Telegram Group & Telegram Channel
#книговідгук_історика

Автор: Олександр Котис
Назва: "Луцьк: тисяча років життя та історії"
Видавництво: Віхола

Це – саме та книга, яку я хочу бачити про українські міста.
Ті кілька днів, що я її читав, мені дуже хотілося у Луцьк – подивитись, прогулятись, відчути все те, про що пишеться в книзі.

Тут було те, чого мені не вистачило в попередній книзі цієї серії (про Дніпро), а саме атмосфери міста, мікро-світів, дрібненьких історій, які можуть розповісти більше, ніж розмазані полотна десятирічних процесів.

Олександр Котис дуже вдало побудував розповідь навколо ключових архітектурних (і, за сумісництвом, туристичних) точок Луцька.

Дуже цікаво було читати про литовсько-руський період в історії Луцька, який уособлений головною принадою міста – замком Любарта і це, мабуть, найзакоханіший розділ книги, який я навіть не можу переказати.

Період Речі Посполитої автор розкрутив навколо кількох церков та монастирів і це було дуже цікаво. Єзуїтські монастирі, православні братства, вірмени, караїми, євреї – Луцьк, як і більшість українських міст 16-18 століття, був багатоетнічним.
Дізнався кілька нових і цікавих імен – католицький благодійник Бальтазар Тишка і православний шляхтич-поет Дмитро Братковський – дуже цікаві і невідомі мені до цього особистості.

Період «довгого» 19 століття (1793-1914) автор трохи недолюблює і є за що. Головна думка – в період Російської імперії Луцьк перетворився на провінційне містечко і втратив статус головного міста Волині (центром Волинської губернії з 1804 і аж до розпаду Російської імперії був Житомир).

Але і тут є купа класних історій – про луцькі «домодерні» професії, промисловий бум та міські легенди про царів і гусарів.

Про ХХ століття й говорити нема чого – попри те, що вмістити ХХ століття в 50 сторінок – це щось на межі можливого, вийшло добре – встиг почитати і про євреїв, і про конструктивізм, і про гордість радянського Луцьку – автомобіль ЛуАЗ «Волинянка».

Якщо любиш і знаєш своє місто – розповіси цікаво про нього і за 200 сторінок, і за 2000.

Було помітно, що автор закоханий. Він не тільки знає своє місто, він його відчуває, він живе з ним разом вже давно.
Це те, що треба популярним міським біографіям – не тільки знання, а й багато любові.

Написати розгорнуту біографію міста на 200 сторінок – неможливо, якщо ви хочете втулити туди всі свої історико-академічні знання. Але якщо ви знаєте деталі, мікро-історії, міських божевільних, дороги, цеглинки і брами – вам вистачить і 100 сторінок.

Я точно рекомендую вам Луцьк: тисяча років життя та історії». Рекомендую не тільки таким як я – що були в Луцьку двічі за своє життя.

Рекомендую і тим, хто народився, живе чи буде жити в Луцьку. Вам сподобається. Вам теж захочеться поїхати і ще раз прогулятися містом, що так вдало описане на сторінках цієї книги.



group-telegram.com/nottatky_istoryka/719
Create:
Last Update:

#книговідгук_історика

Автор: Олександр Котис
Назва: "Луцьк: тисяча років життя та історії"
Видавництво: Віхола

Це – саме та книга, яку я хочу бачити про українські міста.
Ті кілька днів, що я її читав, мені дуже хотілося у Луцьк – подивитись, прогулятись, відчути все те, про що пишеться в книзі.

Тут було те, чого мені не вистачило в попередній книзі цієї серії (про Дніпро), а саме атмосфери міста, мікро-світів, дрібненьких історій, які можуть розповісти більше, ніж розмазані полотна десятирічних процесів.

Олександр Котис дуже вдало побудував розповідь навколо ключових архітектурних (і, за сумісництвом, туристичних) точок Луцька.

Дуже цікаво було читати про литовсько-руський період в історії Луцька, який уособлений головною принадою міста – замком Любарта і це, мабуть, найзакоханіший розділ книги, який я навіть не можу переказати.

Період Речі Посполитої автор розкрутив навколо кількох церков та монастирів і це було дуже цікаво. Єзуїтські монастирі, православні братства, вірмени, караїми, євреї – Луцьк, як і більшість українських міст 16-18 століття, був багатоетнічним.
Дізнався кілька нових і цікавих імен – католицький благодійник Бальтазар Тишка і православний шляхтич-поет Дмитро Братковський – дуже цікаві і невідомі мені до цього особистості.

Період «довгого» 19 століття (1793-1914) автор трохи недолюблює і є за що. Головна думка – в період Російської імперії Луцьк перетворився на провінційне містечко і втратив статус головного міста Волині (центром Волинської губернії з 1804 і аж до розпаду Російської імперії був Житомир).

Але і тут є купа класних історій – про луцькі «домодерні» професії, промисловий бум та міські легенди про царів і гусарів.

Про ХХ століття й говорити нема чого – попри те, що вмістити ХХ століття в 50 сторінок – це щось на межі можливого, вийшло добре – встиг почитати і про євреїв, і про конструктивізм, і про гордість радянського Луцьку – автомобіль ЛуАЗ «Волинянка».

Якщо любиш і знаєш своє місто – розповіси цікаво про нього і за 200 сторінок, і за 2000.

Було помітно, що автор закоханий. Він не тільки знає своє місто, він його відчуває, він живе з ним разом вже давно.
Це те, що треба популярним міським біографіям – не тільки знання, а й багато любові.

Написати розгорнуту біографію міста на 200 сторінок – неможливо, якщо ви хочете втулити туди всі свої історико-академічні знання. Але якщо ви знаєте деталі, мікро-історії, міських божевільних, дороги, цеглинки і брами – вам вистачить і 100 сторінок.

Я точно рекомендую вам Луцьк: тисяча років життя та історії». Рекомендую не тільки таким як я – що були в Луцьку двічі за своє життя.

Рекомендую і тим, хто народився, живе чи буде жити в Луцьку. Вам сподобається. Вам теж захочеться поїхати і ще раз прогулятися містом, що так вдало описане на сторінках цієї книги.

BY Нотатки історика




Share with your friend now:
group-telegram.com/nottatky_istoryka/719

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

"Like the bombing of the maternity ward in Mariupol," he said, "Even before it hits the news, you see the videos on the Telegram channels." WhatsApp, a rival messaging platform, introduced some measures to counter disinformation when Covid-19 was first sweeping the world. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. Andrey, a Russian entrepreneur living in Brazil who, fearing retaliation, asked that NPR not use his last name, said Telegram has become one of the few places Russians can access independent news about the war. Again, in contrast to Facebook, Google and Twitter, Telegram's founder Pavel Durov runs his company in relative secrecy from Dubai.
from ca


Telegram Нотатки історика
FROM American