Подивився я, значить, подкаст Лекса Фрідмена з Зе. Тепер напишу свою думку.
Написали багато — як позитивного, так і негативного. Думки дуже розійшлися, і цей плюралізм яскраво демонструє, що ми всі сприймаємо подібне по-різному. І це нормально.
Насправді, подкаст доволі цікавий. Я б навіть сказав — щирий. Складається враження, що Зеленський просто міг виговоритися. Особливо з огляду на те, що цей подкаст орієнтований на республіканців-трампістів, медіа-виходу на яких ми досі не мали.
Але це так, замість вступу. І так, те, що президент матюкався, — не найголовніше.
Головніше — загальна атмосфера. Зеленський постійно дивився на співрозмовника з виразом обличчя: "Знаєш, а я теж так думав".
Не варто жити в ілюзіях, що люди, які не стикаються з війною, дійсно зрозуміють хід наших думок і наші реакції на подразники. Те, що зрозуміло нам, те, що відчули ми, — це наш досвід, який ми не зможемо передати повною мірою.
А тепер трохи критики. Лекс Фрідман. Ох, як же він мене втомив. Я розумію його стиль — цей майже медитативний темп, паузи на роздуми, оце "let me ask you this...". Але в контексті настільки складної і динамічної теми це виглядає не як філософія, а як спроба розтягнути час. Реально, місцями здавалося, що Зеленський просто тримав розмову на плаву, бо інакше ми б утонули в цій млявості.
Окремо варто відзначити меседж до американців. Зеленський жартував, демонстрував готовність роботи з новою адміністрацією і по-простому доносив одну тезу: “Зброя нам потрібна, щоб це припинити. Ми хочемо миру і все”.
Звичайно, були компліменти до Трампа і Маска. Ну а як без них? Цільова аудиторія зацінила.
Ну, наостанок — найголовніша теза. Ми готові розмовляти, домовлятися. Змусьте росію. Лекс кілька разів казав про те, що має мрію, що мир настав, що треба сприймати Путіна як президента, який любить свою країну, свій народ, ну і так далі.
І отут дуже добре, на мій погляд, спрацювала жива реакція Зеленського. Можливо, дещо грубо, але, судячи з коментарів, — зайшло. І про історії про другу світову, якрах і донесли те, що й хотів сказати Зе: "це вже переживали наші пращури і тут не ми агресори".
Було сказано багато чого, що нібито мало єднати, от тільки чим далі все заходило, тим більше була продемонстрована прірва, яка розділяє нас із руснею.
Ми не пробачимо.
Що ще? Лекс своїм запитанням про “розуміння росіян” тільки підкреслив те, наскільки Захід досі не допетрав, що таке русня. Оця їхня тяга до “компромісу”, до “розуміння” ворога вже давно перетворилася на щось карикатурне.
От така думка. Місцями цікаво, місцями нудно. Зеленський норм виступив, Фрідман — продемонстрував наївність вестернів і, загалом, ступінь нудоти їхніх “білих пальт”.
Подивився я, значить, подкаст Лекса Фрідмена з Зе. Тепер напишу свою думку.
Написали багато — як позитивного, так і негативного. Думки дуже розійшлися, і цей плюралізм яскраво демонструє, що ми всі сприймаємо подібне по-різному. І це нормально.
Насправді, подкаст доволі цікавий. Я б навіть сказав — щирий. Складається враження, що Зеленський просто міг виговоритися. Особливо з огляду на те, що цей подкаст орієнтований на республіканців-трампістів, медіа-виходу на яких ми досі не мали.
Але це так, замість вступу. І так, те, що президент матюкався, — не найголовніше.
Головніше — загальна атмосфера. Зеленський постійно дивився на співрозмовника з виразом обличчя: "Знаєш, а я теж так думав".
Не варто жити в ілюзіях, що люди, які не стикаються з війною, дійсно зрозуміють хід наших думок і наші реакції на подразники. Те, що зрозуміло нам, те, що відчули ми, — це наш досвід, який ми не зможемо передати повною мірою.
А тепер трохи критики. Лекс Фрідман. Ох, як же він мене втомив. Я розумію його стиль — цей майже медитативний темп, паузи на роздуми, оце "let me ask you this...". Але в контексті настільки складної і динамічної теми це виглядає не як філософія, а як спроба розтягнути час. Реально, місцями здавалося, що Зеленський просто тримав розмову на плаву, бо інакше ми б утонули в цій млявості.
Окремо варто відзначити меседж до американців. Зеленський жартував, демонстрував готовність роботи з новою адміністрацією і по-простому доносив одну тезу: “Зброя нам потрібна, щоб це припинити. Ми хочемо миру і все”.
Звичайно, були компліменти до Трампа і Маска. Ну а як без них? Цільова аудиторія зацінила.
Ну, наостанок — найголовніша теза. Ми готові розмовляти, домовлятися. Змусьте росію. Лекс кілька разів казав про те, що має мрію, що мир настав, що треба сприймати Путіна як президента, який любить свою країну, свій народ, ну і так далі.
І отут дуже добре, на мій погляд, спрацювала жива реакція Зеленського. Можливо, дещо грубо, але, судячи з коментарів, — зайшло. І про історії про другу світову, якрах і донесли те, що й хотів сказати Зе: "це вже переживали наші пращури і тут не ми агресори".
Було сказано багато чого, що нібито мало єднати, от тільки чим далі все заходило, тим більше була продемонстрована прірва, яка розділяє нас із руснею.
Ми не пробачимо.
Що ще? Лекс своїм запитанням про “розуміння росіян” тільки підкреслив те, наскільки Захід досі не допетрав, що таке русня. Оця їхня тяга до “компромісу”, до “розуміння” ворога вже давно перетворилася на щось карикатурне.
От така думка. Місцями цікаво, місцями нудно. Зеленський норм виступив, Фрідман — продемонстрував наївність вестернів і, загалом, ступінь нудоти їхніх “білих пальт”.
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Ukrainian President Volodymyr Zelensky said in a video message on Tuesday that Ukrainian forces "destroy the invaders wherever we can." False news often spreads via public groups, or chats, with potentially fatal effects. The War on Fakes channel has repeatedly attempted to push conspiracies that footage from Ukraine is somehow being falsified. One post on the channel from February 24 claimed without evidence that a widely viewed photo of a Ukrainian woman injured in an airstrike in the city of Chuhuiv was doctored and that the woman was seen in a different photo days later without injuries. The post, which has over 600,000 views, also baselessly claimed that the woman's blood was actually makeup or grape juice. After fleeing Russia, the brothers founded Telegram as a way to communicate outside the Kremlin's orbit. They now run it from Dubai, and Pavel Durov says it has more than 500 million monthly active users. But the Ukraine Crisis Media Center's Tsekhanovska points out that communications are often down in zones most affected by the war, making this sort of cross-referencing a luxury many cannot afford.
from ca
