, – але ж є і недоліки. Техніка складна і часто ламається, то ж з ремонтом виникають проблеми. До того ж ці машини дуже великі, їх складніше маскувати. З нашою САУ в цьому сенсі простіше: “Гвоздика” більш компактна.
Частіше за все САУ працюють здалеку, але бувають випадки, коли гарматники мають наближатися до ворога майже впритул.
– Найкоротша дистанція, з якої доводилося вести вогонь – близько чотирьох кілометрів, – згадує “Бармен”. – Це було в районі Великої Новосілки. Тоді ми виїхали на висотку і працювали прямим наведенням: відбивали ворожий штурм.
Серед “жирних” цілей, які вражали хлопці, – склади боєприпасів, танки, БТРи та БМП, піхота, в тому числі – “байкери”. Тобто, російські піхотинці, які їдуть на штурм на мотоциклах. Наприклад, під Урожайним екіпаж Олександра набив їх понад два десятки.
А ще артилеристи – народ дуже жадібний: їм скільки не дай снарядів – все буде мало. Хлопці кажуть, аби давали боєприпасів без норми, вони б стріляли і стріляли, аж поки не рознесли б на порох всіх московитів.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Цивільний одяг мешканець Конотопа змінив на піксель у 2021 році, і з того часу залишається вірним як артилерії, так і 58-й мотопіхотній бригаді. Пройшов навчання в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вправляється на САУ “Гвоздика”. Чоловік зізнається: техніка не надто сучасна, але надійна. І все ж поганий професіонал, який не прагне розвитку. От і Олександр каже, що хотілось би спробувати свої сили на більш досконалих зразках – Paladin та Panzerhaubitze. Але поки що і радянська техніка в умілих руках “Бармена” і його екіпажу показує непогані результати.
– Звісно, у західних САУ багато переваг перед вітчизняними, – каже Олександр, – але ж є і недоліки. Техніка складна і часто ламається, то ж з ремонтом виникають проблеми. До того ж ці машини дуже великі, їх складніше маскувати. З нашою САУ в цьому сенсі простіше: “Гвоздика” більш компактна.
Частіше за все САУ працюють здалеку, але бувають випадки, коли гарматники мають наближатися до ворога майже впритул.
– Найкоротша дистанція, з якої доводилося вести вогонь – близько чотирьох кілометрів, – згадує “Бармен”. – Це було в районі Великої Новосілки. Тоді ми виїхали на висотку і працювали прямим наведенням: відбивали ворожий штурм.
Серед “жирних” цілей, які вражали хлопці, – склади боєприпасів, танки, БТРи та БМП, піхота, в тому числі – “байкери”. Тобто, російські піхотинці, які їдуть на штурм на мотоциклах. Наприклад, під Урожайним екіпаж Олександра набив їх понад два десятки.
А ще артилеристи – народ дуже жадібний: їм скільки не дай снарядів – все буде мало. Хлопці кажуть, аби давали боєприпасів без норми, вони б стріляли і стріляли, аж поки не рознесли б на порох всіх московитів.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Полювання з вогником. Саме так бійці батальйону безпілотних систем 58-ї бригади зменшують популяцію скажених хижаків на українській землі. Кожен виліт – гарантовано знищена ціль. Кожна знищена ціль – маленький крок на шляху до нашої перемоги.
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
“Я пообіцяв дружині, що повернуся, і доля береже мене, аби дотримався свого слова”, — так 42-річний піхотинець 58-ї мотопіхотної бригади Андрій на псевдо “Хома” пояснює свою мотивацію, додаючи, що вдома на нього чекає ще й син, якому рік і два місяці.
Чоловік мав власний бізнес у Смілі, що на Черкащині – ремонтував ходову у машин. У 2023 році потрапив до війська. Навчальний центр, потім стрілецький батальйон 58-ї бригади. Перед першим виходом на штурм пройшов ретельну виснажливу підготовку.
“Займалися нами серйозно. Підтягнув фізичну форму, вдень багато стріляли та кидали гранати. Вночі звикали мандрувати лісосмугами, долати штурми перешкод. Перед кожною операцією вивчаємо місцевість за результатами фільмування дронами. Тренуємося в умовах, які нас чекають. Тут немає дрібниць, коли виходить штурмова група, на нас працюють фактично всі – спостереження, вогнева підтримка, все має бути як по нотах, — говорить Андрій, на рахунку якого чимало успішних нічних і денних штурмів на Донбасі. — Після місії — завжди відпочинок, опитування та обговорення бойових дій, можна сказати аналіз та робота над помилками”.
Найважчими були бої в Урожайному, що на Донбасі. Адже село було стерте ворогом, і битися доводилося в руїнах та підвалах. Навіть не стільки битися з ворогом, як виживати та витягувати поранених побратимів.
“Я ніколи не жалів, що служу в піхоті, — каже воїн. — Бо це особливе бойове братство, це увага командирів, відношення. Ми маємо все, що потрібно. Нас бережуть і цінують. Простий приклад, нещодавно ми зайняли позиції та мали їх утримати. Росіяни тричі за добу штурмували нас і тричі були відкинуті. Погода була нелітна і дрони не дуже могли допомогти. Вночі ми майже сліпі, туман стоїть, більше на слух покладаємося. Так ось мінометники всю ніч прострілювали підходи до нас, аби якась російська наволоч не підкралася. Хлопці вели загороджувальний вогонь, аби нас вберегти. Такі речі цінуєш.”
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Чоловік мав власний бізнес у Смілі, що на Черкащині – ремонтував ходову у машин. У 2023 році потрапив до війська. Навчальний центр, потім стрілецький батальйон 58-ї бригади. Перед першим виходом на штурм пройшов ретельну виснажливу підготовку.
“Займалися нами серйозно. Підтягнув фізичну форму, вдень багато стріляли та кидали гранати. Вночі звикали мандрувати лісосмугами, долати штурми перешкод. Перед кожною операцією вивчаємо місцевість за результатами фільмування дронами. Тренуємося в умовах, які нас чекають. Тут немає дрібниць, коли виходить штурмова група, на нас працюють фактично всі – спостереження, вогнева підтримка, все має бути як по нотах, — говорить Андрій, на рахунку якого чимало успішних нічних і денних штурмів на Донбасі. — Після місії — завжди відпочинок, опитування та обговорення бойових дій, можна сказати аналіз та робота над помилками”.
Найважчими були бої в Урожайному, що на Донбасі. Адже село було стерте ворогом, і битися доводилося в руїнах та підвалах. Навіть не стільки битися з ворогом, як виживати та витягувати поранених побратимів.
“Я ніколи не жалів, що служу в піхоті, — каже воїн. — Бо це особливе бойове братство, це увага командирів, відношення. Ми маємо все, що потрібно. Нас бережуть і цінують. Простий приклад, нещодавно ми зайняли позиції та мали їх утримати. Росіяни тричі за добу штурмували нас і тричі були відкинуті. Погода була нелітна і дрони не дуже могли допомогти. Вночі ми майже сліпі, туман стоїть, більше на слух покладаємося. Так ось мінометники всю ніч прострілювали підходи до нас, аби якась російська наволоч не підкралася. Хлопці вели загороджувальний вогонь, аби нас вберегти. Такі речі цінуєш.”
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Він – один з символів важкої нічної безпілотної бомбардувальної авіації 58-ї мотопіхотної бригади. “Рама” повоював у піхоті, а після поранення почав літати. За деякий час він став одним з найрезультативніших бомбардувальників, про якого написало фінське видання Ruotuvaki та зняли серію документального серіалу. Повне інтерв’ю з “Рамою” на Youtube-каналі бригади за посиланням https://youtu.be/zbpttTwI2NA
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Олександр "Берег" з Тернопільщини. Кілька поколінь його рідних були військовими – дідусь, тато, мама, навіть бабуся, – вона взагалі дослужилася до майора. І хоча Олександр не захотів продовжувати сімейну традицію й обрав мирну професію будівельника, долю не обдуриш: довелося і йому на п'ятому десятку взятися до зброї. І тут далася в знаки спадковість: зараз "Берег" – один із найдосвідченіших бійців у своєму підрозділі. Його знання та практичні навички дорого обходиться, оскільки набуті та відточені в багатьох штурмових операціях. За свою, за мірками сучасної війни, тривалу бойову кар'єру, – чоловік воює з травня минулого року, – "Берег" пройшов довгий шлях. Був штурмовиком, навчав новобранців в навчальному центрі як інструктор, тепер його місце в мотопіхотному батальйоні.
– Зараз ми в основному знаходимося в обороні, – каже Олександр, – але якщо знадобиться піти на штурм – я можу, мене цього навчали. Просто для того, аби ефективно проводити штурмові дії потрібні люди, які відповідають кільком вимогам. По-перше, вони мають буди молодими та здоровими, в гарній фізичній формі, щоб не довелося тягти побратима на собі, бо підвело здоров'я. По-друге, бути вмотивованими, розуміти, для чого вони тут. І, по-третє, люди мають бути добре навчені.
Окремо Олександр загострює увагу на психологічній готовності, від якої залежить виживання в бою. За його словами, найстрашніше, що може статися з бійцем, – це панічна реакція.
– Людина нічого не розуміє, не усвідомлює тієї небезпеки, на яку наражає себе і товаришів. – Каже "Берег". – Страшно всім, але я завжди кажу своїм хлопцям: не втрачайте голови! Підтримую тих, хто розгубився і не може себе опанувати. Типовий приклад – поведінка людини при наближенні дрона. Хто починає хаотично бігати по полю, - в того найбільше шансів потрапити під скид чи FPV. Тому, якщо щось робиш, ти маєш чітко усвідомлювати, для чого ти це робиш, мати чіткий план порятунку. Звичайно, навичка опановувати себе приходить з досвідом.
Взагалі Олександр – доволі говіркий співбесідник, але коли мова заходить про обставини пройдених їм боїв, він одразу замовкає. Каже, що дуже не хоче про це згадувати. То ж оминаємо ці теми. А от коли заговорюємо про мрії, сім'ю, плани на майбутнє, обличчя чоловіка м'якшає, з'являється посмішка.
– Після війни у Вас як у будівельника буде багато роботи.
– Я про це зараз не думаю. Після війни я хочу повернутися до сім'ї й відпочити, – зізнається боєць. – Ніхто не знає, що буде завтра. Але я точно знаю, що залишуся в армії стільки, скільки буде потрібно.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
– Зараз ми в основному знаходимося в обороні, – каже Олександр, – але якщо знадобиться піти на штурм – я можу, мене цього навчали. Просто для того, аби ефективно проводити штурмові дії потрібні люди, які відповідають кільком вимогам. По-перше, вони мають буди молодими та здоровими, в гарній фізичній формі, щоб не довелося тягти побратима на собі, бо підвело здоров'я. По-друге, бути вмотивованими, розуміти, для чого вони тут. І, по-третє, люди мають бути добре навчені.
Окремо Олександр загострює увагу на психологічній готовності, від якої залежить виживання в бою. За його словами, найстрашніше, що може статися з бійцем, – це панічна реакція.
– Людина нічого не розуміє, не усвідомлює тієї небезпеки, на яку наражає себе і товаришів. – Каже "Берег". – Страшно всім, але я завжди кажу своїм хлопцям: не втрачайте голови! Підтримую тих, хто розгубився і не може себе опанувати. Типовий приклад – поведінка людини при наближенні дрона. Хто починає хаотично бігати по полю, - в того найбільше шансів потрапити під скид чи FPV. Тому, якщо щось робиш, ти маєш чітко усвідомлювати, для чого ти це робиш, мати чіткий план порятунку. Звичайно, навичка опановувати себе приходить з досвідом.
Взагалі Олександр – доволі говіркий співбесідник, але коли мова заходить про обставини пройдених їм боїв, він одразу замовкає. Каже, що дуже не хоче про це згадувати. То ж оминаємо ці теми. А от коли заговорюємо про мрії, сім'ю, плани на майбутнє, обличчя чоловіка м'якшає, з'являється посмішка.
– Після війни у Вас як у будівельника буде багато роботи.
– Я про це зараз не думаю. Після війни я хочу повернутися до сім'ї й відпочити, – зізнається боєць. – Ніхто не знає, що буде завтра. Але я точно знаю, що залишуся в армії стільки, скільки буде потрібно.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Грізна зимова мілітарна естетика: виговці тренуються на полігоні з гранатометами та потужними вибуховими пристроями. Воїнам 58-ї мотопіхотної бригади завжди є чим здивувати російських окупантів.
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Він працював технологом хімпідприємства на Черкащині, а став нічним кошмаром для орків. “Хімік” називає себе професійним мобілізованим – бо захищав Україну у 2015 році за часів АТО, а після повномасштабного вторгнення знову доєднався до Збройних Сил України. Воїн 58-ї мотопіхотної бригади є експертом з влучних бомбових ударів з важкого безпілотника. Повна версія інтерв’ю – на бригадному Youtube-каналі https://www.youtube.com/watch?v=fYpbTZjGjiE
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Віталій на псевдо “Балун” родом з Сумщини. До повномасштабного вторгнення хлопець працював водієм. Влітку минулого року був мобілізований до лав ЗСУ, і після проходження загальновійськової базової підготовки одразу ж потрапив до 58-ї мотопіхотної бригади. Спочатку ніс службу в ремонтно-відновлювальному батальйоні, потім перейшов до піхотного підрозділу.
За ті пів року, протягом яких він знаходиться в бойовій бригаді, Віталій вже добре відчув, що таке сучасна війна та як вона впливає на звичайну людину.
– Будь-який досвід тебе змінює, особливо – такий екстремальний, – каже хлопець. – Один відкриває в собі невідомі до того риси, другий стає злішим, третій навпаки – навчається людяності. Що стосується мене, я відчуваю, що тут дуже подорослішав, навчився приймати непрості рішення. Що найскладніше на війні особисто для мене? Мабуть, переступити через свій страх, опанувати його. Тут головне, щоби поруч були надійні товариші, які допоможуть підтримають. Такі, наприклад, яким був побратим “Бостон”, - на жаль, він недавно загинув. От хто вмів мотивувати! Бувало, ходили з ним в такі місця, куди сам ні за що б не пішов. А з “Бостоном” нормально, не страшно, навпаки, – азарт з’являвся. Та у нас всі хлопці хороші, бойові, справжні брати. Я вважаю, що найголовніше – це атмосфера в колективі, щоб всі підтримували й піклувалися одне про одного. Тоді підрозділ працює як одне ціле.
Торкаємося в розмові та такої болючої для всіх теми, як мобілізація. Віталій має з цього приводу свою виважену позицію:
– Протягом довгого часу держава з усіх сил намагалася зробити так, щоб мешканці “мирних” українських міст не відчули, що в країні йде війна. Так от: ті, хто це робив, дуже перестаралися. Тепер ми маємо два паралельні світи: в одному люди воюють, в іншому – адаптувалися до змін і просто живуть. Звідси й суттєве зниження мотивації до боротьби, і провал мобілізації. Якщо на початку війни людьми у військовій формі захоплювалися як героями, то тепер цивільні їх бояться. Ось до чого ми дійшли. Дуже сподіваюсь, що ситуація зміниться на краще. Але поки робити нічого: доводиться воювати в таких умовах, – вибір у нас невеликий. Звичайно, хочеться, щоб війна скінчилася якомога скоріше. Знаєте, що я зроблю в першу чергу, як повернуся додому? Приїду до своєї дівчини, візьмем мого собаку і підемо пити каву. З морозивом.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
За ті пів року, протягом яких він знаходиться в бойовій бригаді, Віталій вже добре відчув, що таке сучасна війна та як вона впливає на звичайну людину.
– Будь-який досвід тебе змінює, особливо – такий екстремальний, – каже хлопець. – Один відкриває в собі невідомі до того риси, другий стає злішим, третій навпаки – навчається людяності. Що стосується мене, я відчуваю, що тут дуже подорослішав, навчився приймати непрості рішення. Що найскладніше на війні особисто для мене? Мабуть, переступити через свій страх, опанувати його. Тут головне, щоби поруч були надійні товариші, які допоможуть підтримають. Такі, наприклад, яким був побратим “Бостон”, - на жаль, він недавно загинув. От хто вмів мотивувати! Бувало, ходили з ним в такі місця, куди сам ні за що б не пішов. А з “Бостоном” нормально, не страшно, навпаки, – азарт з’являвся. Та у нас всі хлопці хороші, бойові, справжні брати. Я вважаю, що найголовніше – це атмосфера в колективі, щоб всі підтримували й піклувалися одне про одного. Тоді підрозділ працює як одне ціле.
Торкаємося в розмові та такої болючої для всіх теми, як мобілізація. Віталій має з цього приводу свою виважену позицію:
– Протягом довгого часу держава з усіх сил намагалася зробити так, щоб мешканці “мирних” українських міст не відчули, що в країні йде війна. Так от: ті, хто це робив, дуже перестаралися. Тепер ми маємо два паралельні світи: в одному люди воюють, в іншому – адаптувалися до змін і просто живуть. Звідси й суттєве зниження мотивації до боротьби, і провал мобілізації. Якщо на початку війни людьми у військовій формі захоплювалися як героями, то тепер цивільні їх бояться. Ось до чого ми дійшли. Дуже сподіваюсь, що ситуація зміниться на краще. Але поки робити нічого: доводиться воювати в таких умовах, – вибір у нас невеликий. Звичайно, хочеться, щоб війна скінчилася якомога скоріше. Знаєте, що я зроблю в першу чергу, як повернуся додому? Приїду до своєї дівчини, візьмем мого собаку і підемо пити каву. З морозивом.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
58-ма окрема мотопіхотна бригада багата на таланти. В одному зі стрілецьких батальйонів у нас служить Сергій, який пише тексти й виконує пісні під псевдо Jouzy. Це у вільний час, бо зазвичай хлопець виконує бойові та службові завдання разом з побратимами.
Сергій з Херсону. Музикою займається з 17 років. Коли у 2022 році поперли росіяни, хлопець не встиг евакуюватися та опинився в тимчасовій окупації. За першої ж можливості виїхав на вільну Україну. Згадує величезні черги людей, які виїжджали з-під російського ярма – сотні тисяч людей тижнями чекали, аби опинитися на свободі. Згадує беззаконня, яке творили окупанти, п’яного “освободителя” на блокпості, який просив у всіх 10-20 гривень “на пиво”…
Коли родичі вибралися з окупованих районів, відразу пішов до ТЦК і влітку 2022 року став до лав Збройних Сил України. Jouzy проходив раніше строкову службу в роті почесної варти, то проходити підготовку в навчальному центрі було не потрібно. Потрапив в роту вогневої підтримки стрілецького батальйону 58-ї бригади, а далі – дві Бахмутські кампанії, Серебрянський ліс, південь Донеччини…
В Бахмуті були вуличні бої з загонами вагнерівців, в Серебрянському лісі – ближні бої та неможливість окопатися в пісках. Всюди важко, але роботу треба робити.
“Я весь час служу в одному підрозділі, у нас молоді й водночас мудрі та досвідчені командири, гарний колектив, – говорить Сергій. – Вважаю, мудрість важливіша за силу”.
Коли замовкнуть гармати й настане мир, хлопець мріє повернутися до музики, яка для нього більша за хобі. Цим він живе.
До вашої уваги – пісня “Воля”, написана Jouzy на честь полеглого в бою товариша.
Ставайте частиною дружнього колективу 58-ї бригади, де служать такі чудові талановиті люди. Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752, контактна особа з питань мобілізації та призову. Чекаємо на вас!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Сергій з Херсону. Музикою займається з 17 років. Коли у 2022 році поперли росіяни, хлопець не встиг евакуюватися та опинився в тимчасовій окупації. За першої ж можливості виїхав на вільну Україну. Згадує величезні черги людей, які виїжджали з-під російського ярма – сотні тисяч людей тижнями чекали, аби опинитися на свободі. Згадує беззаконня, яке творили окупанти, п’яного “освободителя” на блокпості, який просив у всіх 10-20 гривень “на пиво”…
Коли родичі вибралися з окупованих районів, відразу пішов до ТЦК і влітку 2022 року став до лав Збройних Сил України. Jouzy проходив раніше строкову службу в роті почесної варти, то проходити підготовку в навчальному центрі було не потрібно. Потрапив в роту вогневої підтримки стрілецького батальйону 58-ї бригади, а далі – дві Бахмутські кампанії, Серебрянський ліс, південь Донеччини…
В Бахмуті були вуличні бої з загонами вагнерівців, в Серебрянському лісі – ближні бої та неможливість окопатися в пісках. Всюди важко, але роботу треба робити.
“Я весь час служу в одному підрозділі, у нас молоді й водночас мудрі та досвідчені командири, гарний колектив, – говорить Сергій. – Вважаю, мудрість важливіша за силу”.
Коли замовкнуть гармати й настане мир, хлопець мріє повернутися до музики, яка для нього більша за хобі. Цим він живе.
До вашої уваги – пісня “Воля”, написана Jouzy на честь полеглого в бою товариша.
Ставайте частиною дружнього колективу 58-ї бригади, де служать такі чудові талановиті люди. Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752, контактна особа з питань мобілізації та призову. Чекаємо на вас!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Влад має промовистий позивний – “Сафарі”, і хлопець повністю відповідає цьому псевдо: він вправно зменшує популяцію “хижаків” на українській землі.
Родом Влад з Сумщини. З війною познайомився ще до повномасштабного вторгнення – в складі підрозділу Національної гвардії України брав участь в операції об'єднаних сил. Після закінчення контракту трохи походив в цивільному одязі, поки у 2022 році Батьківщині знову не знадобилися його військові здібності. Цього разу “Сафарі” вирішив спробувати себе не в Нацгвардії, а вже в ЗСУ. Зараз Влад командує піхотним взводом у 15 окремому мотопіхотному батальйону, ходить на позиції разом зі своїми хлопцями. То ж, хто, як не він може найкраще розповісти про жахи війни та приклади героїзму, ненависть до недолюдків і любов до України…
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Родом Влад з Сумщини. З війною познайомився ще до повномасштабного вторгнення – в складі підрозділу Національної гвардії України брав участь в операції об'єднаних сил. Після закінчення контракту трохи походив в цивільному одязі, поки у 2022 році Батьківщині знову не знадобилися його військові здібності. Цього разу “Сафарі” вирішив спробувати себе не в Нацгвардії, а вже в ЗСУ. Зараз Влад командує піхотним взводом у 15 окремому мотопіхотному батальйону, ходить на позиції разом зі своїми хлопцями. То ж, хто, як не він може найкраще розповісти про жахи війни та приклади героїзму, ненависть до недолюдків і любов до України…
Ставайте частиною команди виговців! Подзвоніть нашим рекрутерам вже сьогодні : +380 63 266 2752 (доступні дзвінки та повідомлення через месенджери WhatsApp, Viber, Signal та Telegram). Чекаємо!
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!