прεсвѷтεръ Юрїй

прεсвѷтεръ Юрїй

📖 Актуальність ЦСМ не повинна втрачатися чи переводитися у клас «музейного експонату», ба більш того ― вважатися «мертвою», оскільки вона донині слугує молитовним потребам значної частини Європи, але при цьому слід адаптувати її до української мови, щоби зменшити…

ІЗ БІОГРАФІЇ ОДНІЄЇ БУКВИ 📜

… В давніх українських пам’ятках дуже часто знаходимо напис Ѣ замість И; такі випадки починаються з Збірника Святослава 1073 р., напр. іавлієнѣіє л. 9 б. 11 б, і проходять через всі віки. Особливо часто Ѣ замість И знаходимо в написах чужих слів; так, в Словах Григорія Богослова, українській пам’ятці ХІ-го віку, знаходимо: бѣаше бо искоусьнъ въ вѣтьахъ 33 б, къто вѣтьиствомь таковъ 43. В Іпатськім Літопису (список кінця XIV віку): патрѣархъ 487, Ираклѣй 489, Дмитрѣя і багато інш. Особливо часто здибуємо Ѣ замість И в чужих словах в ХVІІ віці, ― як доказ, що Ѣ вимовлялося за И; так, в Слов’янсько-українськім Словнику Памви Беринди, надрукованому в Київі, в друкарні Печерської Лаври в 1627 році, читаємо: олѣй ст. 62 спѣжарня 67, матерѣя 21, жолнѣръ 25, релѣя 39, вѣршъ 47, талѣръ 51, шпѣгъ 59, канцлѣръ 98, мѣнута 115 і багато інших. Славний український проповідник ХVІІ віку Іоанникий Галятовський в своїм Мессії Праведнім 1669 р. (надрукований в Київо-Печерській Лаврі) завше пише: анѣмушъ, фѣгура, офѣра, Баронѣй, бѣблѣя, лѣтера, релѣквѣя і т. п.; він же, наводячи цитати з латинської мови, замість І пише Ѣ: ингенѣумъ і т. п…

… Спинюся тут ще на такім факті. Коли з року 1721-го по Россії повелися нові школи, то учителями туди пішли самі українці, і от ці вчителі-українці й рознесли по всіх закутках Росії український правопис М. Смотрицького.

Так, наші учителі-українці по всій Росії почали навчати, що Ѣ треба писати там, де по українському маємо І.

Звичайно, правило це, що було живим і розумним у нас на Вкраїні, було чудним, скажемо, десь в Новгороді чи Смоленску, або в Тобольску. І як це не дивно, правило це було рознесено по цілій Россії і воно кріпко держиться там аж до нашого часу, як наочний доказ, що Ѣ у нас чи тали як І.

Пізніше, в ХІХ віці, коли вже забули про вчителів-українців, багато раз знималася лайка проти цього дивовища ― цього чудного в московській мові правила. Так, р. 1828 про це писав К. Хабаров: “Говорятъ, пишите Ѣ во всѣхъ тѣхъ словахъ, въ которыхъ Малороссіяне произносять И. Покорно благодаримъ! Слѣдовательно, чтобъ писать по-русски, надобно ѣхать въ Малороссію или имѣть у себя ручного Малороссіянина для справокъ”…

©️ Огієнко І., проф. №41. Як треба вимовляти букву Ѣ в церковно-слов'янських текстах. Історія букви Ѣ на Україні. БВ: “УАЦ”, 1921. С. 4-5, 11-12.

www.group-telegram.com/ca/presbyter_iurius.com/1065

514 viewsOct 10, 2024 at 13:11

ІЗ БІОГРАФІЇ ОДНІЄЇ БУКВИ 📜

… В давніх українських пам’ятках дуже часто знаходимо напис Ѣ замість И; такі випадки починаються з Збірника Святослава 1073 р., напр. іавлієнѣіє л. 9 б. 11 б, і проходять через всі віки. Особливо часто Ѣ замість И знаходимо в написах чужих слів; так, в Словах Григорія Богослова, українській пам’ятці ХІ-го віку, знаходимо: бѣаше бо искоусьнъ въ вѣтьахъ 33 б, къто вѣтьиствомь таковъ 43. В Іпатськім Літопису (список кінця XIV віку): патрѣархъ 487, Ираклѣй 489, Дмитрѣя і багато інш. Особливо часто здибуємо Ѣ замість И в чужих словах в ХVІІ віці, ― як доказ, що Ѣ вимовлялося за И; так, в Слов’янсько-українськім Словнику Памви Беринди, надрукованому в Київі, в друкарні Печерської Лаври в 1627 році, читаємо: олѣй ст. 62 спѣжарня 67, матерѣя 21, жолнѣръ 25, релѣя 39, вѣршъ 47, талѣръ 51, шпѣгъ 59, канцлѣръ 98, мѣнута 115 і багато інших. Славний український проповідник ХVІІ віку Іоанникий Галятовський в своїм Мессії Праведнім 1669 р. (надрукований в Київо-Печерській Лаврі) завше пише: анѣмушъ, фѣгура, офѣра, Баронѣй, бѣблѣя, лѣтера, релѣквѣя і т. п.; він же, наводячи цитати з латинської мови, замість І пише Ѣ: ингенѣумъ і т. п…

… Спинюся тут ще на такім факті. Коли з року 1721-го по Россії повелися нові школи, то учителями туди пішли самі українці, і от ці вчителі-українці й рознесли по всіх закутках Росії український правопис М. Смотрицького.

Так, наші учителі-українці по всій Росії почали навчати, що Ѣ треба писати там, де по українському маємо І.

Звичайно, правило це, що було живим і розумним у нас на Вкраїні, було чудним, скажемо, десь в Новгороді чи Смоленску, або в Тобольску. І як це не дивно, правило це було рознесено по цілій Россії і воно кріпко держиться там аж до нашого часу, як наочний доказ, що Ѣ у нас чи тали як І.

Пізніше, в ХІХ віці, коли вже забули про вчителів-українців, багато раз знималася лайка проти цього дивовища ― цього чудного в московській мові правила. Так, р. 1828 про це писав К. Хабаров: “Говорятъ, пишите Ѣ во всѣхъ тѣхъ словахъ, въ которыхъ Малороссіяне произносять И. Покорно благодаримъ! Слѣдовательно, чтобъ писать по-русски, надобно ѣхать въ Малороссію или имѣть у себя ручного Малороссіянина для справокъ”…

©️ Огієнко І., проф. №41. Як треба вимовляти букву Ѣ в церковно-слов'янських текстах. Історія букви Ѣ на Україні. БВ: “УАЦ”, 1921. С. 4-5, 11-12.

BY прεсвѷтεръ Юрїй