Пряма дія | Незалежна студентська профспілка

​​🎓 Ректори держави без незалежних профспілок — кейс Максима Луцького

Кого ми уявляємо, коли чуємо слово "ректор"? Видатного науковця у своїй сфері, гідного громадянина чи "феодала", який використовує свій ЗВО як власну годівницю зі сумнівним політичним минулим?
На жаль, в українських реаліях частіше уявляється друге. Криза освіти і самоуправління створила в Україні цілий прошарок ректорів, які роками паразитують на десятках тисяч студентів і викладачів, користуючись тим, що суспільство швидко забуває про їх існування.

Яскравим прикладом є ректор НАУ. Максим Луцький вже понад два роки очолює цей виш, де навчається близько 25 тисяч студентів. Ось лише декілька фактів з його біографії, про які ви не прочитаєте на сайті університету:

1) був депутатом від Партії Регіонів і радником Азарова, голосував за Харківські угоди;
2) погрожував звільненням співробітникам НАУ, якщо ті не проголосують за нього на виборах;
3) був власником "Терра-банку", де більше мільярда гривень з рахунків клієнтів раптово "зникло" і банк збанкрутував;
4) погрожував студентам через жарти про ексміністра освіти Шкарлета;
5) лобіював будівництво на території університету ЖК, у якому освітяни недотримали службові квартири, та і ті намагався приватизувати, погрожуючи розправою відповідальному чиновнику;

Максим Луцький став ректором університету після перемоги на виборах ректора у 2021 році, які провели через те, що тодішній міністр Шкарлет незаконно звільнив колишнього ректора, Володимира Ісаєнко, мотивуючи "порушеннями пожежної безпеки у гуртожитках". Колишній ректор не був популярний: за свідченнями викладачів і членів студради, він утискав студпарламент і не боровся з корупцією. Активного спротиву новому ректору не було — а команду колишнього очільника ще до виборів змусили звільнитися “за власним бажанням”.

Тому історія Луцького це не лише про “ректора-феодала”, але і про важливість розвитку студентського й освітнього профспілкового руху, якому що “регіонали”, що “не регіонали” всіляко заважають розвиватися. Без низового контролю, без реальних механізмів впливу працівників вишів та студентів на управлінські рішення, замість “автономії університетів” і далі будуть існувати “автономія ректорів”, а доля вищої освіти буде залежати від міністра.

✊ Сильні незалежні демократичні профспілки — це єдина реальна можлива протидія зловживанням різноманітних “луцьких” і “шкарлетів”.

www.group-telegram.com/ca/priama_diia.com/137

1.1K viewsSep 21, 2023 at 16:28

​​🎓 Ректори держави без незалежних профспілок — кейс Максима Луцького

Кого ми уявляємо, коли чуємо слово "ректор"? Видатного науковця у своїй сфері, гідного громадянина чи "феодала", який використовує свій ЗВО як власну годівницю зі сумнівним політичним минулим?
На жаль, в українських реаліях частіше уявляється друге. Криза освіти і самоуправління створила в Україні цілий прошарок ректорів, які роками паразитують на десятках тисяч студентів і викладачів, користуючись тим, що суспільство швидко забуває про їх існування.

Яскравим прикладом є ректор НАУ. Максим Луцький вже понад два роки очолює цей виш, де навчається близько 25 тисяч студентів. Ось лише декілька фактів з його біографії, про які ви не прочитаєте на сайті університету:

1) був депутатом від Партії Регіонів і радником Азарова, голосував за Харківські угоди;
2) погрожував звільненням співробітникам НАУ, якщо ті не проголосують за нього на виборах;
3) був власником "Терра-банку", де більше мільярда гривень з рахунків клієнтів раптово "зникло" і банк збанкрутував;
4) погрожував студентам через жарти про ексміністра освіти Шкарлета;
5) лобіював будівництво на території університету ЖК, у якому освітяни недотримали службові квартири, та і ті намагався приватизувати, погрожуючи розправою відповідальному чиновнику;

Максим Луцький став ректором університету після перемоги на виборах ректора у 2021 році, які провели через те, що тодішній міністр Шкарлет незаконно звільнив колишнього ректора, Володимира Ісаєнко, мотивуючи "порушеннями пожежної безпеки у гуртожитках". Колишній ректор не був популярний: за свідченнями викладачів і членів студради, він утискав студпарламент і не боровся з корупцією. Активного спротиву новому ректору не було — а команду колишнього очільника ще до виборів змусили звільнитися “за власним бажанням”.

Тому історія Луцького це не лише про “ректора-феодала”, але і про важливість розвитку студентського й освітнього профспілкового руху, якому що “регіонали”, що “не регіонали” всіляко заважають розвиватися. Без низового контролю, без реальних механізмів впливу працівників вишів та студентів на управлінські рішення, замість “автономії університетів” і далі будуть існувати “автономія ректорів”, а доля вищої освіти буде залежати від міністра.

✊ Сильні незалежні демократичні профспілки — це єдина реальна можлива протидія зловживанням різноманітних “луцьких” і “шкарлетів”.

BY Пряма дія | Незалежна студентська профспілка